Старий Берн () — історична частина Берна.

Старе місто засновано на пагорбі на закруті річки Ааре, згодом територія стала історичним центром Берна. У XV столітті в старій частині побудовано аркади, в XVI столітті — фонтани.

1983 рок стару частину Берна визнано об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Історія

Найраніші поселення в долині річки Ааре відносять до епохи неоліту. Після завоювання Гельвеції Римом у районі нинішнього Старого Міста виникло невелике римське поселення. Протягом II століття жителі залишили це поселення, після чого аж до заснування Берна на початку XII століття місцевість була незаселеною.

Історія Берна починається від його заснування 1191 року герцогом . Місцева легенда свідчить, що герцог присягнув назвати місто на честь першої тварини, яку він зустріне на полюванні, і такою твариною виявився ведмідь. Назва міста ( — ведмеді) та його геральдична тварина походять від цієї легенди. В той час більшість нинішньої Швейцарії (що була тоді частиною південної Бургундії) перебувала під владою герцогського дому Церінгенів (Zähringen), володіння якого лежали на південь від Рейну. Щоб посилити свій вплив, Церінгени заснували і розширили низку міст і поселень, серед яких Фрібур (1157), Берн, Бургдорф і Муртен.

Місце, яке вибрав Бертольд V для заснування міста, лежить на горбистому півострові, оточеному з трьох сторін річкою Ааре, що полегшувало оборону міста і надалі вплинуло на його розвиток. Через довгу, вузьку форму півострова місто розвивалося в довжину і забудовувалося паралельними рядами будівель. Єдині вулиці, що їх перетинають (які йдуть з півночі на південь) йшли на рівні кордонів міста вздовж міських стін, які переносилися в міру розростання міста. Тому утворення нових перпендикулярних вулиць відзначає стадії розвитку Старого Міста в Берні.

У східній частині півострова герцог Бертольдом IV у другій половині XII століття заснував маленький форт, названий замком Нідеґґ (Nydegg). Найімовірніше, будівництво міста почалося саме зі зведення цього форту. Перше розширення Берна відбулося 1191 року. Місто було поділено на квартали трьома поздовжніми вулицями, що тяглися від замку до міської стіни. Протягом першої половини XIII століття утворилося ще 2 вулиці: Бруннґассе та Херренґассе. Бруннґассе мала напівкруглу конфігурацію і проходила північним краєм міста, тоді як Херренґассе обмежувала місто з півдня. Через річку Ааре побудували дерев'яний міст, що сприяло розвитку торгових зв'язків.

Пам'ятки Всю територію Старого Міста в Берні визнано об'єктом світової спадщини ЮНЕСКО. Разом з тим, у місті є низка будівель і фонтанів, які заслуговують на окрему згадку. Їх перелічено в Реєстрі культурного надбання Швейцарії національного та регіонального значення.

Бернський собор — готичний протестантський собор, розташований на південному боці півострова. Будівництво храму почалося 1421 року і закінчилося 1893 року зведенням дзвіниці. Дзвіниця Бернського собору найвища у Швейцарії та має висоту 100 м. Головний дзвін собору важить близько 10 тонн і має діаметр 247 см.

Біля головного входу до собору розташовані статуї, які представляють картини Страшного суду. Вище від головного входу встановлено численні готичні скульптури (47 великих статуй, оригінали яких зберігаються в Бернському музеї історії, і 170 маленьких статуй — оригінальні роботи XV—XVI століть).

Просторий інтер'єр храму дещо порожній. Майже всі художні зображення, включно з оформленням вівтаря, видалено 1528 року в ході протестантської Реформації та боротьби із зайвою розкішшю церкви. Єдині твори мистецтва, що повністю збереглися, — це вітражі і хори. Вітражі датуються 1441—1450 роками і вважаються найціннішими у Швейцарії з художнього погляду.Bern in Colors. Wabern, CH: Benteli-Werd Verlags AG, 1985. стор. 34 ISBN 3-7165-0407-6 Вітражні вікна включають багато геральдичних символів та релігійних зображень, серед них — вітраж «Танець смерті», який зображує смерть у вигляді скелета, що вимагає жертв серед людей усіх професій та станів. Ця картина мала бути нагадуванням про те, що смерть прийде до кожного, незалежно від статусу та багатства.

Хори в східній частині собору — перші в Швейцарії хори, виконані в стилі Ренесансу, — прикрашені дерев'яним різьбленням, що зображує тварин у природі та сцени з повсякденного життя.

Цитглогге (Zytglogge) — середньовічна вежа з годинником, зведена орієнтовно в 1218—1220 роках, — один із найвідоміших символів Берна. Назва Zyglogge німецької мови відповідає в німецькій мові Zeitglocke і перекладається як «дзвін часу». Це один із ранніх баштових годинникових пристроїв, що складається з годинникового механізму, пов'язаного з молотком, який кожну повну годину бив у маленький дзвін. Годинник на вежі Цитглогге — один із трьох найстаріших годинників у Швейцарії.

