Річард Прайс FRS (; 23 лютого 1723 — 19 квітня 1791) був британським філософом-моралістом, неконформістським священиком і математиком. Він також був політичним реформатором і памфлетистом, активним учасником радикальних, республіканських і ліберальних рухів, таких як Французька і Американська революції. Він мав широке коло знайомств і сприяв налагодженню комунікації між багатьма людьми, зокрема Томасом Джефферсоном, Джоном Адамсом, Джорджем Вашингтоном, Мірабо та маркізом де Кондорсе. За словами історика Джона Девіса, Прайс був «найвидатнішим валлійським мислителем усіх часів»History of Wales; Penguin; London; 1990; pp. 32–35.

Народившись у Ллангейнорі, поблизу Брідженда, Уельс, Прайс провів більшу частину свого дорослого життя як пастор унітарної церкви Ньюїнгтон Грін, що тоді знаходилася на околиці Лондона. Він редагував, публікував і розвивав теорему Байєса-Прайса та галузь актуарної науки. Він також писав на теми демографії та фінансів і був членом Королівського товариства.

Ранні роки Народився 23 лютого 1723 року"Price, Richard (1723–1791)". Oxford Dictionary of National Biography (online ed.). Oxford University Press. 2004. doi:10.1093/ref:odnb/22761, Річард Прайс був сином Ріса Прайса, міністра-дисидента. Його матір'ю була Кетрін Річардс, друга дружина його батька. Річард народився в Тин Тон, фермерському будинку в селі Ллангейнор, ГламорганPrior, Neil (20 April 2013). "Dr Richard Price: The Welshman who influenced US founders". BBC News. bbc.co.uk. Archived from the original on 17 April 2015. Retrieved 24 June 2016."Richard Price of Llangeinor". Gerald Jarvis, Garw Valley Heritage Society, 16 March 2011. 15 March 2011. Retrieved 24 June 2016.. Він отримав приватну освіту, а потім навчався в Ніті та Пен-твіні. Він навчався у Вавасора Гріффітса в Ченсфілді, Талгарт, Повіс.

Потім він переїхав до Лондона, де провів решту свого життя. Він навчався у Джона Імса та в академії дисидентів у Мурфілдсі, Лондон.Lee, Sidney, ed. (1896). "Price, Richard (1723–1791)" . Dictionary of National Biography. Vol. 46. London: Smith, Elder & Co. Залишивши академію в 1744 році, Прайс став капеланом і супутником Джорджа Стрітфілда в Стоук Ньюінгтон, тодішньому селі на північ від Лондона. Він також викладав в Олд Джурі, де міністром був Самуель ЧандлерThornbury, Walter (1878). "Old Jewry". Old and New London: Volume 1. Institute of Historical Research. Archived from the original on 16 September 2013. Retrieved 16 June 2013.. Смерть Стрітфілда і дядька в 1757 році поліпшила матеріальне становище Прайса, і 16 червня 1757 року він одружився з Сарою Бланделл, родом з Белгрева в ЛестерширіMitchell, John Malcolm (1911). "Price, Richard". In Chisholm, Hugh (ed.). Encyclopædia Britannica. Vol. 22 (11th ed.). Cambridge University Press. pp. 314–315..

Громада Ньюінгтон-Грін У 1758 році Прайс переїхав до Ньюінгтон-Грін і оселився в будинку № 54 на вулиці Грін, посеред тераси, яка навіть тоді мала вже сто років. (Будівля досі існує як найстаріша цегляна тераса Лондона, датована 1658 роком.) Прайс став міністром у молитовному будинку Ньюінгтон-Грін, церкві, яка існує і сьогодні як Унітарна церква Ньюінгтон-Грін. Серед прихожан були Семюел Воган і його родина"amphilsoc.org, John Vaughan papers, 1768 – Circa 1936". Archived from the original on 11 September 2014. Retrieved 16 June 2013.. З 1770 року колегою Прайса по проповіді був Томас АморіStephen, Leslie, ed. (1885). "Amory, Thomas (1701–1774)" . Dictionary of National Biography. Vol. 1. London: Smith, Elder & Co..

