Акведук Августа, або Серинський акведук () — одна з найбільших, найскладніших і найдорожчих мереж акведуків у римському світі, що постачала воду щонайменше у вісім стародавніх міст на узбережжі Неаполітанської затоки, включно з Помпеями та Геркуланумом. Цей акведук не був схожий на жоден інший акведук свого часу, обслуговуючі регіон, а не один міський центр.

Маршрут акведука

Східні частини маршруту акведука добре відомі з досліджень двох італійських інженерівPietro Antonio Lettieri 1560, Felice Abate 1840, Abate 1842, Abate 1862, Abate 1864., яких попросили з'ясувати, чи можна відновити його використання як основу водопостачання Неаполя в XVI та XIX століттях. Західна частина за межами Неаполя була менш відома до недавніх досліджень.

Існувало десять відгалужень, сім з яких були для міст, а три — для деяких із численних розкішних вілл у цьому районі, популярних серед багатих римлян, таких як вілла Полліо в .Van Dam, Harm-Jan (1984). "P. Papinius Statius, Silvae Book II: A Commentary". Leiden: E.J. Brill. (via archive.org) Враховуючи відгалуження, загальна довжина акведука становила приблизно 145 км, що робило його найдовшою римською мережею акведуків у римському світі, за винятком Гадарського акведука. Аква-Августа була одним із найскладніших і найдорожчих акведуків, будь-коли побудованих стародавньою цивілізацією, через свою довжину та складну місцевість, яку він перетинав. Попри свої розміри та складність, Аква-Августа сьогодні значною мірою невідома як важлива пам'ятка, оскільки більша її частина знаходиться під землею.

Головне джерело акведука (caput aquae), Фонс-Августеус (тепер відомий як Акуаро-Пелозі), знаходилося в горах -Туоро поблизу сучасного міста Серино, неподалік від міста Авелліно, на висоті 376 м над рівнем моря. Ймовірно, що було кілька додаткових джерел в інших точках мережі, включно з відгалуженнями від Авелліно та в Скаландроне поблизу Баї. Одним з його головних закінчень була величезна цистерна Мірабіліс на військово-морській базі та в порту Мізенум.

Оскільки акведук проходив таку відстань, під час його будівництва виникло багато труднощів: кілька довгих тунелів побудовано крізь гори; 6-кілометровий тунель Монті-ді-Форіно перетинав вододіл в Апеннінах (один з найдовших римських тунелів), 2-кілометровий тунель перетинав рівнину Сарно; також прямував у дорожньому тунелі Крипта-Неаполітана та дорожньому тунелі Гротта-ді-Кокцей. У Помільяно-д'Арко побудовано 3,5-кілометрову естакадну аркову ділянку. Через сейсмічну активність спостерігалися рухи ґрунту, і потрібен був морський перехід до острова Нізіда.The course of the Aqua Augusta from its source to Naples is shown in a longitudinal section Acquedotto di Napoli - Acquedotto Claudio : Profile longitudinale dalla sua origine in Serino a Napoli (cfr. Italo Sgobbo)

Акведук проходив під землею за 400 м на південь від римських лазень в , маючи власне відгалуження, та за кілька метрів на північ від амфітеатру в Поццуолі з 70-метровим відгалуженням до акведука.

Історія Серинський акведук побудовано за часів правління Августа в Римській імперії, ймовірно, з 33 року до н. е., коли Марк Віпсаній Агріппа (близький друг і союзник імператора Августа) був куратором акваруму в Римі, головним чином для оновлення римського флоту Мізену, а також для забезпечення водою зростаючого попиту важливого торгового порту Путеолі, а також великих міст, таких як Куми та Неаполь.Hodge, A.Trevor (2002). "Roman Aqueducts & Water Supply", 2nd ed. Bristol Classical Press. ISBN 978-0-7156-3171-3

Існують докази того, що велика кількість приватних користувачів були членами римського сенаторського класу. У Римі для отримання приватного зв'язку був потрібен лист від імператора, тому, схоже, імператорська прихильність також була фактором для доступу до води Аква-Августи.

Під час війни з Секстом Помпеєм Август наказав побудувати гавань порт Юлій на захід від Путеол. Пізніше цю гавань вважали менш придатною через проблеми із замуленням, і далі на захід у Мізені побудовали нову велику військово-морську базу, яка стала основою західного середземноморського флоту. Власне база та кораблі потребували велику кількість прісної води, що, можливо, було однією з причин будівництва нового акведука.

Така велика споруда потребувала постійного обслуговування; у період Флавіїв (I століття н. е.) провели капітальний ремонт із додаванням паралельних тунелів, а імператор Костянтин також провів масштабну реставрацію, задокументовану на табличці з написом, знайдену в Серино та датовану 324 роком н. е. Її текстDuncan Keenan-Jones (2010). "The Aqua Augusta and control of water resources in the Bay of Naples", pp 12-13Potenza, Uberto. "L’acqua di Serino e l’acquedotto Augusteo" (www.idrotecnicaitaliana.it) (in Italian), p.4. Translated: "This long aqueduct also fed many towns in Campania Felix as recorded in the plaque found in 1932 during the construction of the connection of the highest springs and preserved in the outlet chamber of the springs themselves." довів, що побудова акведуку датується періодом Августа, а не Клавдія, як вважалося раніше.Del Prete, Sossio & Varriale, Rosario (2007). Opera Ipogea N° 1 / 2007, p. 76; translation : "The Fontis Augustei Aquaeductus, mistakenly referred to by many as "Claudius," originated from the Acquaro group of springs located in the valley of the Sabato River in Serino of Avellino. It was precisely at these springs that an inscription was found attributing the commissioning of the aqueduct to Emperor Augustus (Sgobbo, 1938; Pavesio, 1985; Pescatori Colucci, 1996)."

