Дорсет () — церемоніальне графство Англії, розташоване у південно-західній частині країни на узбережжі протоки Ла-Манш. Складається з неметропольного графства Дорсет і двох унітарних одиниць: Пула і Борнмута. Займає територію 2653 квадратних кілометрів і межує з чотирма іншими англійськими графствами: з Девоном на заході, Сомерсетом на північному заході, Вілтширом на північному сході та Гемпширом на сході. Столицею графства є місто Дорчестер, розташоване в його південній частині. Населення Дорсету — 744 тисячі жителів (за даними перепису населення 2011 року). Близько половини населення графства проживає на території південно-східної агломерації, решта в основному розподілена по сільській місцевості з низькою щільністю.
Заселення території сучасного графства первісними племенами розпочалось за доби неоліту. В першому столітті нашої ери римляни завоювали стародавнє плем'я дуротригів, яке мешкало на півдні Великої Британії. Під час раннього Середньовіччя у регіон вдерлися англосакси; у VII столітті Дорсет став графством. Перший засвідчений напад вікінгів на британські острови відбувся на території Дорсета у VIII столітті. Відомо, що з містечка Мелком-Реджис, яке входить до складу графства, 1348 року почалося поширення першої в англійській історії епідемії чуми. В Дорсеті неодноразово мали місце різні громадянські заворушення, в тому числі повстання селянських загонів під час Англійської революції, придушене силами Олівера Кромвеля; повстання Монмута, що розпочалося з невеликого містечка Лайм-Реджис на заході графства; група батраків з села Толпадл брала участь у формуванні робітничого руху. Під час Другої світової війни Дорсет був активно залучений до підготовки Нормандської операції, а також вторгнень у Портландську гавань і затоку Пула — головні напрями операції «Нептун».
Ландшафт графства доволі різноманітний: від високих крейдяних скель і крутих вапнякових хребтів до низовинних глиняних долин. Більше половини території Дорсету входить до спеціального списку значимих природних об'єктів, три чверті узбережжя належить до об'єктів Світової спадщини. Вздовж берегової лінії примітними є бухта Лулворс, острів Портленд, пляж Чесіл, скельна брама Дердл-Дор. Сільське господарство традиційно є основою економіки графства, але у теперішній час його роль зменшується і більшого значення набуває туризм. Через Дорсет не проходять великі автомагістралі, але наявні низка значимих автомобільних доріг, а також дві залізниці до Лондона. На узбережжі графства розташовано декілька великих портів: у Веймуті, Пулі і Портленді. В Борнмуті знаходиться міжнародний аеропорт. Культурний бік життя Дорсета представлений різноманітними музеями, театрами і фестивалями.
Топоніміка Назва графства походить від назви його столиці — міста Дорчестер. Римляни, які створили це поселення у I столітті н. е., називали його , що було латинізованою версією британського слова, яке ймовірно означало «місце, де галька розміром з кулак». Англосакси, які прийшли пізніше, називали місто «Dornwaraceastr» (суфікс «ceaster» у давньоанглійській мові позначав римську приналежність міста). Сьогоднішня назва графства — Дорсет («Dornsæte») — була утворена від слів «Dorn», скороченої форми «Dornwaraceastr», і давньоанглійського «sæte», що означає «люди». Саме ця назва закріпилася як позначення даної місцевості. Перша письмова згадка про графство виявлена в англосаксонських хроніках 845 року. До X століття належить перший запис старої назви графства «Dorseteschyre».
Історія
Перші поселення й формування території
Перші люди ступили на територію сучасного графства близько 8000 року до нашої ери, це були мисливці доби мезоліту. Однак постійні поселення виникли тут близько 3000 року до нашої ери, за доби неоліту. Саме перші поселенці спорудили , пам'ятку довжиною 10,5 кілометрів, що мала церемоніальне і ритуальне призначення. З 2800 року до н. е. за бронзової доби місцеві мешканці цілком очистили ландшафт від лісів, сформувавши передумови для подальшого розвитку землеробства і скотарства в регіоні. Крім того, майже під кожним крейдовим пагорбом графства можна виявити поховання у вигляді круглих курганів, що відносяться до доби неоліту і бронзи. Прихід залізної доби позначився переселенням великої кількості кельтських іммігрантів, відомих як дуротриги, які побудували низку земляних фортифікаційних споруд на пагорбах графства, найвідомішою з них і однією з найбільших в Європі є .
