Костянти́н Олекса́ндрович Бєля́єв (нар. 15 грудня 1971, Соснівка, Червоноградський район, Львівська область, УРСР, СРСР) — український письменник і перекладач.

Біографія Народився в сім’ї інженерів-поліграфістів. З 1972 року живе в Харкові. Закінчив факультет іноземних мов Харківського національного університету за спеціальністю «перекладач-референт з англійської мови» (1989—1994). Працював редактором новинних та ігрових розділів у газетах «Событие», «Теленеделя», Simon (Харків), дизайнером у газеті безплатних оголошень «», перекладачем у журналі «Харьков — что, где, когда».

Співзасновник і співредактор (2000—2011, разом з Андрієм Краснящих і Юрієм Цапліним) українського російськомовного літературно-художнього журналу «©оюз Писателей», головний редактор (2006—2007, разом з Андрієм Краснящих) театрально-художнього журналу «Новое искусство / Нове мистецтво». Переклав з англійської мови російською «Сповідь» Святого Патрика, поему Аделаїди Енн Проктер «Три вечори в домі» (у складі колективної різдвяної повісті Чарлза Дікенса, Вілкі Коллінза, Елізабет Гаскелл і Аделаїди Енн Проктер «»), романи Джона Бакена «» (з паралельним перекладом українською), Вікторії Голт «» (разом з В. О. Михалюком під загальним псевдонимом В. Миляєв), Ави Маккарті () «Проникнення» (під псевдонімом Каталіна Дієго), науково-популярну монографію Гейнор Аалтонен () «Історія архітектури» (під псевдонімом Михайло Кошкін; з паралельним перекладом українською), з англійскої мови українською — романи Джона Бакена «Тридцять дев’ять сходин», Гіларі Мантел «» (разом з В. О. Михалюком), Чака Поланіка «Вцілілий», «Колискова» і «Шокова індукція», Кари Хантер () «Доки темно» і «Неймовірна лють», Гарпер Л. Вудз () «Ковен», з французької мови українською — повісти-казки Лоранс Бургіньйон () «Черевики Святого Миколая» і «Подарунок для віслюка», Мод Де Бель () «Коли я виросту, стану Святим Миколаєм!», з української мови російською — романи Софії Андрухович «Сьомга», Любка Дереша «Трохи пітьми». 2000 року опублікував перший в історії коментований переклад російською мовою фрагмента експериментального роману Джеймса Джойса «Поминки за Фіннеганом» (глава «Анна Лівія Плюрабель»). Вірші, есе, переклади з англійської та української мов публікувалися в журналах «©оюз Писателей», «В кругу времён», «», «Харьков — что, где, когда», «ШО», альманахах «», «. Избранное», на сайті , в українському перекладі (перекладач Сергій Жадан) — у колективній антології «Готелі Харкова» (2008). Співавтор (з Андрієм Краснящих) книг «1000 псевдонімів» (, 2002), «Харків у дзеркалі світової літератури» (, 2007).

Критика Розмірковуючи про критичне сприйняття його власної спроби перекладу «Поминок за Фіннеганом» («Уэйк Финнеганов», 2001), російськомовний ізраїльсько-німецький поет, прозаїк і перекладач Анрі Волохонський зазначає:

Інша справа — конструктивна критика. Це велика робота Костянтина Бєляєва, до якої додано правильний — на думку автора — переклад частини тексту про прання білизни. Як відомо, цей текст (стор. 196—216 стандартного видання) примітний тим, що в ньому значна частина слів походить від назв річок і вод у різних країнах світу. У мене склалося враження, що К. Бєляєв, дійсно, доклав величезних зусиль. Його переклад має, на мою думку, лише один недолік: він не смішний. Тому він може використовуватися, скажімо, для навчання студентів, які не знають англійської, художнім способам Джойса. Або для критичних статей про самого письменника. Але й ця досягнута мета вже виправдовує працю.

В оглядовій статті українських письменників Юрія Цапліна та Ростислава Мельникова «Північний Схід Південного Заходу» (2007), присвяченій харківській літературі першого десятиліття XXI століття, повідомляється:

Поет і «белетрист-кросвордист» Костянтин Бєляєв (нар. 1971) найбільш відомий своїм коментованим, оперед- і опіслямовленим перекладом «Поминок за Фіннеганом» Джойса (масштабний задум повних російських «Поминок» — на шляху до здійснення). У річищі того ж загального інтересу — переклад Джойсової казки «Кіт і Диявол» та «Сповіді» св. Патрика; поза річищем, хоча це ще як подивитися, — полемічне есе про Кассіля. Властивий Бєляєву перфекціонізм зумовив невелику кількість (але й високий рівень) публікацій. Те саме стосується віршів: попри наявність, у тому чи іншому вигляді, декількох поетичних циклів, друкувалася тільки поема «Жінки», номінована 2003 року на фестиваль «Травнева поетична опера» «за видатну спробу створення істинно народного й сучасного ліричного епосу <…> на матеріалі власного невидатного життя».

Примітки

Бібліографія Вірші. Проза

[То же, пер. на укр.]:

Переклади З англійської російською

З англійської українською

З французької українською

З української російською

Літературні редакції

Про Костянтина Бєляєва

Інтерв’ю

Посилання