Прапор Франції () — національний символ Франції відповідно до 2-ї статті французької конституції 1958 року, що складається з трьох рівновеликих вертикальних смуг — синьої, білої і червоної — і має пропорції 2 до 3Конституція Франції .
Вперше прапор Франції, розроблений Жак-Луї Давідом на прохання Конвенту, офіційно затверджений 20 травня 1794 р. Проте, його походження давніше, оскільки його барви знані як три кольори свободи (14 липня 1789 р.), а синьо-червоно-білі кольори використовувалися трьома різними французькими королівськими династіями.
Триколор є офіційним символом Франції від 1794 року і французької армії від 1812 року, за винятком періодів реставрації (1814–1815 і 1815–1830).
2021 року указом президента Франції Еммануеля Макрона синій колір прапора було змінено на морський відтінок синього кольору.
Символіка кольорів
Існують різні підходи до розуміння символіки кольорів французького триколора: Кольори символізують девіз республіки: свобода, рівність, братерство. Кольори, певним чином, відображують стани Франції часів Великої французької революції: духовенство, шляхту та третій стан. Кольори символізують єднання парижан (червоно-сині барви міського прапора) та монарха (білий колір). Білий колір домінував на церковних прапорах, таким вважався перший прапор популярного французького святого Діонісія, прапор Жанни д'Арк Білий колір в період з 1590 по 1790 рр. був кольором королівського прапора і деяких морських прапорів. З 1814 по 1830 рр., він також був кольором стягів королівської армії. Білий колір символізує Францію і все те, що пов'язане з божественним порядком, з Богом (звідси і вибір цього кольору як основна емблема королівства — за офіційною доктриною влада короля мала божественне походження). Синій прапор символізує королівську владу і шляхетський стан. Вважається, що він використовувався ще з часів Хлодвіга I, першого франкського короля, і був пов'язаний з кольором святого Мартіна Турського, святого заступника Франції. Згідно з легендою, святий поділився своїм плащем (синього кольору) з жебраком із Ам'єна, а Хлодвіг після прийняття християнства близько 498 року змінив на честь нього білий прапор на синій. Синій прапор із золотими лілеями був королівським штандартом від ХІІ століття до 1590 року та морським прапором королівства до 1792 року. За часів правління Гуго Капета і його нащадків королі Франції мали червону орифламу на честь святого Діонісія, оскільки він був легендарним засновником абатства, яке з часів Дагоберта I було особливо шанобливе. Червоний хрест був символом французів під час хрестових походів.
Стандартизація розміру та кольору Протягом перших років революції, три смуги не мали однакової ширини, чергування і розташування смуг змінювався. Остаточне рішення прийнято в часи Наполеона Бонапарта, за порадою художника Жака-Луї Давіда: три вертикальні смуги повинні мати однакову ширину і синя смуга завжди повинна охоплювати древко.
Хоча всі закони про прапор визначали кольори прапора, вони не завжди визначали відтінок. Так, темно-синій колір на одних прапорах чергувався із яскраво-синім на інших, яскраво-червоний — із рожевим. «Альбом національних прапорів і відмітних знаків», виданий SHOM, вперше вказує, що офіційні кольори французького прапора є синій і темно-червоний (посилання Pantone 282C синій (RGB (0,33,71)) і Червоного 186C (RGB (206,17,38))).Armand du Payrat Album des pavillons nationaux et des marques distinctives. S.H.O.M. (Service Hydrographique et Océanographique de la Marine): Brest, 2000
Схема Синій Білий Червоний Pantone Reflex Blue Safe Red 032 CMYK 100.70.0.5 0.0.0.0 0.90.86.0 RGB (0,85,164) (255,255,255) (250,60,50) HTML #0055A4 #FFFFFF #EF4135 NCS S 2565 R80B N/A S 0580 Y80R
В даний час прапор Франції повинен мати співвідношення висоти до ширини 2:3, і три смуги однакової ширини. Прапори флоту мають подібне співвідношення розміру (2:3), проте співвідношення смуг інше (30:33:37), що дозволяє, коли прапор майорить на вітрі, візуально побачити смуги рівного розміру.
