Проце́с 101 — масовий судовий процес над українськими студентами Львівського університету, який відбувся у 1911 році у Львові.

Став наслідком польсько-українського конфлікту в університеті, пов'язаного з національними правами на викладання та вимогами створення українського університету. Дістав цю назву через проведення суду над українськими студентами (101 особа), яких покарано за участь у студентських протестах 1 липня 1910 року у Львові.

Передумови У першій половині ХІХ століття мовою викладання у Львівському університеті стала німецька. У 1848 році заснували руську кафедру мови й літератури, а в 1850—1852 роках ухвалено рішення про викладання українською мовою теології, догматики, катехитики та методики. У 1862 році на правничому факультеті спочатку відкрили руські кафедри, а згодом польські.

Постанови від 4 липня 1871 та 27 квітня 1879 року забезпечували університетську утраквістичність (рівноправність мов). Однак розпорядження міністерства освіти від 20 березня 1902 року запроваджувало обмеження прав української мови у виші. Українські професори й доценти заявляли про намір не відмовлятися від прав, гарантованих державою, допоки не буде заснований окремий український університет.

Події 1 липня 1910 року Кульмінацією конфлікту стала сутичка між польськими та українськими студентами 1 липня 1910 року. Спершу було проведене віче у будинку товариства «Сокіл». Другу частину віча українські студенти організували без погодження із сенатом університету в аудиторії № 3. На цій частині віча виступали та головували Адам Коцко і Микола Залізняк — лідери Українського студентського союзу.

Після початку виступу Залізняка польські студенти розпочали блокування зборів, зводячи барикади. Невдовзі розпочались сутички, де поляки першими застосовували вогнепальну зброю. Від револьверної кулі, яку випустив невідомий польський молодик, загинув Коцко.

Після інциденту слідча комісія намагалася покласти відповідальність на українських студентів. Поліція затримала 128 осіб. Польські студенти того ж дня вчинили погром українських інституцій у Львові. На вечірньому вічі вони звинуватили професорів Михайла Грушевського та Станіслава Дністрянського в «українському радикалізмі» і вимагали їх усунення з університету.

Нові правила й дисциплінарні заходи Від вересня 1910 року у Львівському університеті запровадили нові правила: кожен студент мав подати фотографію для студентського квитка та пред'являти його при вході до закладу. Заборонялося мати вогнепальну чи холодну зброю; за порушення передбачали відрахування та кримінальне переслідування.

Сенат університету провів дисциплінарне слідство щодо учасників подій 1 липня: 42 студенти дістали догану від декана, 17 — від ректора, трьох відрахували (одного без права поновлення, двох — на 1—2 семестри). У січні 1912 року ухвалено нові санкції: виключення на 2 семестри засуджених на 14 діб, на 4 семестри — засуджених на місяць, без права поновлення — засуджених на три місяці. В такий спосіб дисциплінарна комісія Львівського університету після проведення розслідування на підставі судового рішення щодо студентів, які брали участь у заворушеннях у Львівському університеті в липні 1910 року, винесла вирок, за яким частина студентів була відсторонена від навчання на різні терміни, а деякі — назавжди. Відсторонення стосувалося переважно українських студентів факультетів права, теології та філософії. Вирок був виконаний у січні 1912 року.

Судовий процес У вересні 1910 року заарештованих студентів звільнили з в'язниці до розгляду справи. Звинувачення пред'явили 101 українському студентові. Польських студентів не притягували до відповідальності. Суд розпочався 14 лютого 1911 року в приміщенні Крайового карного суду у Львові. Це був один із наймасовіших політичних процесів в Австро-Угорщині.

Вирок оголосили 4 липня 1911 року: 5 осіб — до трьох місяців ув'язнення; 68 — до одного місяця; 26 — на 14 діб; двоє студентів підлягали окремому суду.

Захист здійснювали адвокати Володимир Охримович, Кирило Трильовський, Кость Левицький, Андрій Кос, Володимир Старосольський, Сидір Голубович та ін. Касаційний трибунал залишив вирок без змін. Студенти зверталися до міністерства юстиції з проханням про помилування. У квітні 1912 року вони почали відбувати покарання; останній вийшов на волю 17 липня.

