Очкасови

Очкасови (рос. Ачкасови) - старовинний руський рід, що виник у XVI-XVII століттях у період входження Мінська та Києва до складу Речі Посполитої (федеративної держави Королівства Польського та Великого князівства Литовського). Від Очкасових походить гілка російського дворянського роду Ачкасови із теренів Східної Слобожанщини.

Походження прізвища Прізвище найімовірніше походить від прізвиська, що виражався у витріщених очах його власника. У статті Ю.І. Блажчук "Семантика утворюючих основ прізвищ Уманщини XVII ст. (на матеріалі прізвищ козаків Уманського полку за даними "Реєстру всього Війська Запорізького...") Блажчук Ю. І. Семантика твірних основ прізвищ Уманщини XVII ст. / Ю. І. Блажчук // Записки з українського мовознавства. Випуск 16 : зб. наук. праць / відп. ред. О. І. Бондар. –  Одеса : Астропринт, 2006. – С. 79–86. прізвище Очкасенко зазначене як прізвище, в основі якого відображені назви з характерними особливостями зовнішності людини.

Менш імовірною версією виглядає походження прізвища Очкас від угорського слова Ócskás (Учкаш) – статівник, гілочник.

Крім того, існує гіпотеза тюркського походження: прізвище «Очкас/Очкасов» може мати тюркські корені, про що свідчить фонетика кореня «Оч» та суфікс «-кас», які зустрічаються в іменах і прізвиськах кочових народів, особливо якщо родоначальник прізвища мешкали на південно-східних кордонах Великого князівства Литовського та Російської держави, де були часті контакти зі степовими племенамиЦе припущення ґрунтується на лінгвістичних аналогіях та історичному контексті, але не є підтвердженим фактом..

Перші згадки У записі від 4 квітня 1562 р. згадується Очкас, який служив гонцем при дворі великого князя литовського і польського короля Жигимонта Августа. Йому доручено було доставити наказ татарським хорунжим вирушати в Мстиславль під керівництвом маршалка дворного Александра Владикі для відбиття московського нападу.

1595 р. — у справі Волонтея Очкаса Старинської волості Мінського воєводстваАкты издаваемые Виленскою археографическою коммиссіею, томъ XVIII. Акты о копныхъ судахъ. Типографія А. Г. Сыркина. Вильна 1891.

1596 р. — у «Десятня новиков всех городов Московской и Новгородской земли неслужилых и безпоместных» згадується Іван Кірєєв Очкасов із Мценська, який був «поверстан поместным окладом по государеву указу» .

1600–1615 рр. — фіксуються в Могильові, Вітебську, Кузьміні, Чухиле Старому.

1649 року — Левко Очкас (Черкаський полк), Семен Очкасенко (Уманський полк), Жадан Очкасенко (Миргородський полк) — у Реєстрі Війська Запорозького, підписаного гетьманом Богданом Хмельницьким і королем Речі Посполитої Яном II КазимиромРеестра всего войска Запорожскаго после зборовскаго договора съ королёмъ польскимъ Яномъ Казимиромъ, составленные 1649 года, октября 16 дня. Изданные по подлиннику О.М. Бодянскимъ. Москва 1875 г..

1650–1660-ті рр. — поширення серед дрібної шляхти Смоленщини, мещан Київщини, селян Чернігівщини.

1650 р. — Гієронім (Єронім) Очкасов/Очкас згадується як цекварт у Іванівському стані Смоленського воєводства, володіє маєтком КошкіноСмоленская шляхта, том II, автор Федоров Б.Г. издательство: Русское экономическое общество, 2006 г..

1653 р. — Ян Очкас передає маєтки Могилівщини своєму сину Геронімові, а у 1669 р. — Геронім (спадкоємець Яна) набуває 7 волок у селі Хомкевичах Могилівської економіїRodzina. Herbarz szlachty polskiej. T.XII..

Дворянський рід Ачкасових Поява початкової літери “А” пов’язана з процесами зросійщення прізвища після остаточного переходу Курських земель Східної Слобожанщини від Великого князівства Литовського до Московського царства.

