Скаві́на () — місто в південній Польщі, в кількох кілометрах на південний захід від центру Кракова. Належить до Краківського повіту Малопольського воєводства. Скавіна розташована на річці Скавинка. Є одним з міських центрів краковської агломерації.
Згідно зі звітом Всесвітньої організації охорони здоров’я, у 2016 році Скавіна посіла дванадцяте місце в списку найзабрудненіших міст Європейського Союзу.
У місті річка Скавинка впадає у річку Віслу.
Через Скавіну проходить дорога DK44, яка також є кільцевою дорогою Скавіни, і починається дорога DW953.
У центрі Скавіни знаходиться залізнична станція Скавіна на залізничній лінії 94 Краків Плашув-Ошвенцім, а на станції починається лінія 97 Скавіна-Живець.
У західній частині міста на 94 залізничній лінії розташовані залізничні станції Скавіна Заходня та Підбори Скавінські.
Залізнична станція «Скавіна Ягельна» розташована у східній частині міста.
Історія Це було місто Тинецького бенедиктинського абатства Щижицького повіту Краківського воєводства наприкінці XVI століття. У 1975–1998 роках Скавіна адміністративно належала до Краківського воєводства.
До східної частини Скавіни належать Корабніки – колишнє службове село Краківського маєтку. Залишком тих часів є ренесансний двоповерховий палац-садиба, збудований у 1540-1580 рр. Павлом Кориткою.
Назва міста походить від назви річки, що через нього протікає. Спочатку – у 1253-1258 роках – називалась «Скауїна», за місцем розташування міста закріпилася назва Скавінка. У старопольській мові слово «skać» означало «крутити», «кочитися», «обертатися», «котитися». Подібне значення мало праслов'янське слово "szkoti". Навпаки, німецьке «skaulon» означало «рухатися вперед» або «кидатися». Назва відповідає характеру річки, яка звивається численними меандрами і має стрімку течію по всій своїй течії.
5000 років до н.е. – до цього часу припускають перші сліди поселення, виявлені в околицях Скавіни.
1364 р. - за рішенням короля Казимира Великого засновано місто Скавіна в районі Пісарів, Бабіце Нове і Бабіце Старе (акт заснування від 22 травня). У листопаді того ж року було видано правовий акт про будівництво парафіяльного костелу в Скавіні (з першою в місті школою при ньому) – ділянку під його будівництво подарував король.
1471 р. — Тинецький абат Мацей Скавінка заснував у Скавіні шпиталь (притулок для хворих і бідних), який з перервами діяв до кінця ХІХ ст.
1500–1600 рр. – засновані перші Скавинські гільдії.
1651–1652 рр. – у Скавіні спалахнула чума, за два роки кількість жителів зменшилася більш ніж наполовину.
1655 р. - спалення Скавіни шведами (під час облоги Кракова), знищено Замок Казимира.
1683 р. – місто було місцем збору польських гусар, що прямували до Відня. Огляд війська на Скавинському ринку королем Яном III Собеським.
1772 р. – Скавіна опинилася в межах австрійського поділу.
1802 р. – засновано парафіяльний цвинтар у Скавіні.
1815 р. - велика пожежа в місті (Казімєжівський парафіяльний костел знищено - відбудовано лише у 1826 р.).
1816 р. - розпуск Тинецького монастиря - Скавіна стала частиною імперського маєтку.
1831 р. - епідемія холери в Скавіні.
1873 р. - чергова епідемія холери (за п'ять днів померло 300 жителів).
1878 – у Скавіні створено Добровільну пожежну дружину.
1884–86 рр. – будівництво залізничної колії.
1886 р. – початок діяльності Скавінської пошти (до того часу кореспонденцію відправляли через станцію кінної пошти в Могилянах).
1895 р. – у Скавіні збудовано парову пивоварню (працювала до 1915 р.).
1896 р. – засновано гніздо гімнастичного товариства «Сокол» у Скавіні.
1900 р. - побудовано нафтопереробний завод (завод працював у 1922-1932 рр.).
1909 р. – засновано Скавинську сільськогосподарську та комерційну кооператив «Рола».
