Директи́ва про відмива́ння гро́шей — директива, яка регулює порядок запобігання використанню фінансової системи ЄУ з метою відмивання грошей та фінансування тероризму. Документ був прийнятий 20 травня 2015 року в Брюсселі Європарламентом та Радою Європейської Унії і набув чинности 25 червня 2015 року.

Директива про відмивання грошей (ЄУ) 2015/849 була оновлена директивою (ЄУ) 2018/843.Директива Європейського Пар... | від 30.05.2018 № 2018/843

Історія Законодавство Європейської Унії щодо контролю за фінансовою системою з метою запобігання відмиванню грошей та фінансуванню тероризму зазнало за свою історію багато змін. Першим серед серії таких документів стала директива 91/308/ЄЕС «Про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання грошей». У документі чітко було сформульовано такі поняття, як «відмивання грошей», «обов'язок ідентифікації клієнтів» тощо.

Другою директивою Європейських Спільнот (ЄС), яка значно розширила коло установ, за якими здійснювався контроль з метою протидії відмиванню грошей, стала директива 2001/97/ЄС від 2001 року. На відміну від попередньої директиви 91/308/ЄЕС, де відмивання грошей малося на увазі лише при торгівлі наркотиками, новий документ до злочинів відносив також шахрайство та заподіяння збитків бюджету ЄУ. Не останню роль у прийнятті Директиви 2001/97/EC стало затвердження Конвенції ООН «Проти транснаціональної організованої злочинності» від 2000 року.

Третім документом, який ще більше розширив повноваження та сферу дії правоохоронних органів при виявленні фактів відмивання грошей у фінансовій системі Європейської Унії, стала — Директива 2005/60/ЄС від 26 жовтня 2005 р. про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошових коштів і фінансів».

Четвертим і чинним нормативним документом є директива (ЄУ) 2015/849/ЄУ від 25 червня 2015 року. Прийняття нової директиви було важливим кроком щодо запобігання відмиванню грошей та фінансуванню тероризму не тільки на території всіх 28 держав-членів Європейської Унії, але й було спрямоване на зближення законодавств семи держав-кандидаток до Європейського Союзу.

Зміст

Структура

Преамбула (Whereas, складається з п . 1-68); Глава I. Загальні положення (Chapter I General provisions, складається із ст. 1-9); Розділ II. Заходи перевірки клієнтів (Chapter II Customer due diligence, складається зі ст. 10-29); Розділ III. Інформація про бенефіціарне володіння (Chapter III Beneficial ownership information, складається зі ст. 30, 31); Розділ IV. Зобов'язання щодо подання звітності (Chapter IV Reporting obligations, складається зі ст. 32-39); Глава V. Захист даних, зберігання документів та статистичні дані (Chapter V Data protection, record-retention and statistical data, складається із ст. 40-44); Розділ VI. Стратегії, процедури та нагляд (Chapter VI Policies, procedures and supervision, складається зі ст. 45-62); Розділ VII. Заключні положення (Chapter VII Final provisions, складається із ст. 63-69); Додаток I (ANNEX I); Додаток II (ANNEX II); Додаток III (ANNEX III); Додаток IV. Кореляційна таблиця (ANNEX IV Correlation table)

Завдання Серед завдань директиви 2015/849/ЄУ можна виділити головними наступні: посилення вимог до банків, встановлення вимог до прозорості інформації про бенефіціарних власників компаній, спрощення процедур співробітництва та обміну інформацією між органами фінансової розвідки держав-членів ЄУ, вироблення узгодженої політики щодо держав, які не є членами ЄУ, та посилення повноважень компетентних органів держав ЄУ щодо застосування відповідних санкцій.

Див. також

Реєстр бенефіціарних власників компаній Директива про платіжні рахунки

Примітки