Давид Зейгер (; 21 лютого 1918, Ковель, Волинська губернія, УНР — 10 травня 1981, Сан-Паулу) — бразильський промисловець українського єврейського походження у галузі одягу та моди.
Родина Зейгерів емігрувала з України до Бразилії на початку 1920-х років. Давид разом зі своїми братами та сестрами та матір'ю воз'єднався зі своїм батьком, Шаєю Зейгером, який покинув Україну роком раніше. Його батько був кравцем, а за кілька років заснував Goomtex — фабрику з пошиття плащів та пальто. У молодості Давид Зейгер працював зі своїм батьком, а невдовзі став менеджером бізнесу. Після одруження Девід Зайгер разом зі своєю дружиною почав керувати Pullsport — фабрикою жіночого одягу.
Давид Зейгер займався також темами культури, філантропії та публічності.
Ранні роки та освіта
Зейгер народився в Ковелі. Хоча юний Давид виріс та здобув освіту в громаді єврейських іммігрантів у Бон-Ретіру, районі Сан-Паулу, він уже добре володів португальською мовою та цікавився бразильською культурою, що спонукало його шукати друзів поза межами невеликої європейської громади, де він жив.
Він став членом клубу Espéria та клубу Tietê, у змаганнях якого брав участь як весляр. Він вступив до клубу «Portugália», який видавав газету з текстами, написаними різними членами. Його новини та художні твори почали публікуватися під керівництвом поета Маріо Галло. Зейгер закінчив свою освіту в Технічній школі бухгалтерського обліку Сан-Паулу.
Громадська діяльність
Після Другої світової війни Зейгер розпочав свою благодійну діяльність. Він допомагав збирати кошти та вносив власні ресурси для новоствореної держави Ізраїль.
Більшість його зусиль були спрямовані на соціальні потреби, зосереджені на Бразилії. Він допомагав у створенні та в подальших благодійних кампаніях.
Він був першим донором . Він надавав своїм співробітникам доступ до медичної допомоги через мережу клінік SERMA.
Громадянство та політика
Зейгер вірив у Бразилію, засновану на ринковій економіці Сполучених Штатів — з величезним середнім класом, загальним доступом до освіти та медичних послуг. Під час адміністрації Жуселіну Кубічека (1956—1961) він знайшов сприятливий клімат для цієї точки зору, що допомогло Бразилії вийти зі своєї аграрної економіки та стати промисловим гігантом. У той час Зайгер познайомився з конгресменом , з яким у нього зав'язалися довгі дружні стосунки, і завдяки цьому він почав активніше брати участь у політичному кліматі країни. Зейгер пропагував ім'я політика в єврейській громаді. Дружба з родиною Кунья-Буено призвела до двох вшанувань: державній школі Давида Зейгера та вулиці Давида Зейгера, обидві — в Сан-Паулу.
Кар'єра
У роки «економічного дива» у 1960-х та 1970-х роках бізнес Девіда Зейгера швидко розширювався. Його фабрика (Cia Pullsport of Malharia) розрослася до двох семиповерхових будівель з 500 працівниками.
У 1967 році журнал Time«Brazil: The Testing Place», Time. April 21, 1967. опублікував статтю на обкладинці з фотографією президента Кости-і-Сілви. Темою був сплеск прогресу в економіці Бразилії. У ньому наводилися приклади лідерів у різних сферах діяльності, а Зейгер представляли як приклад промисловця.
Інші інтереси
З самого початку Зейгер брав участь у текстильних ярмарках, заснованих (FENIT), радою директорів Міжнародної художньої бієнале в Сан-ПаулуXVI Bienal de São Paulo, Homenagem da Fundação Bienal de São Paulo, 16 outubro a 20 de dezembro de 1981. , та спонсорував проект, спрямований на інтеграцію культурного центру з театрами та концертними залами в парку Ібірапуера. Він також був колекціонером творів мистецтва. На його думку, місто Сан-Паулу мало потенціал стати найважливішим мегаполісом Латинської Америки.
Примітки