1910 р. – засновано Товариство католицьких жінок у Скавіні під керівництвом Зофії Мрозовицької.
1910 р. - засновано фабрику кавових агентів "Henryk Franck and Sons SA".
21 серпня 1914 р. - похід команди (понад 25 осіб) Соколів зі Скавини до легіонів.
1918 р. – місто звільнено від австрійського панування.
1922 р. – створено спортивний клуб «Скавінка».
1939 р. – розпочато будівництво алюмінієвого заводу (відкритий у 1954 р.).
6 вересня 1939 р. - німці увійшли до Скавіни.
29 серпня 1942 р. – євреїв зі Скавіни депортують до табору смерті в Белжеці.
23 січня1945 р. – частинами 60-ї армії 1-го Українського фронту визволено Скавину від нацистської окупації.
1947 р. – заснування Загальної споживчої кооперативи в Скавіні.
1951–1962 рр. – у Скавіні збудовано багато нових промислових підприємств, напр. Скавинська електростанція. Скавіна стає другим за величиною містом у Краківському воєводстві.
1980 р. - відкриття Спортивно-розважального залу в Скавіні.
1981 р. - закриття відділення електролізу алюмінієвого заводу в Скавіні.
2002 р. – Папа Іван Павло ІІ під час свого чергового паломництва на батьківщину зупинився у Скавіні та поблагословив місто, а також парафії Шимона і Юди Тадеуша та Божого Милосердя у Скавіні.
2014 р. – Створення технопарку в Скавіні.
Скавіна отримала міські права в другій половині XIV століття і була відома як духовне місто. Однак основна функція Скавіни в ті часи була не релігійна, а фортифікаційна. Місто відділяло Краків – тодішню столицю, і водночас захищало кордони країни. Доля Скавіни нерозривно пов'язана з бенедиктинським орденом Тинець, який захопив місто в 16 столітті. Життя в Скавіні XVI століття було нелегким. Спочатку місто було повністю знищено пожежею, а потім почався шведський потоп. Скавіна не могла встати з колін майже до кінця XVII століття. Населення зменшувалося, а злидні не давали можливості розвиватися селу. До всього цього додався австрійський поділ. Незважаючи на зусилля імператора Франциска II, який дозволив проводити аж чотири великі ярмарки на рік і дозволив виробництво та продаж алкогольних напоїв, Скавіна ставала дедалі біднішою.
У період з XIV по XVII століття Скавіна розвивалася успішні в економічному та просторовому плані, на основі вигідних привілеїв Казимира Великого і послідовних королів, а також завдяки своєму розташуванню на дорогах торгових шляхів, що з'єднували Сілезію і Моравію з Соляним басейном на Краківській землі.
У XVII столітті місто було зруйноване шведами під час Потопу (1655-1660 рр.). Ряд міст землі Краківської внаслідок цих явищ втратила свої міські права, але Скавіні вдалося залишити це право. Причини цього слід шукати в його вигідному розташуванні в буферній зоні Кракова – завжди сильний і значний центр.
У 1772 році внаслідок Першого поділу Польщі Скавіна набула статусу невеликого сільськогосподарського та торговельного містечка із залишками середньовічних укріплень як доказів колишнього високого становища.
Наприкінці XVIII ст. у галицькі міста починають зазнавати значних просторових та архітектурних змін. Старі укріплення були розібрані як потенційні «точки опору». Але також було запроваджено багато економічних нововведень. Австрійська влада підтримала розробку господарства галицьких міст, вбачаючи в ньому власний інтерес як багатонаціональної держави, заснованої на прибутках. Також було збудовано залізницю, якаа докорінно активізувала в економічному плані ріст міст колишньої Краківської землі. Така активність австрійського інтервента зробила значний вплив на розвиток Скавіни, на інвестиції та створення нових промислових підприємств, архітектурних змін та розвитку міської інфраструктури. Залізниця також дала можливість здешевити перевезення товарів за межі Галичини.
