Бухта Лулворт — бухта поблизу села Вест Лулворт, на Юрському узбережжі в Дорсеті, на півдні Англії. Вона знаходиться у приватній власності родини Велд разом із Дердл-Дор та маєтком Лулворт. Бухта є одним із найкращих у світі прикладів такої форми рельєфу, є об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та туристичним місцем, що відвідують близько 500000 туристів щороку, з яких приблизно 30 відсотків відвідувань припадають на липень і серпень. Бухта розташована поблизу скельної арки Дердл-Дор та інших пам'яток Юрського узбережжя.
Геологія
Бухта утворилася в результаті нагромадження смуг гірських порід зі змінним геологічним опором, що проходять паралельно береговій лінії (конкордантна берегова лінія). З боку, що виходить у бік моря, глина та пісок зазнали ерозії.
Вузька (менше ) смуга портлендських вапнякових скель утворює берегову лінію. За нею знаходиться вузька (менше ) смуга дещо менш стійкого вапняку Пурбек. За нею розташовані від значно менш стійких глин та глауконітових пісків; глини Вілд, Голт та верхніх глауконітових пісків.
Задню частину бухти утворює смуга крейди, завширшки , яка значно стійкіша, ніж глини та піски, але менш стійка, ніж вапняки. Вхід до бухти — це вузька щілина у вапнякових смугах, утворена дією хвиль та вивітрюванням. Широка частина бухти — це місце, де слабкі глини та зелені піски зазнали ерозії.
Сходовий отвір, менше ніж на захід, знаходиться в молодій бухті, яка натякає на те, як виглядала бухта Лулворт кілька сотень тисяч років тому. Море прорвало тут прогалину у вапняку Портленда та Пербека до глини Вілдена та почало їх розмивати.
Географія Форма бухти є результатом дифракції хвиль. Вузький вхід до бухти змушує хвилі вигинатися у дугоподібну форму, як видно на панорамній фотографії.
Збереження Окрім бухти, через Гамбері Тут (великий крейдяний пагорб на заході) знаходиться Дердл-Дор, природна арка. На сході є скам'янілий ліс. Лулворт також знаходиться недалеко від Кіммеріджа, відомого своїм скелястим берегом та скам'янілостями. Геологи та географи цікавилися цією місцевістю з початку XIX століття, а в 1830-х роках відбулося перше серйозне її дослідження. Відтоді ця місцевість приваблює студентів з усього світу.
Ця місцевість страждає від витоптування численними відвідувачами. Для обмеження пошкодження поверхні було встановлено дерев'яні сходи та огорожі. Щороку понад 250 000 людей йдуть через пагорб, що з'єднує бухту з Дердл-Дор.
У 2001 році ЮНЕСКО надала узбережжю статус об'єкта Всесвітньої спадщини. Експерти ЮНЕСКО працюють над збереженням форми бухти Лулворт. Лулворт був одним із кількох селищ-шлюзів на узбережжі з Центром спадщини — частково місцем для туристів, туристичною інформацією та музеєм природознавства; у 2002 році останній прийняв 418 595 відвідувачів.
Узбережжя та землі на півночі та навколо села перебувають у приватній власності та управляються маєтком Лулворт. Землі на сході, включаючи Тайнгем, належать Міністерству оборони Великої Британії та використовуються для танкових навчань; вони відкриті лише у вихідні та святкові дні.
У масовій культурі Бухту Лулворт можна побачити в кінофільмах:
Чотирибічний трикутник (1953) Горіхи у травні (1976) Хлопці в блакитному (1982) Прокляття Фенріка (1989) Сім природних чудес (2005) Прогулянка історією (2013) Всесвітня війна Z (2013)
Різне Затока Лулворт-Синус у найбільшому вуглеводневому морі (Кракенове море) на найбільшому супутнику Сатурна Титані, названа на честь бухти Лулворт.
Примітки
Посилання
Геологія сходової ями поблизу бухти Лулворт Маєток Лулворт