Битва за київський плацдарм — бої між частинами польської 3-ї армії під командуванням генерала Едварда Ридз-Сміглого та частинами радянської 12-ї армії під час Київської операції на лівому березі Дніпра під час польсько-радянської війни. Ці операції мали на меті утримати радянські війська на безпечній відстані від Києва.
Загальна ситуація 25 квітня розпочався польський наступ в Україні. Три польські армії, згруповані на фронті від Старої Ушиці на Дністрі до Прип'яті, наступали на схід. З радянського боку оборонялися радянська 12-та армія Сергія Меженінова та 14-та армія Ієроніма Уборевича, що складалася з семи стрілецьких дивізій та однієї кавалерійської дивізії.
Польська 3-тя армія маршала Юзефа Пілсудського виділила зі своїх військ оперативну групу під командуванням генерала Едварда Ридз-Сміглого, яка наступала з обох боків дороги Звягель — Житомир на фронті близько 60 кілометрів і просувалася в напрямку Києва. Київ був захоплений фактично без бою, і одразу після захоплення міста командування 3-ї армії вирішило створити великий плацдарм на східному березі Дніпра, який би захистив місто від прямого вогню радянської артилерії та забезпечив би організацію української адміністрації.
Київський плацдарм 9 травня польські 6-й та 60-й піхотні полки легіонів атакували мости через Дніпро із завданням відтіснити ворога від річки. Вогневу підтримку забезпечували 1-й та 15-й полки польової артилерії легіонів, а також батареї важкої артилерії. О 3:30 ранку ланцюговий міст був атакований взводом другого лейтенанта Клеменса Лехницького з 1/6-го піхотного полку легіонів. Вони досягли точки, де радянські війська розібрали дорожнє полотно. Звідти польські піхотинці просувалися вздовж поручнів та залізних балок. Командир взводу та кілька солдатів перейшли Дніпро вбрід. Ця невелика група легіонерів знищила кулеметні позиції біля гирла мосту ручними гранатами, що дозволило переправитися подальшим частинам полку. Другий міст, продовження першого над старим руслом річки, був захоплений у штиковому бою. Через годину залізничний міст та дерев'яний автомобільний міст були атаковані та захоплені 2-м батальйоном 60-го піхотного полку та III/60-го піхотного полку відповідно. 60-й піхотний полк втратив 8 осіб убитими та 6 пораненими.
Незважаючи на численні контратаки радянських частин, подальший наступ польських частин розвивався успішно. О 8:00 ранку було захоплено залізничну станцію в Дарниці, а о 10:00 ранку було досягнуто межі Троєщина — Погреби — Дарниця — військові казарми — Млинок — Бортничі.
10 травня був передусім днем боїв проти ворога, що контратакував. На півдні 60-й піхотний полк відбив усі атаки частин радянської 12-ї армії, навіть тих, що підтримувалися бронепоїздами. Однак на півночі від плацдарму частини 6-го піхотного полку легіонів після дня боїв були змушені залишити Погреби. 11 травня польські частини, підкріплені 1/5-м піхотним полком легіонів, відновили наступальні операції із завданням продовжити плацдарм до лінії Пухівка — Бровари — Бортничі. Група майора Бернарда Монда, що складалася з 1/5-го піхотного полку легіонів та 1/6-го піхотного полку легіонів, атакувала Бровари. Район бойових дій неодноразово переходив з рук в руки. Другий лейтенант Стефан Робашкевич з 1/6-го піхотного полку легіонів зруйнував колії зв'язкою гранат, тим самим змусивши радянські бронепоїзди відступити. Відсутність артилерійської підтримки поїздів змусила радянські війська відступити з Броварів. Після переслідування польські частини відбили Погреби та захопили Зазим'я. На південь від залізничної колії частини 60-го піхотного полку, підсилені III/6-м піхотним полком, обороняли Дарницю. Відбивши радянські атаки, вони розпочали наступ і захопили Княжичі. 12 травня подальші радянські контратаки були відбиті, і фронт стабілізувався на лінії Пухівка–Бровари–Вишеньки.
