Óлесів (інші назви — Óлесьов, Óлесьове; ) — колишнє село, курортне містечко (здравниця) польського поміщика . Входило до гміни Лисець Станиславівського воєводства.
Історія Засноване у 1931—1932 рр. польським поміщиком Олександром ЛевицькимНарис історії села Старий Лисець / Г. І. Пташинська. — Снятин: ПрутПринт, 2006. — 240 с..
Розташовувалось між Старим Лисцем, Посіччю та Пациковом (нині — Підліссям).
У ньому колись був костел, готель і ресторан. Село було електрифіковане. Тут переважно жили пенсіонери, які купували ділянки під забудову у пана О. Левицького. Крім того, село було популярним місцем відпочинку влітку й узимку. Туристів приваблювало джерело мінеральної води, яке називали «Джерело Святого Мартина».
До Олесева приїжджали відпочивати пани з Польщі, Львова, Станиславова. Біля маєтку було джерело з лікувальною водою. Це особливо приваблювало багатих людей. У 1932 р. Олесів уведений у перелік курортів та дач. Розглядалось питання необхідності прокладання до Олесева залізниці. Підставою для цього Міністерство народної опіки Польщі вважало те, що на основі розпорядження пана Воєводи Станіславського, Олесів був утворений як самостійна, окрема громада, що відносилась до гміни зборів містечка Лисець.
У цьому ж році посвячено нововибудуваний римо-католицький музей — костел, виникла сучасна польська школа. Існував постерунок польської поліції.
У громаді розгорнувся польський стрілецький рух «Нова осада». Тут були розміщені редакція та адміністрація «Олесівської газети», телефон та поштова скринька. Також знаходились кладовище та родинний склеп. А ще — готель, пансіонат, сільський оркестр, курорт із йодо-бромо-вими соляними ваннами.
В Олесеві добре організовували літні та зимові відпочинкові сезони. Узимку — умови для лижного спорту, катання на санках та ін. Для тих, хто хотів навчитись їздити на лижах, працювали курси з гірськолижного спорту.
У постанові Міністерства народної опіки зазначалось, що поблизу Станиславова нараховувалося понад 70 тисяч мешканців. Це підносило розвиток курорту Олесів тому, що мешканці Станиславова як улітку, так і взимку користувалися послугами Олесівського курортного містечка. І навпаки, мешканці Олесева відвідували у м. Станиславові лікарні, аптеки. Відомим та популярним лікарем у самому курорті був доктор Давид Гаукер.
Улітку приїжджав професор доктор Ґроєр, а все літо приймав доктор Стефан Мазановський (асистент доктора Ґроєра) зі Львова. Професор Ґроєр розпочав в Олесеві будівництво санаторію свого імені для дітей. Олесівське відомство з м. Станиславовом підтримувало зв'язок за допомогою автобусів, таксі та екіпажів.
Для управління селом на виборах обирали раду, яку очолював війт (солтис) і його заступник. До її складу обирали найдосвіченіших, найповажніших людей. Війт вирішував всі найважливіші справи: розглядав конфлікти між жителями, слідкував за дисципліною, упорядкуванням доріг тощо. Авторитет війта був надто великим. Його слухали всі. За Польщі війтами були: Олексій Волосянко, Микола Удуд, Дмитро Гаргат, Василь Лущак, Ілля Турчин, Юрій Волосянко.
Станом на 1 січня 1939 року, населення села становило 740 осіб, серед яких: 20 українців, 710(14) поляків та 10 євреїв. У 1932 році налічувалось 20 будинків Stanisławów. Mapa topograficzna w skali 1:100 000, arkusz P53 S39. — Warszawa: Wojskowy Instytut Geograficzny, 1932. .
Цілющі джерела Курорт користувався популярністю серед поляків через те, що тут були цілющі мінеральні джерела. Вода мала великі лікувальні властивості. Це підтверджували хімічні аналізи лікувального джерела, які проводились у Львові, Станиславові, Варшаві. Джерело носило назву «Джерело Якова» ().
31 травня 1932 р. хімічний аналіз води зроблений у Варшаві.
Релігійна громада В Олесеві діяв римо-католицький костел. Нове приміщення храму було освячене у 1933 р.
Відомо, що 1932 року місцеві римо-католики, які належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Лисці, самовільно, без дозволу церковної та світської влади, перебудували звичайний будинок на каплицю, легалізувати яку їм так і не вдалося. Але це спонукало до швидкого затвердження у липні 1933 року проєкту філіального костелу, виготовленого львівським інженером та архітектором Мар'яном Крикевичем.
Вже 1934 року, за чисельності католиків латинського обряду близько двох сотень, цей мурований храм було споруджено, проте, ймовірно, оснастити та консекрувати його до війни не вдалося.
Діяльність УПА Відомо, що між 19 та 21 квітня 1944 року повстанці УПА вбили у селі 12 поляків (місцевих фермерів) .
Знищення села Село було знищене під час Другої світової війни німцями. Частину будматеріалів, інших речей люди розібрали й перевезли в село Підлісся. Пізніше на місці курорту радянська влада побудувала військовий полігон. Джерела цілющої мінеральної води занедбали.
За іншими даними, село було знищене саме у радянські часи. Усі будівлі села, включно із костелом, було зруйновано задля облаштування військового полігону.
Світлини
Примітки
Література Підлісся моє рідне село, моя мала Батьківщина. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2020. 776 с.; іл. ISBN 978-966-428-742-2