У 43 році до н. е. римляни, що напали на Британію, вдерлися на територію Дорсета. II легіон Августа під командуванням Веспасіана захопив Мейден-Касл, найбільш неприступне місцеве земляне укріплення. Поруч з ним загарбники заснували поселення Дарноварія. Після того, як римляни залишили острів, місцеві жителі побудували великий оборонний рів Бокерлі-Дайк неподалік від кордону з сучасним графством Гемпшир. Ці заходи дозволили відтермінувати вторгнення саксів у Дорсет на 150 років. Однак, до початку VII століття Дорсет все ж був ними захоплений і став частиною Західного саксонського королівства. Сакси створили церковний діоцез в Шерборні, Дорсет став адміністративним округом королівства Вессекс з практично незмінними кордонами. У 787 році на узбережжі Портленда відбувся перший зареєстрований напад вікінгів на британські острови. Набіги на округ тривали ще протягом двох століть.
Дорсет у Середні віки
У 1066 році, після завоювання Англії Вільгельмом I в Дорсеті було встановлене феодальне панування, а більша частина земель поділена між королем і церквою. На початку XII століття нормани посилили контроль над захопленою територію звівши низку фортець, в тому числі замки Корф, Воргем і Дорчестер.
Впродовж двох наступних століть населення Дорсету значно зросло; у межі графства були включені нові сільськогосподарські землі. Торгівля вовною, видобуток корисних копалин в Пурбек-Марбл, а також торгові зв'язки портів Веймута, Мелком-Реджіса, Лайм-Реджіса й Брідпорта давали процвітання регіону. Однак, у 1348 році Дорсет був спустошений чумою, що була привезена в порт Мелком-Реджіса кораблем з Гасконі. Епідемія, відома як Чорна смерть, швидко поширювалася і винищила близько третини населення графства.
Ліквідація низки монастирів Тюдорами у другій чверті XVI століття зустріла спротив в Дорсеті; багато абатств були передані приватним власникам, в тому числі абатство Шефтсбері і Сернське абатство. У 1642 році, на початку Англійської громадянської війни, роялісти взяли під контроль всю територію графства крім Пула і Лайм-Реджіса. Однак, три роки по тому вони були вигнані прибічниками парламенту. У 1645 році в Дорсеті відбулося повстання селянських загонів самооборони — третьої сили громадянської війни. Близько 2000 повстанців виступили в бій з парламентською армією лорда Ферфакса в укріпленні Гембілдон-Гілл (Humbleton-Hill), але були легко розбиті. Замок Шерборн був захоплений Ферфаксом того ж року, а 1646 року — й Корф, останній оплот роялістів в графстві.
Після невдалого повстання герцога Монмута у 1685 році була прийнята низка законів для запобігання подібним подіям у майбутньому, відома як «Криваві присяжні». Протягом п'яти днів в Дорчестері суддя Джеффріс розглянув 312 «бунтівних» справ: 74 обвинувачених були страчені, 174 були вислані на каторгу, а 9 — публічно випороті. У 1686 році в парку Чарборо була організована зустріч заколотників, що виношували плани щодо скинення короля Якова II. Ця зустріч мала велике значення для Славної революції.
Нова та новітня історія
У XVIII столітті велика кількість контрабанди проходила через узбережжя Дорсету. Бухти, печери і пляжі графства були зручним місцем для діяльності контрабандистів. В ці часи Пул стає найбільш пожвавленим портом Дорсету, його значні торгові зв'язки забезпечували всім необхідним промисловість у навколишніх містах і селах. Промислова революція в значному ступені оминула Дорсет стороною, через нестачу вугілля у надрах графства. Це, зокрема, сприяло тому, що сільське господарство надалі займало центральне місце в економіці. В Дорсеті вперше був створений профспілковий рух, коли у 1834 році шість бараків утворили спілку на знак протесту проти зниження заробітної платні. Група робітників, відома нині як «Толпадлські мученики», була заарештована і засуджена до каторжних робіт, однак невдовзі була помилувана через масові протести робітничого стану.
