Марек Лахс (; 1878, Коломия — 1943, так само) — коломийський адвокат єврейського походження, громадсько-політичний діяч. Упродовж багатьох років був головою місцевої сіоністської організації, членом Сіоністської партійної ради у Львові та депутатом Коломийської міської ради.

Життєпис Народився Марек Лахс у 1878 році в Коломиї в родині Хаїма та Мони Лахс. Упродовж 1889—1896 років навчався в Коломийській цісарсько-королівській гімназії.

У 1903 році в газеті «Słowo Polskie» за 22 квітня був згаданий як кандидат в адвокати, який увійшов до складу редакції газети «Gazeta Kołomyjska». За даними львівської газети «Gazeta Lwowska» за 27 листопада 1906 року, став скарбником Фонду забезпечення «Єдність» у Коломиї. Згодом заснував та редагував тижневик «Kurier Kołomyjski», на сторінках якого пропагувалася ідея підготовки поляків до захисту незалежності держави згідно з вказівками Юзефа Пілсудського, передбачаючи майбутню боротьбу найбільших європейських держав. Через це д-р Лахс змушений був терпіти зауваження та конфіскації від австрійської державної прокуратури.

За спогадами очевидців подій ЗУНР у Коломиї, д-р Лахс став головою єврейської національної ради, створеної після Листопадового чину в листопаді 1918 року. Він користувався підтримкою коломийського уряду ЗУНР, який визнав цю раду офіційним представництвом усіх євреїв міста. У травні 1919 року, коли українські війська залишили Коломию, д-р Лахс, переляканий і наляканий наслідками для євреїв після приходу румунського та згодом польського війська, звернувся до двох відомих єврейських діячів, д-ра Аллерганда та автора спогадів, і передав їм протокольно керівництво єврейською громадою, щоб ті як «євреї-поляки» забезпечили захист населення.

Починаючи з 1920-х років, став видавцем місцевої газети для єврейської громади «Nasz Głos».

У серпні 1926 року став членом правління Кредитового Союзу для дрібної торгівлі та дрібної промисловості. Також став головою місцевої сіоністської організації.

У лютому 1927 року провів лекцію на тему «Загальне становище євреїв у сучасну добу». У квітні як юридичному раднику Єврейського рятівного комітету йому подякував Єврейський союз вдів, вдівців і сиріт воєводства «за надану для бідних, сором’язливих членів Союзу субвенцію на Великдень у розмірі 205 злотих, а також усім тим, хто будь-яким чином сприяв збору на цю мету суми 640 злотих для найубогіших із убогих». У червні був обраний депутатом міської ради від демократичного блоку. 1 листопада того ж року став членом Районної Ради Експозитури для Малопольщі, а з 23 листопада - членом комісії для міських підприємств, господарсько-фінансової та правничої комісії при міській раді.

На початку 1930-х років критикував міську раду через те, що не надавав ради можливості перевірити фінанси та звіти за 1928/29 рік, зокрема щодо витрат понад кошторис на будівництво машиної зали електростанції (понад 100 000 злотих). У свою чергу, депутат Юзеф Санойца в газеті «Tygodnik Pokucki Zjednoczenie» за 26 січня 1930 року у відповідь спростував звинувачення, зазначивши, що кошти розподілялися під наглядом офіційних осіб і витрати документально підтверджені, а вся «таємничість» статей Лахса була перебільшена для створення сенсації. Санойца детально описав витрати на будівництво та аргументував, що ніяких крадіжок не відбулося.

У 1930 році був обраний членом Сіоністської партійної ради у Львові та управи Союзу єврейських купців.

5 квітня 1931 року увійшов до арбітражного комітету коломийського осередку Об’єднання союзів єврейських інвалідів, вдів і сиріт війни. У червні того ж року став членом консультативної ради урядового комісара.

У 1932 році Марек Лахс очолив новоутворений місцевий комітет сіоністської партії, що об’єднав раніше розділені фракції. Комітет був покликаний зміцнювати партійний рух серед єврейської громади та координувати підготовку до можливостей у британському мандаті Палестина.

У грудні 1933 року став депутатом міської ради. У березні наступного року став членом комісії з підприємств при магістраті.

До німецької окупації в Коломиї в 1941 році проживав у рідному місті.

Загинув у Коломиї під час Голокосту у 1943 році, про що засвідчив його двоюрідний брат Зігмунд Шрубер.

Примітки

Посилання