Родоначальник курської дворянської гілки Ларіон Єрофеєв Ачкасов (згад. 1666) — «боярський син» з Мценська, служив рейтаром в городовій сотінній службі на Белгородській засічній лінії «…в Справках Первой Курскаго наместническаго Правления 5 числа Декабря 1791 года за № 28734 представлено — Ларион Ерофеев сын Ачкасов состоит написанным по разборным книгам 7205 (1696 г.) года, по его Сказке, поданной у разбора значит, что служил он с Городом по Мценску Полковую сотенную службу лет с двадцать, а 7195 (1686 г.) года перешел он в Курск и служил полковую и Рейтарскую службу» ист. РГИА Ф. 1343. — Оп. 16. — Д. 3289 за 1845 г.. Близько 1688 переселився в м. Курськ, де в 1697 служив рейтаром «рейтар, сшел из Мценского уезда из Меньшого Городского стана лет 9 назад» ист. РГАДА «Сказки курчан-детей боярских рейтарской службы и трубачей» 1697 г.; Ф.210 Оп."Столбцы Белгородского стола" Д. 1491. — Л. 139.. Отримав помісний оклад: 400 четвертей землі, 17 рублів грошима, 30 четвертей землі у Мценську .

Його син — Андрій Ларіонович (1664 - ?) рейтарської служби, разом з дружиною Тетяною проживали у Мценську, а пізніше переїхали на Курщину«рейтарской службы Подгородный стан д. Гридина на Немче» ист. РГАДА «Переписная книга Курского уезда I ревизия» 1719 г. Ф.350 Оп.1 Д.215 Л.446 об.. Їхні спільні діти Юхим (1719 — ?), Євдоким (1713 — ?), Ганна (1711 — ?), Афанасій (1693/7 — ?) — «увійшли до подушного окладу і записані в однодворчому званні»«…по какой же причине род их вошел в подушной оклад по делу не видно и по состоянию рода сего в однадворческом звании никто из них в дворянскую родословную книгу не внесен..» ист. РГИА III-й Департамент Сената, Ф. 1343. — Оп. 16. — Д. 3289 за 1845 г..

Гілка роду від Афанасія Андрійовича Ачкасова має вивчений поколінний розпис : він одружується з дочкою поміщика мценського повіту Феодосії Семенівни Мерцалової, їхній син Олександр (нар. 1732) служить драгуном в чині капрала. Спільні діти Олександра з Параскевой Петрівною Алтуховойдворянки, ведущей свой род от Матвея Савинова сына Алтухова из Орловской губернии, который «…за службу и мужественное осадное стояние, когда поляки и литовские люди пытались Московское государство разорить, жалован в 7114 (1606) и 7122 (1614) годах вотчинами с поместного окладу сто десятин четвертми в поле, а в дву потомуж в Болховском уезде в разных урочищах некоторые поместья и даны ему жалованные грамоты в 7122 (1614) и 7123 (1615) годах» ист. РГИА. III-й Департамент Сената, Ф. 1343. — Оп. 16. — Д. 1367 за 1844 г.Сторожев В. Н. Материалы для истории русского дворянства. — Т. 1. — М., 1891.: Іван (1751 — ?) і Володимир (1761 — ?) продовжують залишатися в однодворчому окладі і займаються розвитком родового маєтку діда — Нижня Гридина, поблизу села Немча«…Гридина деревня, Немча тож (от уездного города в 33 верстах), селение лежит при речке Немче, которая вышла от села Немча. Протяжение имеет на полторы версты, от Большой из Суджи в Курск дороги в правой стороне, в семи верстах…» ист.: РГВИА, Ф. 846 «Военно-учетного архива». — Оп. 16. — Д. 18800. — Л. 98 за 1784 г. у Курській губернії.

Олексій Іванович Ачкасов (1768 - ?), обер-офіцер, "п'ятидесятник" (1811) - одружений з дворянкою Фіоною Степанівною (ист.: «Ревизские сказки 3-й ревизии об однодворцах Суджанского уезда» Ф. 184. — Оп. 1. — Д. 46 Архивы Курской области (ГАКО) Архивная копия от 2 апреля 2022 на Wayback Machine).

Семен Олексійович Ачкасов (1790 - ?), поміщик, Губернський секретар - одружений з дворянкою Єфросинією Андріївною Малишевою(ист.: Ф. 33. — Оп. 2. — Д. 2636 Архивы Курской области (ГАКО) Архивная копия от 2 апреля 2022 на Wayback Machine). Його нащадки:

Іван Семенович Ачкасов (1818 - ?), дворянин, служить у Фінляндському драгунському полку "За відмінність у справах проти французів і виявлену хоробрість на полях Східної Пруссії 4 серпня 1855 р. проведений в майори"«Прошение поручика Ачкасова о внесении его в 6 часть дворянской родословной книги по „древнему дворянству“…» в формулярном о службе списке, просителем поручиком Ачкасовым за 1844 год подписанном командиром Финляндскаго драгунского полка значится, что он Ачкасов происходит из обер-офицерских детей, в службу вступил рядовым и дослужился до обер-офицерского чина. Получив сей по службе чин, коим приобрел дворянство… причина, по коей предки его лишились дворянского достоинства и вошли в однодворческое звание по делу не видно и по состоянию рода сего в однодворческом звании никто из них в дворянскую родословную книгу не внесен. Посему собрание решило отказать о внесении в 6 часть и признать просителя в дворянском достоинстве по чину в внести во 2 часть дворянской родословной книги…" ист.: РГИА III-й Департамент Сената, Ф. 1343. — Оп. 16. — Д. 3289 за 1845 г.. Олексій Семенович Ачкасов (1823 – 17.07.1881), підполковник, учасник кампаній 1854 року та Кримської війни, нагороди: орден Св. Анни III ст., орден Св. Станіслава III ст. Параскева Семенівна Ачкасова (1825/6 - 1870), дворянка, поміщиця, маєток хутір Хмелевий Колодязь, Тимський повіт, Курська губернія[https://web.archive.org/web/20131112150044/http://www.prlib.ru/EN-US/Lib/pages/item.aspx?itemid=4759 Архивная копия от 12 ноября 2013 на Wayback Machine Архивная копия от 12 ноября 2013 на Wayback Machine А. Ф. Тимофеев Сборник статистических сведений по Обоянскому уезду. — М., 1884] Архивная копия от 12 ноября 2013 на Wayback Machine.. Мати 9 дітей, нащадків роду РГИА III-й Департамент Сената, Ф. 1343, Оп. 30, Д. 1280 «Дело о дворянстве Тимофеевых», 1865 г.. чоловік: (1810—1895), дворянин, капітан, герой Кримської війни (оборона Севастополя, III бастіон). син: Євгеній Федорович Тимофєєв, капітан 123-го піхотного Козловського полку, учасник «Східної кампанії». Через шлюб з Марією Михайлівної (полька, католичка, "викрадена наречена") отримує відставку та працює в земстві Обояні. Марія пережила його на 6 років, померла бл. 1921 р. онука: Клавдія Євгенівна Тимофєєва (у шлюбі — Бархатова). Освіта: Курська Маріїнська жіноча гімназія (1905). Чоловік: Олександр Сергійович Бархатов, мещанин із Саратова, інженер-технолог (Харківський інститут). Овдовіла у роки Першої світової. 1916 — у Петербурзі арештована за «політичну справу», 9 місяців тюрми, звільнена після Лютневої революції. Під час НЕПу відкриває ресторани в Орлі, стає заможною, але пізніше позбавлена «виборчих прав» через дворянське походження. онука: Алла Євгенівна Тимофєєва. Дитинство провела в бабусиному маєтку Хмельовий Колодязь, Обоянський повіт. Дружина відомого економіста, радянського військового адміністратора, начальника управління Раднаркому РРФСР. Михайла Івановича Іванова (1894–1968). Син Володимир (1924–1925) — помер у дитинстві. праонука: Зоя Михайлівна Іванова (1922–?). Донька Алли Євгенівни Тимофєєвої та Михайла Івановича Іванова. Провела дитинство в Обояні. Через ранню смерть матері виховувалась тіткою Клавдією з якою проживала у місті Орел. Після досягнення шкільного віку Зоя переїжджає до Москви до батька, якому як співробітнику Раднаркому виділяється житлоплоща біля Кремля поруч із службою. До школи вона ходить із дітьми службовців «наркоматів» - Мікояна, Фрунзе, Ворошилова та інших. Зоя вступає у 1940 р. і закінчує у 1948 році другий Московський державний медичний інститут та робить перші кроки в професії в Інституті організації охорони здоров'я та історії медицини ім. Н.А.Семашко. У 1951 Зоя Михайлівна одружилась з Ворохановим Анатолієм Васильовичем (1921 р.н). прапраонука: у 1952 Зоя Михайлівна Іванова народила дочку Аллу Анатоліївну Вороханову , яку назвала на честь матері. Алла Анатоліївна – випускниця Московського педагогічного інституту ім. Крупської, Всеросійської Академії зовнішньої торгівлі, Вищої Комерційної школи при Міністерстві Торгівлі РФ, головний економіст у російській торговій компанії. Одружена з Крамаром Володимиром Антоновичем (1951 р. н.). Дмитро Семенович Ачкасов (1820-1881), дворянин, поміщик, с. Скорідне Курська губернія(ист.: Ф. 4. Оп. 1. Д. 1896 Архивы Курской области (ГАКО) Архивная копия от 2 апреля 2022 на Wayback Machine) Євдокія Семенівна Ачкасоваист.: РГИА. III-й Департамент Сената, Ф. 1343, Оп. 30, Д. 1280 «Дела о дворянстве», 1865 г.