Коли в 1770 році Прайс став ранковим проповідником у каплиці Гравел Піт у Хакні, він продовжував свої післяобідні проповіді в Ньюїнгтон-Грін. Він також прийняв обов'язки в молитовному будинку в Олд-Джурі.

Друзі та колеги

Сусіди з Ньюїнгтон-Грін Близьким другом Прайса був Томас Роджерс, батько Семюеля Роджерса, купця, який став банкіром, одружився з представницею старовинної родини дисентерів і мешкав у будинку № 56 на Грін. Не раз Прайс і старший Роджерс їздили верхи до УельсуThorncroft, p. 15.. Іншим був преподобний Джеймс Бург, автор книг «Гідність людської природи» та «Думки про освіту», який у 1750 році відкрив свою Академію дисентерів на Грін і відправляв своїх учнів на проповіді Прайса.Gordon, p. 42. Прайс, Роджерс і Бург утворили обідній клуб, по черзі обідаючи один в одного вдома. Allardyce, p. 23. Прайс і Роджерс приєдналися до Товариства конституційної інформаціїEnglish Dissent. CUP Archive. pp. 41–42. GGKEY:UGD38TZ8G4J. Retrieved 16 June 2013.. Коло Бовуда «Коло Бовуда» було групою ліберальних інтелектуалів навколо лорда Шелбурна, названою на честь Бовуд-Хаусу, його резиденції у Вілтширі. Прайс познайомився з Шелбурном у 1767 році або незабаром після цьогоFruchtman, Jack (1983). The Apocalyptic Politics of Richard Price and Joseph Priestley: A Study in Late Eighteenth Century English Republican Millennialism. American Philosophical Society. p. 25. ISBN 978-0871697349. Retrieved 16 June 2013., або був представлений його дружиною Елізабет Монтегю, лідеркою інтелектуальних жінок «Блакитних панчох», після публікації його «Чотирьох дисертацій» того ж рокуHolland, p. 48..

У 1771 році Прайс переконав Шелбурна найняти Томаса ДжервісаLee, Sidney, ed. (1892). "Jervis, Thomas" . Dictionary of National Biography. Vol. 29. London: Smith, Elder & Co.. Іншим членом кола був Бенджамін ВоганWhatmore, Richard. "Clavière, Étienne". Oxford Dictionary of National Biography (online ed.). Oxford University Press. doi:10.1093/ref:odnb/98253. У 1772 році Прайс найняв Джозефа Прістлі, який з 1773 року працював бібліотекарем у ШелбурнаRivers and Wykes, p. 38.Blakemore, Steven (1997). Intertextual War: Edmund Burke and the French revolution in the writings of Mary Wollstonecraft, Thomas Paine, and James Mackintosh. Fairleigh Dickinson Univ Press. p. 87. ISBN 978-0838637517. Retrieved 16 June 2013.Seed, John (1985). "Gentlemen Dissenters: The Social and Political Meanings of Rational Dissent in the 1770s and 1780s". Historical Journal. 28 (2): 299–325 . doi:10.1017/S0018246X00003125. JSTOR 2639100. S2CID 154949610.

«Клуб чесних вігів» Група, яку Бенджамін Франклін назвав «Клубом чесних вігів», була неформальною обідньою групою навколо Джона Кентона. Спочатку вона збиралася в Лондонській кав'ярні на цвинтарі Святого Павла, а в 1771 році переїхала на Людгейт-Хілл. Прайс і сер Джон Прінгл були її членами, як і Прістлі та Бенджамін ВоганWood, Paul (2004). Science and Dissent in England, 1688–1945. Ashgate Publishing, Ltd. p. 120. ISBN 978-0754637189. Retrieved 16 June 2013..

