Альберт Васильович Бондаре́нко (1 травня 1930, Сталіно — 5 жовтня 1987, Ворошиловград) — український радянський і російський радянський театральний режисер. Заслужений артист Української РСР з 1980 року.
Життєпис Народився 1 травня 1930 року в місті Сталіному (нині Донецьк, Україна). 1954 року закінчив Харківський театральний інститут, був учнем Бенедикта Норда)
Протягом 1954—1957 років працював у Хмельницькому українському музично-драматичному театрі; у 1958—1963 роках — у Луганському українському музично-драматичному театрі; у 1966—1968 роках — у Донецькому українському музично-драматичному театрі; у 1968—1973 роках — в Армавірському драматичному театрі; протягом 1973—1974 та 1976—1977 років — у Брянському драматичному театрі та протягом 1977—1986 років — у Ворошиловградському українському музично-драматичному театрі. 1978 року у Ворошиловграді заснував експериментальну лабораторію молодого драматурга на базі української трупи.
Помер 5 жовтня 1987 року в місті Ворошиловграді.
Творчість Постановки, які він втілив уперше на сцені «Пархоменко» Федора Вольного; «Привіт, синичко!» Ярослава Стельмаха (1979); «Запитай колись у трав» Ярослава Стельмаха (1983); «Мирний–21» Радія Полонського (1980); «Мис Горн» Родіона Феденьова (1981); «Третій» Лариси Хоролець (1982); «Фіктивний шлюб» Анатолія Крима (1982); «Легендарна особа» Віктора Левашова (1984). Інші постановки «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1977, Михайла Старицького); «Дикий Ангел» Олексія Коломійця; «Поріг» Олексія Дударова (1983); «Рядові» Олексія Дударова (1985); «Остання ніч Спартака» Рудольфа Отколенка (1984).
Література Бондаренко Альберт Васильович // ;