На табличці вказані пункти призначення: Нола, Ачерра, Ателла, Неаполь, Поццуолі, Баї, Куми та . Міста Помпеї, Геркуланум і Стабії також спочатку забезпечувались водою з акведуку, але, будучи похованими під попелом під час виверження Везувію в 79 році н.е., їх не було в цьому списку.

Наступне велике виверження в 472 році н.е. вкрило акведук попелом, і 3,5 км відтінку в Помільяно-д'Арко, обвалилися ще до фактичного виверження. Це перекрило водопостачання всіх міст, окрім Ноли та Ачерри. Погана адміністративна та економічна ситуація в Кампанії в той час, та й в Італії загалом, перешкоджала капітальному ремонту акведука, і після цього часу згадувалися лише інші акведуки в цьому районі.

Під час Другої світової війни підземні частини акведука, включно з басейном Мірабіліс, використовувались як бомбосховище.

Видимі залишки

Сьогодні від акведука залишилося мало видимих ​​залишків, хоча значна його частина все ще існує під землею. Сліди первісної споруди можна знайти в багатьох місцях Неаполя та його околицях.

До них належать:

опорна аркова стіна естакадного відтінку акведука на Муро-д'Арсе поблизу вулиці Віа-Муро-д'Арсе, Сарно «Понте-Тіроне»: дві паралельні ділянки в Пальма-Кампанія (округ Тіроне), два паралельні мости акведука на ділянка поруч із в в П'єдігротті, де вона займала паралельний тунель відгалуження до амфітеатру Поццуолі та головного акведука на північ водозбірний тунель поблизу Скаландроне, комуна Баколі ділянка поруч із входом до археологічного парку Баї добре збережений басейн Мірабіліс у Мізені. Це один з найбільших резервуарів акведуку, відомий в Римській імперії, який зберігся майже неушкодженим донині. Ймовірно, він призначалося для великої вілли або, можливо, як стратегічний водний ресурс для військово-морської бази, хоча розташований приблизно за 1 км від неї.

У підвалах між вулицями Віа-Арена та Віко-Траетта

Нещодавно арки подвійного акведука були виявлені в підвалах будівель в на вулиці Віа-Арена-Алла-Саніта, 6, і відкриті для публіки. Вони простягаються з півночі на південь на довгому відтінку на відстані 10 м, а потім зближаються до 2 м у південній частині. Західний канал є Августового періоду, тоді як східну частину додано пізніше.

Знахідка викликала підвищений інтерес дослідників, що призвело до подальшого вивчення монументального акведука. Поруч з елліністичним некрополем знайшли величезну цистерну на лінії каналів. Також новий фрагмент стародавнього акведука виявили вгору по схилу від вулиці Віа-Форія в районі «Міраколі», де канал проходить під землею на відтінку 220 м.

Джерела De Feo, Giovanni; Wayne F. Lorenz, et al. "Route and tunnels of the Aqua Augusta for the water supply of Pompeii." International Journal of Global Environmental Issues 14.3-4 (2015): 177–186. InderScience Publishers Hodge, A.Trevor (1989). "Roman Aqueducts & Water Supply", 1st ed. London: Duckworth Publishing. ISBN 978-0-7156-2194-3

Keenan-Jones, Duncan (2010). "Macquarie University Gale Scholarship: The Aqua Augusta. Regional water supply in Roman and late antique Campania: an historical and archaeometrical study", published online by Cambridge University Press. Papers of the British School at Rome, Volume 78 , November 2010 , pp. 308 - 309. DOI: 10.1017/S006824620000 994 Dott.Ing. Potenza, Uberto, former manager of the Azienda Municipale Acquedotto di Napoli (A.M.A.N., then ARIN, today ABC). "The Roman aqueducts of Serino" (ulixes.it) and "L’acqua di Serino e l’acquedotto Augusteo" (www.idrotecnicaitaliana.it) (both in Italian) Miccio, Bruno & Potenza, Uberto (1994). "Gli acquedotti di Napoli" [The Aqueducts of Naples]. Out of commerce hardcover edition by A.M.A.N, 188 p. (in Italian) Lorenz, Wayne F.; Libertini, Giacinto; Miccio, Bruno; Leone, Nino & De Feo, Giovanni (2016). "Prominent features of the Augustan aqueduct in the Naples bay area" (PDF article). 4th IWA International Symposium on Water and Wastewater Technologies in Ancient Civilizations, Coimbra, Portugal (via researchgate.net) Sgobbo, Italo (1938). Serino - L'acquedotto romano della Campania "Fontis Augustei Aquaeductus" [Serino - the Roman aqueduct of Campania: "Fontis Augustei Aquaeductus"]. Napoli: R. Accademia dei Lincei. Notizie degli Scavi di Antichità (NSc), Serie 6, 14: pp. 75-97. (in Italian). Matthews, Kenneth D. (1970). "Roman Aqueducts. Technical Aspects of their Construction " (via penn.museum). Publ: Expedition, Fall 1970; pp. 2-16 Del Prete, Sossio & Varriale, Rosario (2007). "Breve rassegna sui principali acquedotti ipogei della Campania" [Brief review of the main underground aqueducts in Campania] (in Italian). Opera Ipogea N° 1 / 2007: Carta degli antichi acquedotti italiani [The Map of Ancient Aqueducts of Italy]; rivista della Società Speleologica Italiana; pp. 75–84

Посилання Roman aqueducts by Wilke D. Schram (Univ. of Utrecht, NL), Cees Passchier (Univ. of Mainz, DEU), Driek van Opstal (ret.) The Atlas Project of Roman Aqueducts

Примітки