Залізниця з'явилася в Скавіні в 1864 році, коли через місто пролягала залізнична колія, що сполучала Краків з Аушвіцем. Це призвело до будівництва перших промислових підприємств: пивоварні, нафтопереробного заводу, фабрики керамічних виробів і фабрики зернової кави імені Генрика Франка. Ці заклади, що були розташовані на захід і північ від історичного центру міста, сприяли розвитку промисловості в місті, але не справили руйнівного впливу на його культурні цінності. Швидкий розвиток вищевказаних фабрик викликав приплив людей до міста. У 1890-х роках Скавіна мала близько 1500 жителів і ця кількість з роками неухильно зростала.
Пивоварню було збудовано на території на захід від ринкової площі, на сьогоднішній вулиці А. Міцкевича, у 1892 році. ЇЇ власником був Альбін Коллорос. Він також був орендарем (у 1883-1895 рр.) пивоварні в селі Радзишув біля Скавіни. На броварні був котел з прямим вогнищем. Підвали охолоджували льодом, як і в більшості сучасних пивоварень. Альбін Коллорос продав завод у 1902 році Міхалу Лонжинському, який через п'ять років продав його Олександру Гейльперну. Новий власник вирішив модернізувати пивоварню, найнявши майстра-пивовара Яна Скрейовського та купив нову парову машину. З 1911 р. продавати пиво Олександру Гейльперну допомагав його син Максиміліан, а іншим майстром-пивоваром був Я. Езер. Донині від будівель колишньої пивоварні у Скавіні залишилася лише будівля складу, розташована у північній частині колишньої пивоварної площі. Це двоповерхова цегляна будівля, вибудована за прямокутною проекцією, вкрита двосхилим дахом.
Розпочато будівництво нафтопереробного заводу в Скавіні в 1900 році. Власник заводу, що існував під назвою, "Rock Oil Refinery Griffel " у Скавіні був єврейський підприємець Хаїм Гріффель. Нафтопереробний завод лідирував в виробництві в міжвоєнний період, тобто з 1918 р. по 1939 р., а потім ще кілька років до кінця Другої світової війни. У 1934 році завод сильно постраждав під час повені, що вразила Скавіну. Електрогенератор нафтопереробного заводу забезпечував місто необхідною електрикою. Сьогодні заводу вже не існує. Збереглися лише залишки однієї з будівель.
Перша Галицька фабрика керамічних і шамотних виробів була заснована в 1909 р. Вона була розташована в північно-західній частині міста, на вул. Тиніцька. Напевно, з самого початку фабрика називалася «Гідравліка» і займалася виробництвом гранітних матеріалів. У міжвоєнний період художні фаянсові вироби з фабрики в Скавіні набули значної популярності і були підписані назвою міста, гербом із написом "Skawina".
Фабрика зернової кави та цикорію Генрика Франка побудована в 1910 році. Він був заснований Генрі Франком як філія існуючого заводу у Лінці (Австрія). На початку свого існування завод мав назву "Henryk Franck - Sons S.A.", яка після Другої світової війни було змінено на "Skawińskie Zakłady Koncentratów Spożywczy". Завод був побудований в західній частині Скавіни, на іншому боці річки Скавинка, біля залізничної колії. Завод займав площу близько 5,755 га.
6 вересня 1939 р. німці увійшли до Скавіни. Зруйновано кілька будинків, залізничну станцію та промислові підприємства. Під час німецької окупації міське управління було ліквідовано, замість нього було створено Бюро зайнятості, яке з 1940 р. видавало накази на роботу в Німеччині. Через кілька місяців після вступу до Скавіни окупант наклав обмеження на населення, наприклад було заборонено слухати радіо, введено комендантську годину, після настання темряви потрібно було затемнювати вікна.
У перших числах липня 1942 р. був виданий наказ штабу СС поліцайфюрера Краківського округу Шернера, який наказував єврейському населенню покинути свої домівки та переселитися до Скавіни. Там, за планами німецької влади, мало відбутися згруповання місцевого єврейського населення. Метою цієї акції було повне очищення землі від цієї соціальної групи. Муніципальна влада Скавіни була зобов'язана прийняти переселенців і допомогти їм в організації нового місця проживання. Більшість єврейських сімей уже були переселені до Краківського гетто, створеного в 1941 р. Ті, хто ще не були переселені, продовжували жити у своїх домівках, завдяки спеціальним дозволам, які можна було отримати, лише володіючи фермою.