Світ нульової координації, «G-Zero World» — «Кожна нація сама за себе: переможці та переможені у G-Zero World» — це науково-популярна книга Ієна Бреммера 2012 року, яка пояснює зростаючий «G-Zero World» у міжнародній політиці, оскільки жодна країна чи група країн не має політичних та економічних важелів впливу для просування міжнародного порядку денного чи забезпечення глобальних суспільних благ. Книга дає історичний огляд глобального політичного порядку та ролі Америки у світових справах від встановлення Бреттон-Вудської системи після Другої світової війни до наших днів. У ній окреслюються різні наслідки від «G-Zero World», а також робляться прогнози щодо того, який політичний порядок прийде на зміну «G-Zero World».
Огляд «G-Zero» — це посилання Бреммера на уявний відхід від переваги Групи семи промислово розвинених країн та розширеної Групи двадцяти, до якої входять такі великі країни, що розвиваються, як Китай, Індія, Бразилія, Туреччина та інші.Reece, Damian. Davos WEF 2011: East and West must cooperate if we're to survive this economic mess, The Telegraph, January 26, 2011.Reece, Damian, G20 Paris: Sarkozy Dares to Dream in a G-Zero World The Telegraph, February 18, 2011.Khanna, Parag and Leonard, Mark Why China wants a G-3 World The International Herald Tribune, September 8, 2011. Він також відкидає такі терміни, як G2, які часто використовуються для позначення можливого стратегічного партнерства між урядами США та Китаю, та G3, що являє собою спробу узгодити інтереси США, Європи та Японії для захисту демократії вільного ринку від зростання державного капіталізму в Китаї. Ті, хто стверджує, що G-Zero став сучасним міжнародним порядком, стверджують, що G7 застаріла, що G20 пропонує забагато конкуруючих бачень належної ролі уряду в економіці для вироблення добре скоординованої політики, що Китай не зацікавлений в обов'язках, які пов'язані з G2, і що Америка, Європа та Японія занадто загрузли у внутрішніх проблемах, щоб виробити спільний підхід до економічної та безпекової політики.
У статті під назвою «Від G8 до G20 до G-Zero: чому ніхто не хоче брати на себе відповідальність у новому світовому порядку» Бреммер пише, що компроміси важко досягати, оскільки кожна країна має свої власні цінності, а розвинені країни мають виборців, які хочуть, щоб їхній лідер зосереджувався на внутрішній спільноті, а не на міжнародній. Деякі з цих розвинених країн включають Сполучені Штати, Велику Британію, Німеччину, Францію та Японію. Оскільки розвинені країни починають зосереджуватися на своїх внутрішніх проблемах, брак глобального лідерства зростає, що, своєю чергою, посилює транснаціональні проблеми. Зі зменшенням глобального лідерства також посилюються зіткнення між країнами, наприклад, Америка та Китай мають різні погляди на «державний та вільноринковий різновиди капіталізму». Також у Східній Азії виникають проблеми між такими країнами, як Китай та Японія у Східнокитайському морі. США також повинні зосередитися на змінах у своєму енергетичному секторі та на тому, чи варто їм брати участь у громадянській війні в Сирії.
Бреммер каже, що уряди можуть адаптуватися до G-Zero, зосередившись на регіональних рішеннях, таких як угоди Китаю з АСЕАН та прогрес Сполучених Штатів у Транстихоокеанському партнерстві. Уряди також можуть формувати відносини з різноманітними партнерами. Однак деякі країни можуть все ще не мати змоги адаптуватися до G-Zero через три події, що впливають на світ: «піднесення Китаю, потрясіння на Близькому Сході та перепланування Європи». Країнами, на яких вплинуть ці події, будуть Японія, Ізраїль та Велика Британія.Ian Bremmer, «From G8 to G20 to G-Zero: Why no one wants to take charge in the new global order», Newstatesman, June 11, 2013
Концепцію G-Zero критикують деякі, хто стверджує, що вона перебільшує занепад політичної та економічної могутності Америки та недооцінює готовність країн, що розвиваються, відігравати більшу роль на міжнародній арені.
Нагороди The Financial Times «Pick of the crop» list (Best Books of 2012) Foreign Policy Association «Book of the Year»
Примітки