Ка́мінь красномо́вства або бларнійський камінь () — блок , вбудований у стіни замку Бларні (), приблизно за від центру міста Корк (Ірландія). За легендою, поцілунок каменя наділяє того, хто цілує, красномовством (або майстерністю в лестощах). Камінь встановлено у вежу замку 1446 року. Замок є популярною туристичною пам'яткою Ірландії, що з усього світу приваблює відвідувачів, які прагнуть поцілувати камінь та оглянути замок і його сади.

Слово «бларні» стало означати «розумна, улеслива або вмовляюча мова». Ірландський політик визначив його так: 1832 року описала його сучасне значення у статті під назвою «Замок Бларні».

Походження

Щодо походження каменя є низка версій та легенд. Одна з ранніх історій пов'язана з богинею Кліодною. , який збудував замок Бларні, бувши у XV столітті залученим до судового процесу, звернувся по допомогу до Кліодни. Вона сказала Маккарті поцілувати перший-ліпший камінь, який він знайде вранці дорогою до суду, і він так і зробив, після чого, завдяки красномовству, виграв справу. Тому кажуть, що камінь красномовства надає «здатності обманювати, не ображаючи». Потім Маккарті вбудував його в парапет замку.

Власники замку Бларні на своєму вебсайті наводять низку інших пояснень походження каменя. У багатьох із них є припущення, що камінь раніше був у Ірландії, був доставлений до Шотландії, а потім, 1314 року, повернувся до Ірландії. Одна з історій припускає, що камінь Кормаку Маккарті подарував 1314 року Роберт Брюс на знак визнання його підтримки в битві при Беннокберні. Ця легенда стверджує, що це шматок Скунського каменю. Хоча ця народна легенда й цікава, згідно з нею виходить, що камінь вивезено з Шотландії за 18 років до битви при Беннокберні. Більш того, геологи з Університету Глазго провели 2014 року аналіз і виявили, що геохімічний склад каменю відповідає вапняку, знайденому в районі Бларні.

Ритуал

Ритуал поцілунку каменя красномовства, за словами власників замку, виконували «мільйони людей», зокрема «світові державні діячі, літературні велетні [та] легенди » (). Однак здійснити поцілунок непросто. Щоб торкнутися каменя губами, охочий має піднятися на вершину замку, а потім нахилитися назад на краю парапету. Традиційно це роблять за допомоги помічника. Хоча парапет зараз оснащено кованими напрямними та захисними поперечинами, ритуал може викликати напади акрофобії.

Перш ніж встановили запобіжні заходи, цілування відбувалося з реальним ризиком для життя та здоров'я, оскільки охочі, утримувані за щиколотки, звисали з висоти.

1888 року писав, що легенді про камінь на той час, здається, було менш як сто років, це свідчить про те, що традиція зародилася наприкінці XVIII століття. Легенду про Бларнійський камінь описано в «Класичному словнику вульгарної мови» Френсіса Гроуза, надрукованому 1785 року.

2009 року американський сайт мандрівок TripAdvisor назвав камінь красномовства найнегігієнічнішою пам'яткою у світі.

Легенда Кажуть, що синонімія слова «blarney» (бларні) з «порожніми лестощами» або «звабливими розмовами» походить з одного з двох джерел. Одна історія пов'язана з богинею Кліодною та (див. «Походження»). Інша легенда свідчить, що королева Єлизавета I попросила позбавити , лорда Бларні, його традиційних земельних прав. Кормак вирушив до королеви, але був упевнений, що не переконає її змінити думку, оскільки не був умілим оратором. Дорогою він зустрів стару жінку, яка сказала йому, що кожен, хто поцілує певний камінь у замку Бларні, отримає дар красномовства. Кормак переконав королеву, що його не слід позбавляти землі.

Відгукуючись про ймовірну силу каменю, ірландський бард початку XIX століття додав кілька (гумористичних) рядків до поеми Річарда Альфреда Міллікіна «Гаї Бларні» ().

Згідно з , камінь, виставлений у його кампусі від 1939 року, є відсутнім фрагментом каменя красномовства., also cited in Як це встановили, невідомо.

У музиці та літературі «The Blarney Stone» ( 4800) записали , та .

У репертуарі американського рок-гурту є пісня «Камінь Бларні».

У радіопостановці про Шерлока Холмса «Пригода з Бларні-Стоуном» (вперше вийшла в ефір 18 березня 1946 року) чоловік, який намагається поцілувати камінь красномовства, розбивається на смерть. Холмс виявляє, що це було вбивство, оскільки перед спробою чоботи чоловіка було таємно змащено.

До зображення замку авторства в альбомі Фішера () 1832 року, наводить низку прикладів улесливої лексики з історичних джерел.

У романі Чака Поланіка «Бійцівський клуб» (1996) головний герой згадує, як під час поїздки до Ірландії після закінчення коледжу помочився на камінь красномовства.

Див. також

Посилання

ЛІтература

Посилання

Замок і сади Бларні: дім каменя красномовства Фотографії та опис Замок Бларні в альбомі Фішера (), 1832, намальований та гравірований Т. Діксоном, із супровідним текстом .