Прапор під Тріумфальною аркою в Парижі є найбільшим, він має офіційний розмір 1. Найбільш часто вживаний в урядових і військових цілях прапор в тринадцять разів менший розміру 1 (розмір 13).
На телебаченні біла смуга, поміщена позаду оратора значно вужче, ніж кольорові смуги (наприклад, для виступу президента). Це робиться з метою компенсації вузького кадру, який створив би ефект білого фону.
Історія прапора
Від Меровінгів до Каролінгів
За легендами, червоний прапор «орифлама», який символізував божественний дар вогню, використовував Хлодвіг. Вважалося, що знамено відродженої Римської імперії Папа Римський надіслав Карлові Великому перед коронацією його імператорською короною. Назва «орифлама» (франц. oriflamme) походить з латинської мови Aurea flamma (aurum — золото і flamma полум'я) й буквально означає «золоте полум'я».. Згодом цим поняттям Капетинги і пізніші королівські династії середньовічної Франції стали називати прапор короля. В часи Капетингів королівським родовим прапором був стяг святого Діонісія, патрона Галлії (Франції) і першого проповідника християнства в Парижі. З 1096 року прапор мав вигляд червоного полотнища з косицями. У 1124–1415 роках французький прапор мав вигляд червоного шовкового полотнища з п'ятьма косицами і бахромою зеленого кольору. Спочатку цей стяг вважався бойовим прапором абатства Сен-Дені (там і зберігався постійно), а потім й бойовим прапором французьких королів.Басов А. Н. История военно-морских флагов. — М.: ООО «Издательство АСТ»; СПбю: ООО "Издательство «Полигон», 2004. — С. 216. Вперше каролінгзька версія походження прапора згадується в надгробній промові у 1350 році, а потім в хроніках XV століття.Manuscrit français de la Bibliothèque nationale de France n°B.N. FR 1371, fol. 10 v°.
З Хлодвігом пов'язують й виникнення французького королівського герба. У стародавніх хроніках говориться, що до прийняття християнства Хлодвіг мав на особистому штандарті біле полотнище з трьома золотими жабами. У 496 році він замінив трьох жаб на три золоті квітки ірису, названі пізніше ліліями. Існує кілька легенд щодо походження назви лілій: одна з них говорить про «віщий» сон перед битвою поблизу Тобліака, інша — про те, що янгол наділив ними короля. Найбільш вірогідною версією є те, що одного разу Хлодвіг зі своїми воїнами сховався від переслідувачів у заростях болотного ірису, що врятувало його від полону.
Пізніше іриси стали називати ліліями з невідомих причин. Можливо, франки всі великі квіти так називали. Можливо, лілії вважали гіднішими короля квітками, ніж іриси (тим паче, що вони трохи схожі). Можливо, що лілія більше зближувала символ квітки з християнством — Діву Марію під час Благовіщення у іконографії зображували з лілією.
Прапор французьких хрестоносців
1189 року поблизу міста Жизора латинський архієпископ Тирський переконав Філіпа Августа Французького, Генріха II Англійського і Філіпа I Фландрського взяти участь у новому хрестовому поході. На цій зустрічі було вирішено, що на час походу французькі лицарі нашиють на одяг червоні хрести, англійські — білі, а фламандці — зелені.
Таким чином, під час Третього хрестовго походу французькі хрестоносці відрізнялися від інших білим одягом із червоним хрестом. Але тільки з 1300 року кольори стали вживатися, як військовий символ королівства. Так, на початку битви під Монс-ан-Певеле в 1304 році, французькі лицарі мали білі шарфи.Cf. Colette Beaune, Naissance de la nation France, vol. II: La France et Dieu, Gallimard, coll. " Folio histoire ", " VI — Saint Michel ", p. 274. L'auteur précise que cette couleur est liée au culte de saint Michel propre aux derniers capétiens.
Сині прапори Капетингів Відповідно до легенд, синій колір широко використовувався на прапорах Франції як згадка про святого Мартіна, першого святого Західної Галлії, ще одного покровителя Франції. Згідно з легендою, 371 року єпископ Мартін Турський, зустрівши одного разу на дорозі обірваного жебрака, відсік мечем і віддав йому половину свого синього плаща (на його могилі звели храм, де зберігається «цей» плащ).Notamment le gendarme Étienne-Claude Bénéton de Moranges, dans son Traité des Enseignes militaires (1750), cité par.Cf. Beaune, op. cit., livre II, chap. 8, p. 322.
