Тополого-метричні особливості. Лівобережжя Нижнього Дніпра (ЛНД) - один з геоморфологічних регіонів сухостепової підзони України, фізико-географічна область (Нижньодніпровська терасово-дельтова низовинна) Причорноморсько-Приазовської провінції. Регіон знаходиться між долиною Дніпра, Дніпровсько-Бузьким лиманом і Чорним морем, обмежуючись зі сходу лінією Каховка - Каланчак - Каржинська затока. Максимальна відстань ЛНД з заходу на схід 140 км, з півночі на південь - 40-90 км. Площа регіону становить 650 тис. га.
Риси історії дослідження регіону. Природничі дослідження ЛНД розпачалися з кінця ХІХ ст. і особливо в 20-30-і роки ХХ ст. У цей період вони мали загальний характер, але і з певними прагматичними цілями (зрошення земель, заліснення Олешківських пісків). В 60-80-і роки ХХ ст. зазначені прагматичні цілі реалізовувалися у вигляді будівництва зрошувальних систем та насадженні лісових масивів. З 80-х років ХХ ст. у дослідженнях приділялася особлива увага до вже отриманих позитивних і негативних наслідків антропогенного пресингу на довкілля ЛНД. До числа найбільш грунтовних досліджень цієї території належать праці М. Соколова (1887-1889), П. А. Двойченка (1925-1930), Г. Г. Махова (1926), В. І. Крокоса (1926), А. І. Піотровського (1926), А. І. Левенгаупта (1932), П. К. Заморія (1934, 1940, ), С. С. Соболєва (1935-1960), Г. І. Молявка (1960), П. С. Погребняка (1960-1973), А. М. Муліки (1960, 1974), В. М. Виноградова (1964), В. Я. Ладних (1968-1972), І. І. Гордієнка (1969), Г. І. Горецького (1970), М. Ф. Веклича і Н. А. Сіренко (1976), Р. А. Баєра (1976-1980), І. Б. Абрамова (1976-1984), Л. М. Бурдіна (1982), О. Ю. Уманець (1997-2000), А. І. Кривульченка (1980-2025). У роботах цих дослідників грунтовно висвітлені різні сторони природничих особливостей регіону, зокрема геологічні, гідрогеологічні, геоморфологічні, грунтознавчі, геоботанічні, ландшафтознавчі, палеогеографічні, гідро- та лісомеліоративні.
Геологія. Територія ЛНД є давньодельтовою областю Палео-Дніпра (пліоценовою) і Пра-Дніпра (плейстоценовою), в утворенні якої фактор танення льодовиків у більш північних регіонах басейну був принципово важливим, хоча тут не можна відкидати і тектонічний фактор (Горецький, 1970). У відкладах цього регіону присутні як морські, так і континентальні (алювіальні, перигляціальні, флювіогляціальні, лесові) різновікові осади. Здебільшого вони представлені алювіальними пісками, які перекривають невитримані у просторі глини та потужні вапнякові відклади. На давньому алювії Дніпра, за Г. І. Горецьким (1970), майже повсюдно залягають перигляціальні піщані відклади, подекуди вони перешаровуються з непотужними верствами лесового матеріалу.
Геоморфологія. Територія ЛНД - регіон з переважно плоскорівнинним піщаним або супіщаним рельєфом нахиленим у бік Чорного моря. На цьому тлі сформований погорблений рельєф флювіального, флювіогляціального та еолового генезису (Олешківські піски), западинний рельєф флювіального походження (горбисто-улоговинні мікромасиви), а також суфозійно-просадкового й успадкованого кріогенного генезису (степові блюдця та інші падини й заглибини). У прибережних зонах Чорного моря і його заток, а також Дніпровсько-Бузького лиману поширені таласогенні акумулятивні та абразійні форми рельєфу. Важливою складовою флювіального рельєфу ЛНД є сучасна дельтова область Дніпра. До складу Лівобережжя Нижнього Дніпра входять (Кривульченко, 2005, 2019, 2023) наступні морфоскульптури (у дужках показані абсолютні значення висот): заплавна та надзаплавна тераси північно-західної дельтової області Дніпра (0-16 м); лівобережна заплавна тераса з рукавами та протоками дельти р. Дніпро (0-5 м); лівобережні надзаплавні тераси Дніпра, в тому числі: перша низька тераса (Кардашинське та Маячансько-Каржинське пониззя, відповідно, 0-5 м та 7-15 м); перигляціальна тераса з погорбленими піщаними масивами (Олешківські піски) (-1,8 – 46,0 м) та приаренними плоскорівнинними геокомплексами (7-36 м); приморська частина алювіально-перигляціальної тераси (0-15 м); шоста надзаплавна тераса Дніпра (14-34 м); сучасні морські тераси (-0,4 – 2 м). Специфічним є лиманно-морське узбережжя ЛНД зі сформованими косами (Кінбурнська, Тендрівська, Покровська, Суха, Джарилгацька) та островами (Первомайський, Янушев, Вербки, Круглий, Довгий, Кінські, Орлов, Сибірські, Смалений, Бабин, Джарилгач, Каланчацький).
Джерела
Крокос В. І., Луцький П. І. Геологічний та гідрогеологічний нарис Низо-Дніпрянського району. Труди Українського науково-дослідного геологічного інституту. 1929. Т. 3. С. 65–106. Заморій П. К. Геоморфологічний нарис лівобережжя нижнього Дніпра. Геологічний журнал. 1940, Т. 7. Вип. 4. С. 5–28. Гордиенко И. И. Олешские пески и биогеоценотические связи в процессе их зарастания. Киев : Наук. думка, 1969. 242 с. Веклич М. Ф., Сиренко Н. А. Плиоцен и плейстоцен левобережья Нижнего Днепра и Равнинного Крыма. Киев : Наук. думка, 1976. 187 с. Горецкий Г. И. Аллювиальная летопись великого Пра-Днепра. Москва : Наука. 1970. 491 с. Кривульченко А.І. Сухі степи Причорномор’я та Приазов’я: ландшафти, галогеохімія ґрунто-підґрунтя. Київ : Гідромакс, 2005. 345 с. Kryvulchenko Anatolii I. Systematics and typology of the relief forms of the Oleshkivski Sands. Journal of Geology, Geography and Geoecology. 2023 / 32 (1). P. 89-99. URL:http://geology-dnu.dp.ua Кривульченко А. І. Геоморфологія Олешківських пісків. Дніпро : Ліра, 2024. 215 с.