Сайде Муфті-Заде (, червень 1859 року — 1920), до шлюбу Балатукова — кримськотатарська благодійниця і меценатка, яка за власні кошти утримувала кримськотатарський ескадрон, відкрила національну школу, спорудила лікарню для малозабезпечених та збудувала казарми для воїнів. Сайде Муфті-Заде називають «кримськотатарською „Залізною леді“». Також активна феміністка.

Біографія Сайде Балатукова народилася в червні 1859 року в Кезлеві (Євпаторія). Відомо, що її предки були найвпливовішими князями Кабарди, які визнавали верховну владу Кримського ханства. Після Канжальської битви Балатукови, залишившись відданими династії Гіраєв, 1708 року залишили батьківщину і разом із кримським ханом Капланом Гіраєм пішли до Криму. Там Балатукови були незмінними міністрами фінансів при кримських ханах. Дідом Сайде був князь Кая-бей, генерал-майор у відставці. Батьками — Мемет-бей і Зейнеп-Султан, які дотримувалися прогресивного підходу до виховання дітей, не обмежуючи їхню свободу, що сприяло формуванню незалежного, рішучого характеру доньки.

Проте у 1880-х Сайде видали в шлюб з Ісмаїлом Муфтізаде. Попри різницю у віці 18 років та його примусовий характер, шлюб вважали щасливим. Чоловік бачив у Сайде не лише дружину, а й помічницю та свою «праву руку». За підтримки чоловіка Сайде Муфтізаде присвятила себе благодійності, ігноруючи очікування щодо «жіночої ролі» в суспільстві.

Меценатство У 1885—1888 роках чоловік Сайде Муфтізаде очолював Євпаторійську повітову земську управу, де, за її підтримки, відстоював інтереси кримськотатарського населення — зокрема повертав відібрані земельні ділянки та надавав широкі повноваження їхнім власникам. Такі дії викликали спротив нових землевласників, які подали на Ісмаїла скаргу. Після відставки з посади голови він залишився гласним і продовжував контролювати діяльність місцевих чиновників. У цей час Сайде Муфтізаде відігравала помітну роль у суспільному житті повіту: активно долучилася до благодійних і господарських ініціатив, підтримувала розвиток кримськотатарської освіти та виступала проти розкрадання коштів, закладених у державному бюджеті на ці потреби. Разом із чоловіком вона сприяла відкриттю шкіл, дбала про прозорість витрат і домагалася забезпечення інтересів громади.

Наприкінці XIX століття родина Муфтізаде переїхала з Кезлева до Акмесджита (Сімферополь). У цей період чоловік розпочав роботу над своїм історико-документальним дослідженням «Нарис військової служби кримських татар з 1783 по 1889 рік», тоді як благодійністю повністю перейнялася Сайде. Родина Муфтізаде володіла значними маєтками та земельними угіддями в Сімферопольському та Євпаторійському повітах, і саме Сайде керувала грошима.

Одним з численних проєктів Сайде Муфтізаде стало будівництво будинку для здійснення похоронних обрядів на мусульманському кладовищі в Сімферополі. У вересні 1913 року вона подала офіційне клопотання до Будівельного відділення Таврійського губернського правління, супроводжене планом забудови та зазначенням потреби в квартирах для наглядача, охоронця та приміщенням для мектебе (школи). Проєкт був схвалений і втілений.

1915 року вона звернулася з клопотанням щодо передачі смуги дороги для розширення кладовища в Сімферополі, призначеного, зокрема, для поховання нижніх чинів Кримського кінного полку. Раніше це прохання Магометанського Духовного Правління Сімферопольська Міська Управа відхилила через неприпустимість звуження вулиці через невідповідність нормативам — Сайде Муфтізаде, своєю чергою, це рішення оскаржила.

Для розв'язання важливих питань Сайде Муфтізаде неодноразово здійснювала поїздки до Санкт-Петербурга, де мала аудієнції з високопосадовцями, зокрема — з імператрицею. Саме під час таких зустрічей ухвалювалися остаточні рішення щодо долі ініціатив Сайде. Зокрема, завдяки цьому знайомству були збудовані також казарми для Кримського кінного полку в Акмесджиті; вони були зведені за кошти самої Сайде Муфтізаде. Вона також опікувалася військовими: захищала їх у разі непередбачених обставин, часто надавала матеріальну допомогу та робила подарунки.

Окрім усього цього, за кошти Сайде Муфтізаде була збудована мектеб — початкова школа для кримськотатарських дітей, та лікарня, для якої вона придбала необхідне обладнання. Меценатка фінансувала навчання кримськотатарського студентства за кордоном, сприяючи таким чином формуванню національної інтелігенції.

Останні роки У період радянських більшовицьких переслідувань Сайде Муфтізаде втратила свій політичний вплив і була змушена неодноразово змінювати місце проживання, проте Крим не залишала.

Померла у 1920 році. Її будинок конфіскувала радянська влада, а мусульманське кладовище, де були поховані вона та її чоловік, знищили й забудувалиБоснякова Нияр. И мне ответит эхо // Голос Крыма. — 1997. — № 26 (189). — 4 липня..

Родина У шлюбі Сайде Муфтізаде народила 7 дітей:

Зейнеп (1876–д/н), дружина: 1) Хакім-бека Кличева; 2) Карашайського. Лейла (1878—1966), дружина Іси Тайганського, емігрувала в Туреччину. Хатідже (1882-д/н), дружина Кримтаєва. Селім (1884—1945), ротмістр у дивізіоні Кримського кінного полку Добровольчої армії, в еміграції працював таксистом у Парижі. Мемет (1888—1913), помер від тифу. Якуб (1893—1919?), вважається зниклим безвісти на громадянській війні. Мер'єм (1893—1967), дружини: 1) Джан-Ґірая Казумбекова; 2) Османа Боснякова.

Примітки