Проте, якщо використання червоного знамена у війнах королями династії Меровінгів згадується різними авторами, щодо використання синіх знамен пряме джерело відсутнє (до ХІІ століття).Michel Pastoureau, Bleu — Histoire d'une couleur, Paris, éditions du Seuil, 2002, 2e éd.
Синій колір знаний як колір молодшої гілки королівської родини Меровінгів (наприклад, Рауля І Вермандського): золото-синя шахівниця, між 1135 і 1145 рр.
Згодом, синє полотнище з золотими ліліями вважалося прапором святого Людовіка. Що стосується лілії (була символом Діви Марії), то в 1150 вона була офіційно запроваджена як королівська емблема, а в 1179 році королем Людовіком VII перенесена до королівського герба. На синьому штандарті лілії вперше з'явилися 1191 року за короля Філіппа II і їхня кількість і розташування були дуже різними.Басов А. Н. История военно-морских флагов. — М.: ООО «Издательство АСТ»; СПбю: ООО "Издательство «Полигон», 2004. — С. 217.
Наприкінці ХІІ століття, синій колір неба і символ духовної величі, використовується все більшим числом гербів і закріплюється за королівським родом.
Прапори часів династії Валуа Після пред'явлення 1337 року претензій на престол Франції англійським королем Едуардом III (онук Філіпа Красивого і єдиний прямий спадкоємець престолу) було здійснено перенесення символів королівства Франції (червоний хрест і золоті лілії) до англійської королівської геральдики. Відтоді французи починають широко використовувати білий хрест на червоному, синьому, червоно-синьому полі.
Столітня війна дає білому кольору важливе символічне навантаження у вигляді білого хреста, як противаги червоному хресту Англії: Іоанн I 1355 року вимагає від своїх солдатів носити білий хрест на кордоні Гієні.Cf. Philippe Contamine, Guerre, État et société à la fin du Moyen Âge, Paris, EHESS, 1972, éd. Mouton (réimpr. 2004), 2 vol. (ISBN 978-2-7132-1816-3), p. 668—670 Влітку 1417 року перед навалою англійських військ Генріха V, який бився під знаком червоного хреста, жителі Орлеана носили туніки відзначені синім кольором на грудях з білим хрестом. У 1418, останній син Карла VI, дофіном, затвердив на своєму прапорі образ святого Михайла, що вбиває дракона, і проголосив його покровителем Франції. Емблема французьких солдатів відтоді називалася білим хрестом Святого Михайла.Colette Beaune, Les sanctuaires royaux in Les Lieux de mémoire, t. 1 La Nation, Gallimard (1986) Жанна д'Арк використовувала білий прапор усіяний символами Діви Марії.
Червоний прапор із золотими лілеями залишився на королівських галерах.Cf. Beaune, livre II, chap. 6, p. 264—265.
Кілька королів Франції використовували синій, червоний і білий колір в одязі. Такими були, зокрема, кольори Карла V і Карла IX. Інші королі, такі як Карл VII, використовували зелений колір замість синього.
Прапори часів династії Бурбонів Білий колір традиційно асоціюється з французькою монархією. Ця асоціація походить з кінця XVI століття, хоча і продовжує серію старих традицій. Вперше «королівський» колір зафіксовано прийняття Генріхом IV білого шарфа як емблеми королівської армії, на відміну від червоного або зеленого кольору Іспанії та Лотарингії. Насправді це був колір партії гугенотів, до яких належав король до свого вінчання на королівство. Генріх зійшов на трон в 1589 р., бувши гугенотом, і прийняв католицизм тільки в 1593 р. Отже, білий колір вводився тоді, коли він офіційно ще не був католиком. Гугеноти вважали свою віру найчистішою, а тому носили білий одяг, білі шарфи, мали білі знамена. Так, поява цього кольору як королівського символу стає закономірно.Басов А. Н. История военно-морских флагов. — М.: ООО «Издательство АСТ»; СПбю: ООО "Издательство «Полигон», 2004. — С. 218.