Натан Лі Гілл (нар. 6 липня 1973) — колишній британський політик, який був лідером партії «Reform UK Wales» з березня по травень 2021 року, після чого пішов у відставку. Раніше він був членом Європейського парламенту від Уельсу з 2014 року по січень 2020 року, де відстоював проросійську позицію.

Гілл був депутатом Європарламенту від Партії незалежності Великої Британії (UKIP) до свого виходу з неї 6 грудня 2018 року, а з 2016 по 2017 рік також був незалежним депутатом Національної асамблеї від Уельсу.

У вересні 2025 року Гілл визнав себе винним за вісьмома пунктами звинувачення у хабарництві, згідно з якими йому платили за проросійські заяви в Європейському парламенті та ЗМІ.

Раннє життя та кар'єра Гілл народився в Англії, на початку 1980-х років його родина переїхала до Уельсу. Він здобув освіту в Ісгол Девід Хьюз, а потім у Коледжі Менай, після закінчення останнього він приєднався до сімейної приватної компанії в Іст-Райдинг Йоркширу.

Він заснував та керував компанією Burgill Ltd у березні 2004 року разом зі своєю матір'ю Елейн. Зареєстрована в Ллангефні, Англсі, але працює виключно в Кінгстоні-апон-Галл. У компанії працювало 180 співробітників, переважно з Центральної Європи (головним чином з Польщі) та Філіппін.

Компанія перейшла під зовнішнє управління з боргами у розмірі 116 000 фунтів стерлінгів після того, як її головний банкір HSBC відкликав свою кредитну лінію після фінансової кризи 2008 року.

Потім Гілл повернувся до Уельсу, де жив у Ллангефні, острів Англсі, зі своєю дружиною-американкою Яною та п'ятьма дітьми. Родина є членами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Політика У липні 2012 року він посів останнє місце на виборах радника виборчого округу Лланбедргох.

У травні 2013 року ГІлл очолив групу кандидатів від Партії незалежності Великої Британії (UKIP) на місцевих виборах в Англсі, до складу якої входили його дружина Яна Гілл (балотувалася від Канолбарта Мон) та його сестра Джейн Гілл (від Етві). Сам Гілл балотувався на посаду радника від нового виборчого округу Сейріол, але посів восьме місце з 7 % голосів. Партія не отримала жодного місця в раді острова.

У серпні 2013 року він посів третє місце після Руна ап Іорверта з Плейд Кемри на виборах до Національної асамблеї Уельсу від Ініса Мон.

Після того як Джон Бафтон пішов з посади депутата Європарламенту у 2014 році, Гілла обрали головним кандидатом від Партії незалежності Великої Британії (UKIP) від Уельсу на виборах до Європейського парламенту, врешті він посів це місце від партії.

Під час конференції Партії незалежності Великої Британії (UKIP) в Уельсі 6 грудня 2014 року Найджел Фараж, лідер Партії незалежності Великої Британії, оголосив, що Гілл буде лідером партії в Уельсі. Під час виборів 2015 року Гілл представляв UKIP на дебатах з лідерами валлійського телебачення на каналі ITV. Під час виборчої кампанії Гілл заперечував причетність людства до зміни клімату.

На виборах до Асамблеї 2016 року Гілл здобув мандат, представляючи Північний Уельс. Згодом Гілл покинув групу UKIP в асамблеї, ставши незалежним депутатом. Він лишався членом партії та її лідером в Уельсі, доки Ніл Гамільтон не посів це місце у вересні 2016 року. Гілл пішов у відставку з посади помічника міністра у грудні 2017 року.

6 грудня 2018 року Гілл пішов у відставку з партії UKIP, висловивши незгоду зі зв'язками лідера партії Джерарда Баттена з ультраправим активістом Томмі Робінсоном. Він приєднався до нової партії Brexit у лютому 2019 року.

Його було переобрано депутатом Європарламенту від Уельсу на виборах до Європейського парламенту 2019 року разом з колегою по Партії Брекзиту Джеймсом Веллсом.

Гілл балотувався в Керфіллі на виборах 2019 року та посів 4-те місце з 11,2 % голосів.

26 березня 2021 року Гілл став лідером партії Reform UK в Уельсі. Невдовзі він залишив Reform UK.

Зв'язки з Росією та звинувачення у хабарництві У березні 2023 року видання Nation.Cymru повідомило, що Гілл мав кілька зустрічей з проросійськими лідерами в Україні та Молдові в період з травня по листопад 2018 року. Зустрічі були організовані людьми, яких звинувачували, що вони є агентами Кремля. Після повернення з цих поїздок він також став членом правління проросійських телеканалів «112 Україна» та «News One», обидва яких були згодом закриті українським урядом.

У лютому 2025 року Гілл з'явився до суду, звинувачений у восьми пунктах хабарництва та одному пункті змови з метою хабарництва, після розслідування Контртерористичного командування поліції Лондона щодо заяв, зроблених ним у Європейському парламенті та ЗМІ щодо України. Спочатку він заперечував звинувачення. Він з'явився до суду Олд-Бейлі 14 березня 2025 року, де його адвокат Клер Ешкрофт заявила, що Гілл планував не визнавати себе винним.

26 вересня 2025 року Гілл визнав себе винним за всіма восьми пунктами звинувачення у хабарництві в період з 6 грудня 2018 року по 18 липня 2019 року, але заперечив одне звинувачення у змові з метою хабарництва. Щонайменше вісім разів проросійський нардеп Олег Волошин доручав йому робити певні заяви, які «принесуть користь Росії щодо подій в Україні», в обмін на оплату, як у Європейському парламенті, так і для проросійських новинних видань в Україні. Прокурори стверджують, що з 1 січня 2018 року до 1 лютого 2020 року Гілл працював із Волошиним та іншими, отримуючи значні суми грошей готівкою.

Особисте життя У Гілла та його дружини Яни п'ятеро дітей. Він є членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і служив єпископом приходу Англсі протягом шести років.

Посилання

Партія незалежності Великої Британії

Примітки