4-та бригада армійської авіації () — складова Легкої авіації армії Франції та Сухопутних військ Франції. Підпорядковується Командуванню глибоких операцій та розвідки, призначена для повітряної підтримки бойових дій: авіарозвідки, вогневої підтримки, медичної евакуації, перевезення військ та техніки тощо.

Історія

Передумови Влітку 1945 року артилерію експедиційних сил в Індокитаї доповнили легкою авіацією, сформованою з вояків 9-ї колоніальної піхотної дивізії, п'яти ескадрилей Piper L-4 та двох авіагруп артилерійської розвідки (АГАР, ), кожна з яких мала по дванадцять літаків спостереження: відповідно до рішення міністра оборони пілоти та механіки повинні були належати виключно до Повітряних силHistorique succinct des GAOA .

1-ша АГАР на машинах Morane 500 висадилася в районі Тонкіну в лютому 1946 року, проте її літаки прибули в аварійному стані, відтак швидко були виведені з експлуатації, а вже в серпні 1947 року авіагрупи артилерійської розвідки (на той час їх було вже три) фактично припинили роботу.

У 1948 році авіація французьких ВПС на Далекому Сході була реорганізована: 1-ша АГАР в Аннамі, 2-га АГАР в Кохінхіні та 3-тя АГАР в Тонкіні почали отримувати додаткові літаки, а 1 жовтня групи змінили свої назви, ставши 21-ю, 22-ю та 23-ю авіагрупами відповідно.

У лютому 1953 року до Сайгону прибули перші армійські льотчики, а 1 січня 1954 року АГАР повністю перейшли під контроль сухопутних військ; після виведення французьких військ за Женевськими угодами авіація перегрупувалася на Південь, а потім була репатрійована на материкову Францію або до Північної Африки.

Легка авіація армії та ВМС Франції почали співпрацювати у 1950-х роках і спільно розробили доктрину вертолітного бою на суші та на моріDANS LES LIVRES 18 N° 350 — Décembre 2022 .

П'ята республіка 4-ту аеромобільну дивізію створено 1985 року як передовий елемент Сил швидкого реагування, зокрема для протидії можливому нападу країн Варшавського договору; паралельно до цього Франція працювала над «Законом про військове планування», що передбачав будівництво трьох десантних транспортних засобів, адаптованих для вертолітних операцій, якими згодом стали десантні вертольотоносці класу «Містраль» (побудовані у 2000-х).

Під час війни в Перській затоці у 1990—1991 роках Франція вирішила відправити полк бойових вертольотів зі складу 4-ї дивізії до Перської затоки на борту авіаносця «Клемансо»: група не зазнала людських втрат, налітала 16 500 годин, випустила 328 ракет, знищила 127 цілей, взяла 268 полонених та евакуювала 55 поранених.

У подальшому 4-та аеромобільна дивізія кілька разів була скорочена, відновлена під різними назвами та брала участь у закордонних операціях, зокрема в Афганістані, Лівії та Малі, доки не стала сучасною 4-ю бригадою.

Ізраїльсько-американські удари по Ірану Навесні 2026 року «Тигри» 1-го та 5-го полків залучали до захисту французьких та союзних сил від іранських ударних безпілотників в районі Перської затокиФранцузькі Tiger показали 100% ефективність у перехопленні Shahed на Близькому Сході.

Склад 1-й бойовий вертолітний полкФальсбур 3-й бойовий вертолітний полкЕтен 5-й бойовий вертолітний полкПо 9-й полк підтримкиМонтобан

Примітки

Джерела