Після першого розширення Берна Цитглогге була надбрамною вежею західної стіни міста. У той час це була присадкувата вежа висотою близько 16 м. Згодом вона перестала бути частиною міських укріплень, перенесених на нові рубежі міста, та її висоту було знижено. Приблизно в 1270—1275 роках вежу надбудовано ще на 7 м. Після третього розширення міста її перетворено на жіночу в'язницю, де утримували жінок легкої поведінки, звинувачених в інтимних стосунках зі священнослужителями.

Під час великої пожежі, що сталася в Берні 1405 року, вежа згоріла та повністю відновлена лише 1983 року. Після пожежі тюремні камери не використовували, і на вежі вище воріт установлено годинник зі дзвоном, який відзначає кожну годину. Цей годинник і дав вежі назву Zytglogge. Наприкінці XV століття вежу прикрашено чотирма декоративними кутами та геральдичними символами. Крім годинника, спеціальний механізм Цитглогге представляє групу механічних фігур. За три хвилини перед початком наступної години на вежі змінюються фігури: півень, дурень, лицар, сажотрус, лев та ведмеді. Тварини переслідують одне одного, дурень дзвонить у дзвін, а півень кукурікає. Це видовище зазвичай приваблює туристів. У 1770—1771 роках Ніколас Хеблер та Людвіг Емануель Зендер відреставрували вежу з годинником у стилі пізнього бароко. 1890 року Рудольф фон Штайгер оздобив обидва фасади у стилі рококо.

У 1981—1983 роках вежу повністю відреставровано та відновлено в тому вигляді, в якому вона існувала 1770 року.

Міст біля нижніх воріт () — найстаріший міст у Берні, що діє донині. Збудований 1256 року, спочатку він був дерев'яним і перетинав річку Ааре в районі замку Нідеґґ. Під час повені 1460 року міст був зруйнований. Протягом наступного року розпочалося будівництво нового кам'яного моста. Маленьку каплицю Діви Марії (), розташовану біля моста з боку міста, освячено 1467 року, проте будівництво моста завершилося лише 1490 року. Новий міст мав довжину 52 м і складався з трьох арок 13,5 м, 15,6 м та 13,9 м. Міст кілька разів реконструювався, включно з демонтажем кам'яних огорож, які в 1818—1819 роках замінено залізними рейками. До будівництва 1840 року нового моста Нідеґґбрюке, міст біля нижніх воріт був єдиним мостом через Ааре в межах Берна.

() стоїть на місці, де спочатку розташовувався замок Нідеґґ, заснований близько 1190 року як частина міських укріплень Берна.

1268 року замок зруйнували громадяни Берна. В період від 1341 до 1346 року на руїнах замку збудовано церкву з невеликим шпилем. Між 1480 та 1483 роками до церкви прибудовано дзвіницю. В період Реформації від 1529 року Нідеґґську церкву використовувано як склад для лісу та зерна. Пізніше, починаючи від 1566 року, церкву знову стали використовувати для богослужінь.

Фонтани

Пам'яткою Старого Берна є численні фонтани, загальна кількість яких перевищує 100 штук. Більшість фонтанів створено в XVI столітті в добу Ренесансу, коли Берн став столицею кантону. Фонтани спочатку будували як об'єкти суспільного водопостачання. У міру зміцнення могутності Берна фонтани прикрашалися та удосконалювалися, проте не втратили свого первісного призначення.

біля Нідеґґської церкви. Фонтан кілька разів перебудовувався, змінювалася його конфігурація (остання реконструкція датується 1824 роком), тоді як фігура гінця, створена 1545 року, незмінно прикрашає фонтан.

Фонтан «Правосуддя» (Gerechtigkeitsbrunnen) побудований 1543 року і прикрашений статуєю, що зображує богиню правосуддя із зав'язаними очима і вухами, що тримає в одній руці меч правди, а в іншій — ваги. Біля її ніг розташовані чотири постаті, що зображують папу римського, султана, імператора та мера. Ця скульптура зображує верховенство правосуддя над усіма правителями та політичними режимами (теократією, монархією, автократією та республікою). Копії цієї статуї є в різних містах Швейцарії. Нині в країні налічується 11 «фонтанів Правосуддя»: точні копії бернської богині правосуддя встановлено в Золотурні (1561), Лозанні (1585), Будрі, Кудрефені та Невшателі; проєкти, виконані під впливом бернської скульптури, є в Аарау (1643), Білі, Бургдорфі, Бруггу, Цюриху та Люцерні.

розташований перед старою будівлею ратуші. Посада прапороносця в середньовічній Швейцарії належала особі, відповідальній за підтримання порядку в окремій частині міста та покликаній у воєнний час формувати з жителів цієї частини міста військо та вести його в бій. Статуя, датована 1542 роком, зображує прапороносця в бойових обладунках із прапором.

, розташований на Соборній площі (відновлений у 1790—1791 роках), прикрашає статуя Мойсея із десятьма заповідями, які він несе людям.

представляє біблійну історію про Самсона, який убиває лева. Побудував 1544 року Гансом Ґінґ після того, як аналогічний фонтан створенj в Золотурні.

побудовано 1535 року як пам'ятник на честь заснування Берна герцогом Бертольдом V Церінґеном. Фонтан прикрашає статуя ведмедя в повному бойовому спорядженні (в середньовічних обладунках) з ведмежам, що розташувалося біля його ніг.

Див. також Берн Ерлахергоф Фонтани Берна

Примітки