Дорсетширський полк виявився першим британським підрозділом, який зіштовхнувся з газовою атакою під час Першої світової війни (1914—1918). Саме цей підрозділ зазнав особливо важких втрат у битві на Соммі. Загалом близько чотирьох з половиною тисяч військовослужбовців графства загинули у цій війні; тільки одне село — Лангтон-Херінг — не втратило жодного мешканця. Під час Другої світової війни (1939—1945) Дорсет брав активну участь у підготовці вторгнення у Нормандію: репетиції висадки проводились поблизу Стадленда і Веймута, а село Тініхем було задіяне для тренувань армії. Десятки тисяч солдатів залишили Веймут, Портленд і Пул у день Д; планери з RAF Tarrant Rushton доставили війська в район міста Кан для здійснення операції «Тонга».
Після війни в Дорсеті спостерігалось збільшення кількості відпочивальників. Узбережжя Веймута, що вперше прославилось як місце відпочинку ще за короля Георга III, кожного року приваблює мільйони туристів своїми малонаселеними сільськими районами. Роль сільського господарства в економіці регіону зменшується, водночас туризм набуває дедалі більшого значення.
Географія Дорсет розташований у південно-західній частині Великої Британії на узбережжі протоки Ла-Манш. Площа графства становить 2653 квадратних кілометра. Воно межує з чотирма іншими англійськими графствами: з Девоном на заході, Сомерсетом на північному заході, Вілтширом на північному сході і Гемпширом на сході. Найвищі точки графства — пагорби Левесдон-Гілл (279 м) і Пілсдон-Пен (277 м), розташовані на північ від долини Маршвуд. Більше половини території складають різноманітні заповідники, серед яких два належать до об'єктів виняткової природної краси, що є одним з найвищих показників в Англії (у процентному співвідношенні до загальної площі).
Геологія
Територія Дорсета геологічно дуже різноманітна, що обумовлює значні відмінності ландшафтів графства один від одного. Крейда і глина, поряд з сумішшю піску і гравію, є домінуючою породою в графстві (66 %). На решті території залягають різноманітні породи — та інші вапняки, карбонатні глини, а також різні сланці. Портлендський камінь має національне значення як будівельний матеріал, а також як матеріал для реконструкції деяких найвизначніших пам'яток Великої Британії. Крім перерахованих вище, в окрузі зустрічаються майже всі породи, пов'язані з проміжком часу від раннього Юрського періоду до епохи еоцену.
На території графства розташовується низка вапнякових пагорбів, які здебільшого використовуються як рілля і пасовища для овець. Особливо виділяється широка смуга покладів крейди та інших корисних копалин Крейдового періоду, яка перетинає графство з північного сходу на південний захід, проходячи через Краборн-Чейз і Дорсет-Даунс; а також ще одна смуга, яка простягається з південного заходу на південний схід, зокрема проходячи через пагорб Пурбек-Гіллс. Поміж крейдяних пагорбів розташовані великі долини і заплави річок. Ці долини, серед яких можна виділити Блекмор і Фром, усіяні невеликими поселеннями і фермами. Південний схід графства, в тому числі південь долини Фром і територія навколо Пула і Борнмута, розташований на відкладеннях епохи еоцену Палеогенового періоду. Ґрунти, що утворилися на цих територіях, визначають їх ландшафт — пустища — природне середовище проживання для всіх шести видів британських рептилій. Велика частина пустищ Дорсета має статус ділянок особливого наукового значення, а три області відповідно до Рамсарської конвенції визнані об'єктами міжнародного значення. На заході графства і на узбережжі наявні численні зміни в шарах гірських порід, послідовне утворення яких менш очевидно в порівнянні з формуванням рівнин і пустищ.