Наслідки вироку та помилування учасників «процесу 101» У квітні 1912 року набули розголосу деталі часткового помилування засуджених українських студентів — фігурантів львівського «процесу 101». Попри сподівання громадськості, судове помилування мало обмежений характер: із шести осіб, засуджених до 5 місяців ув'язнення, покарання скасували лише чотирьом — Степанові Охримовичу, Романові Сушку, Василеві Залузецькому та Осипові Решетнику. Щодо Миколи Залізняка помилування не застосували: як підданого Російської імперії, його залишили відбувати 5-місячний термін ув'язнення з подальшим обов'язковим видворенням за межі Австро-Угорської монархії. Ще п'ятьом студентам, засудженим до одного місяця арешту, строк скоротили до 14 діб із приписом розпочати відбування покарання відразу після великодніх свят.

Попри пом'якшення кримінального вироку, академічні санкції університетської влади залишилися чинними: усіх засуджених остаточно релеґували (виключили) з Львівського університету без права поновлення навчання. У зв'язку з цим українська преса розгорнула широку кампанію зі збору добровільних пожертв через Краєвий кредитовий союз на підтримку матеріально скрутних родин потерпілих та репресованих студентів.

Для підтримки підсудних створили фонд «Жертви для жертв». Станом 4 липня 1911 року фонд зібрав у різний спосіб 5760 корон. Згодом цей збір продовжували для того, щоб покривати витрати на адвокатів українським студентам у Львові.

Список відсторонених від навчання (18 січня 1912) + Відсторонені від навчання українські студенти за рішенням дисциплінарної комісії Львівського університету від 18 січня 1912 рокуРішення дисциплінарної комісії Львівського університету, ухвалене 18 січня 1912 року. # Прізвище, ім’я Факультет Термін відсторонення1 Павло Решетило Теологія Назавжди2 Микола Желізняк Філософія Назавжди3 Денис Сумик Право Назавжди4 Осип Охримович Право Назавжди5 Євген Михалічка Право 2 семестри6 Константи Тежерський Право 2 семестри7 Володимир Адрасевич Теологія 4 семестри8 Михайло Шишкевич Теологія 4 семестри9 Ярослав Навезюк Право 4 семестри10 Роман Ставнича Право 4 семестри11 Мирон Мосор Право 4 семестри12 Василь Кульчицький Право 4 семестри13 Юліан Коленяк Право 4 семестри14 Григор Читренко Право 4 семестри15 Володимир Бемко Право 4 семестри16 Рудольф Дробенко Право 4 семестри17 Степан Волошиновський Право 4 семестри18 Теодор Дацків Право 4 семестри19 Іван Триляк Право 4 семестри20 Петро Ткачук Право 4 семестри21 Іван Сокола Філософія 4 семестри22 Антоні Крушельницький Філософія 4 семестри23 Іван Хиця Право 4 семестри24 Михайло Орисчин Право 4 семестри25 Яків Сеньків Право 4 семестри26 Євген Стебновський Право 4 семестри27 Ростислав Заклинський Право 4 семестри28 Михайло Гера Право 4 семестри29 Роман Бардина Право 4 семестри30 Михайло Білик Філософія 4 семестри31 Кость Личковський Право 4 семестри32 Тимофій Крохмальний Медицина 4 семестри33 Андрій Дзіваковський Філософія 4 семестри34 Василь Порайко Право 4 семестри35 Григор Савицький Право 4 семестри36 Іван Туркевич Право 4 семестри37 Ярослав Кирчин Право 4 семестри38 Володимир Гузар Право 4 семестри39 Іван Сенешин Право 4 семестри40 Дмитро Вітовський Право 4 семестри41 Володимир Гізовський Право 4 семестри

Подальші події У 1912 році відбулися переговори українських і польських професорів із парламентськими представниками. Українська сторона наполягала на створенні університету у Львові протягом п'яти років. Польська — на 10-річному терміні та обмеженнях щодо місця.

У травні 1912 року уряд підтвердив непорушність прав української мови у Львівському університеті до створення окремого закладу. Запропонований проєкт передбачав відкриття українського університету в Галичині протягом 10 років, без згадки про Львів. Українська сторона відкинула його і заблокувала роботу парламенту.

Протягом 1912 року в Галичині відбувалися віча на підтримку українського університету. Новий проєкт уряду скоротив термін відкриття до шести років (1 жовтня 1916), але питання місця залишалося невизначеним. Польські політики вимагали підтвердження польського характеру Львівського університету.

У січні 1913 року газета «Діло» повідомила про припинення переговорів. Український парламентський союз та академічні громади заявили про відмову від подальших консультацій.

Примітки

Джерела

Література

Посилання Курилишин К. Галичина 1910—1914 років — очима «Діла». Збруч, 11 червня 2020.