12 та 13 травня два переможні польські полки були замінені групою полковника Юзефа Рибака. Північну ділянку фронту утримував 1-й Підгальський стрілецький полк, центр обороняв 41-й піхотний полк, а південний плацдарм обороняв 2-й Підгальський стрілецький полк. Наступні дні бойових дій відзначилися активною обороною польських полків та боями проти посиленої радянської 58-ї стрілецької дивізії. Активними діями радянські війська намагалися скувати сили групи полковника Юзефа Рибака, щоб запобігти їх перекиданню на інші ділянки фронту. Ворог кілька разів намагався прорвати плацдарм. 15 травня позиції 41-го піхотного полку були атаковані Башкирською кавалерійською бригадоюУ боях з башкирами відзначився 17-річний доброволець рядовий Андрій Сеньковський з села Рутки Августовського повіту, який з відстані кількох кроків знищив обслугу ворожої кулеметної установки і захопив її. ., 27 та 28 травня ворожа важка артилерія обстрілювала польські окопи, а позиції 1-го Підгальського стрілецького полку та 41-го піхотного полку були атаковані 517-м, 519-м та 521-м стрілецькими полками, а також навчальними частинами 7-ї стрілецької дивізії. Зав'язався штиковий бій. Біля залізничної станції Бровари загинуло понад 100 червоноармійців, а на ділянці оборони 12-го/41-го піхотних полків — 87. Також було захоплено бронеавтомобіль. Польська оборонна діяльність здійснювалася шляхом рейдів. У ніч на 16 травня 1-ша та 12-та роти 41-го піхотного полку здійснили рейд на Красилівку та захопили її. 2 червня частини 2-го Підгальського стрілецького полку та 1-го легіону здійснили рейд на Бориспіль, а 4-та та 9-та роти 41-го піхотного полку під загальним командуванням лейтенанта Віктора Біретто — на Требухів8 червня, через несприятливий розвиток подій на інших ділянках фронту, розпочалася евакуація плацдарму. Протягом наступного дня польські частини відійшли на західний берег Дніпра, а технічна рота 41-го піхотного полку підготувала мости через річку до руйнування.
Прес-релізи Генерального штабу повідомляли: (12 травня) «Неустанні нові зусилля ворога, спрямовані на витіснення нас з лівого берега Дніпра на передмості Києва, в кривавих і надзвичайно запеклих боях наші війська успішно відбили. Ці бої були багаті на численні приклади надзвичайної хоробрості та самопожертви з боку наших солдатів. Особливе захоплення викликає героїчна смерть підпоручника Робашкевича, який власноруч підклавши міну під залізничні рейки, опинився між двома ворожими бронемашинами і, бачачи, що йому загрожує потрапити в полон, після підпалу міни добровільно став на місце вибуху, тим самим поклавши своє життя в жертву».
(13 травня) «Рота 60-го піхотного полку під командуванням старшого сержанта Ландзвейчака, воюючи в районі озера Дарниці, незважаючи на відрізання від полку і оточення з усіх боків ворогом, зуміла втриматися до прибуття підкріплення. Атаки ворога, спрямовані на плацдарм Річиця, були відбиті».
(26 травня) «На українському фронті наші війська на передньому краї плацдарму в Києві захопили в нальотах Красилівка і Требухів».
(4 червня) «На плацдармі Києва сміливим випадом на Вороньків і Бориспіль наші війська розгромили тамтешні більшовицькі війська, взявши в полон солдатів, кулемети та 2 далекобійні гармати».
Баланс боїв Захоплення Києва та створення плацдарму завершили польський наступ в Україні. З військової точки зору, оборона київського плацдарму була неефективною та зв'язувала великі польські сили в бою. Командувач 3-ї армії генерал Ридз-Сміглий мав намір раніше покинути плацдарм, але політичні міркування взяли гору, і позиції на східному березі Дніпра утримувалися до прямої загрози оточення та ситуації, що створилася в районі Самгородки.
9 травня, день форсування київських мостів, став полковим святом у 60-му Великопольському піхотному полку.
Коментарі
Примітки
Бібліографія