Відвідувачі Прайса відвідували Франклін, Томас Джефферсон і Томас Пейн;Graham, p. 131. інші американські політики, такі як Джон Адамс, який пізніше став другим президентом США, і його дружина Абігейл; а також британські політики, такі як лорд Літтлтон, лорд Стенхоп (відомий як «громадянин Стенхоп») і Вільям Пітт-старший. Він також був знайомий з філософами Девідом Юмом і Адамом Смітом. Серед активістів реформатор тюремної системи Джон Говард вважав Прайса своїм близьким другом;Throness, Laurie (2008). A Protestant Purgatory: Theological Origins of the Penitentiary Act, 1779. Ashgate Publishing, Ltd. pp. 131–. ISBN 978-0754663928. Retrieved 18 June 2013. також були Джон Горн Тук, Джон і Енн Джебб.

Теологи Інші визнавали свою провину перед Прайсом, наприклад, унітаріанські теологи Вільям Еллері Ченнінг і Теофіл Лінді. Коли Лінді залишив свою посаду і переїхав до Лондона, щоб створити відкрито унітаріанську громаду, Прайс відіграв важливу роль у пошуку та забезпеченні приміщення для того, що згодом стало каплицею на Ессекс-стріт."chapter 2 The History of Essex Hall by Mortimer Rowe B.A., D.D. Lindsey Press, 1959". Archived from the original on 7 March 2012. Наприкінці 1770-х років Прайс і Лінді були стурбовані скороченням числа дисентерів, принаймні в районі Лондона. Наприкінці 1770-х років Прайс і Лінзі були стурбовані скороченням розбіжностей, принаймні в районі Лондона. Rivers and Wykes, pp. 159, 160 note 41. Разом з Ендрю Кіппісом та іншими вони заснували Товариство сприяння знанню Святого Письма в 1783 році.Page, Anthony (2003). John Jebb and the Enlightenment Origins of British Radicalism. Greenwood Publishing Group. p. 66. ISBN 978-0275977757. Retrieved 17 June 2013.

Прайс і Прістлі мали розбіжні погляди на мораль і метафізику. У 1778 році вийшла друком їхня переписка під назвою «Вільна дискусія про доктрини матеріалізму і філософської необхідності». На відміну від Прістлі, Прайс відстоював вільну волю людини та єдність і нематеріальність людської душі. Погляди Прайса були аріанськими, а Прістлі — соцініанськими. Botting, Eileen Hunt (2007). Family Feuds: Wollstonecraft, Burke, and Rousseau on the Transformation of the Family. SUNY Press. p. 158. ISBN 978-0791467060. Retrieved 17 June 2013.

Мері Воллстонкрафт У 1784 році Мері Воллстонкрафт перенесла свою новостворену школу для дівчат з Іслінгтона до Ньюїнгтон-ГрінJacobs, p. 38. за підтримки пані Бург, вдови друга Прайса Джеймса БургаGordon, p. 46.. Воллстонкрафт, яка спочатку була англіканкою, відвідувала богослужіння Прайса, де вітали віруючих усіх конфесійTomalin, p. 60.. Раціональні дисиденти приваблювали Вольстонкрафт: вони були працьовитими, гуманними, критичними, але не цинічними, і поважали жінок,Tomalin, p. 51. і виявилися добрішими до неї, ніж її власна родина. Вважається, що Прайс допоміг їй грошима поїхати до Лісабона, Іспанія, щоб побачити свою близьку подругу Фанні Блад. Gordon, p. 48.

Волстонкрафт тоді ще не публікувалася: завдяки Прайсу вона познайомилася з радикальним видавцем Джозефом Джонсоном. Ідеї, які Волстонкрафт почерпнула з проповідей у Ньюїнгтон-Грін, підштовхнули її до політичного пробудження.Gordon, pp. 51 passim.Пізніше вона опублікувала «Захист прав чоловіків» (1790), відповідь на засудження Берком Французької революції та напад на Прайса; а також «Захист прав жінок» (1792), в якій вона розвинула аргументи Прайса про рівність жінок: Томалін стверджує, що так само, як дисентери були «виключені як клас з освіти та громадянських прав лінивою більшістю», так само були виключені і жінки, і «характерні вади обох груп» можна було б пояснити цією дискримінацієюTomalin, p. 61.. Прайс згадується 14 разів у щоденнику Вільяма Годвіна, чоловіка Воллстонкрафт"Person record for Price, Richard". godwindiary.bodleian.ox.ac.uk. Retrieved 8 April 2018..

Американська революція