Фрідріх Гершонович Басс (26 жовтня 1930, Харків — 2 вересня 2013, Рамат-Ган, Ізраїль) — український та ізраїльський фізик-теоретик, фахівець у галузі статистичної радіофізики, фізики твердого тіла та напівпровідників. Доктор фізико-математичних наук (1964), професор (1976), Заслужений діяч науки і техніки України (1992). Один із провідних дослідників поширення електромагнітних хвиль у природних середовищах, автор фундаментальних праць у галузі фізики надпровідності та напівпровідників.
Біографія Народився 26 жовтня 1930 року в Харкові. У 1938 році розпочав навчання у середній школі № 95. Під час Другої світової війни був в евакуації (з 1941 по 1944 р.), після чого він з родиною приїхав до міста Ромни Сумської області, де 1948 року закінчив Роменську середню школу № 2.
Того ж року вступив на фізико-математичний факультет Харківського державного університету, який закінчив 1953 року за спеціальністю «фізика». Після закінчення університету працював викладачем у Дагестанському механічному технікумі (м. Махачкала), де разом з І. М. Цидильковським опублікував перші наукові роботи з фізики напівпровідників.
У 1954 році повернувся до Харкова. Працював у Фізико-технічному інституті АН УРСР, а від 1955 р. — в Інституті радіофізики та електроніки імені О. Я. Усикова НАН України (молодший науковий співробітник, від 1960 — старший науковий співробітник, від 1983 — завідувач лабораторією, від 1992 — головний науковий співробітник.
У 1975 р. розпочав педагогічну діяльність як професор Харківського політехнічного інституту.
З 1994 року працював професором кафедри фізики Університету імені Бар-Ілана (м. Рамат-Ган, Ізраїль), де продовжив активну наукову діяльність.
Наукова діяльність Основні напрями наукових досліджень — статистична теорія поширення радіохвиль, фізика напівпровідників і надпровідників, теорія розсіювання електромагнітного випромінювання на збурених природних поверхнях (морі, льодових покривах, флуктуючих середовищах), високочастотні властивості твердого тіла, фізика напівпровідникових надґраток, теорія солітонів, самофокусування хвиль.
Серед найвагоміших результатів:
створення резонансної теорії розсіювання електромагнітних хвиль збуреною поверхнею моря, яка дала пояснення низці експериментальних даних; передбачення нових фізичних ефектів у твердотільній плазмі — циклотрон-фононного резонансу, парного ефекту Холла, трансформації вольт-амперних характеристик у сильних полях; теоретичний аналіз термомагнітних ефектів в обмежених напівпровідниках.
Під його керівництвом було захищено 31 кандидатську дисертацію. Багато його учнів стали докторами наук, очолили наукові підрозділи та школи.
Основні роботи
Ф. Г. Басс, І. М. Фукс. Рассеяние волн на статистически неровной поверхности. Москва, 1972 Ф. Г. Басс, Ю. Г. Гуревич Горячие электроны и распространение сильных электромагнитных волн в плазме полупроводников и газового разряда. Москва, 1975 Ф. Г. Басс, В. С. Бочков, Ю. Г. Гуревич Электроны и фононы в ограниченных полупроводниках. Москва, 1984 Ф. Г. Басс, А. А. Булгаков, А. П. Тетерев. Высокочастотные свойства полупроводников со сверхрешетками. Москва, Наука, 1989 F. G. Bass, A. A. Bulgakov. «Kinetic and Electrodynamic Phenomena in Classical and Quantum Semiconductor Superlattices» (New York, Springer, 1997).
Джерела