Карл Георг Гартвіг Ріхард Ільземанн, з 1908 року — фон Ільземанн (; 21 серпня 1856, Вунсторф — 1 грудня 1930, Дармштадт) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант Прусської армії.

Біографія Він був сином Карла Ільземанна (1822–1899), таємного радника юстиції та голови Сенату Ганноверського регіонального суду, та його дружини Генрієтти, уродженої Клефе (1824–1888), дочки генерал-майора Урбана Клефе.

Ільземанн навчався у гімназії в Люнебурзі та Ліцеї I в Ганновері. Потім 1 квітня 1876 року він вступив до 2-го Ганноверського драгунського полку № 16 Прусської армії в Люнебурзі як фанен-юнкер і до середини вересня 1877 року отримав звання другого лейтенанта. Після підвищення до першого лейтенанта Ільземанн служив ад'ютантом полку з 24 березня 1890 року до 17 жовтня 1891 року, потім став ад'ютантом 2-ї кавалерійської бригади в Алленштайні, дослужившись до звання ротмістра наприкінці січня 1893 року. Як такий, він п'ять років служив командиром ескадрону у своєму рідному полку. Після цього з середини квітня 1899 року Ільземанн обіймав посаду ад'ютанта 21-ї дивізії у Франкфурті-на-Майні. Зберігши цю посаду, 27 січня 1900 року Ільземанн був переведений у званні майора до Вестфальського драгунського полку № 7. 22 травня 1900 року його було призначено ад'ютантом генерального командування 18-го армійського корпусу. В середині квітня 1903 року Ільземанн вступив до штабу гусарського полку «Король Умберто Італійський» (1-й кургессенський) № 13 у Майнці. Після того, як 1 липня 1905 року полк перемістився до Діденгофена як новий гарнізон,Felix Kühls: Geschichte des Königlich Preussischen Husaren-Regiments König Humbert von Jtalien (I. Kurhess.) Nr. 13. Verlag Hermann Minjon, Frankfurt am Main 1913, S. 313. 10 квітня 1906 року Ільземанна було підвищено до оберстлейтенанта, а 18 серпня 1906 року переведено до Дармштадта на посаду командира 2-го великогерцогського Гессенського драгунського полку № 24. 14 вересня 1908 року імператор Вільгельм II звів його до спадкового прусського дворянства.Albrecht Freiherr von Houwald: Brandenburg-Preußische Standeserhebungen und Gnadenakte für die Zeit 1873–1918. C. A. Starke Verlag, Görlitz 1939, S. 168.

20 квітня 1904 року Ільземанна підвищено до оберста, 23 травня 1911 року йому було призначено командування 34-ю кавалерійською бригадою в Сент-Авольді, а 16 червня 1911 року його було призначено командиром цього великого підрозділу. На цій посаді його було підвищено до генерал-майора 1 жовтня 1912 року. Восени 1913 року Ільземанн вміло керував дивізійними маневрами 34-ї дивізії для хворого генерал-лейтенанта Теодора Классена. Його начальство рекомендувало його на посаду командира дивізії або інспектора кавалерії.

З початком Першої світової війни Ільземанна було призначено командиром 5-ї кавалерійської дивізії. Він очолював свій великий підрозділ на заході під час битв під Дінаном, Намюром, Сен-Кантеном та Пті-Мореном. Під час окопної війни в Шампані Ільземанна довелося замінити через хворобу. Згодом 27 жовтня 1914 року його перевели до офіцерського корпусу армії, а 25 березня 1915 року відправили в резерв у званні генерал-лейтенанта запасу та з пенсією, передбаченою законом.

Після смерті 4 грудня 1930 року його поховали на лісовому цвинтарі Дармштадта.

Сім'я 23 вересня 1881 року одружився в Люнебурзі з баронесою Теклею фон Гаммерштайн-Екворд (1858–1920). В пари народились 4 сини:

Іван (1882–1964) — генерал-майор вермахту, військовий аташе в Швейцарії (1937/44). Зігурд (1884–1952) — гауптман Прусської армії, багаторічний ад'ютант імператора Вільгельма. Ервін (1886–1952) — оберст вермахту, батько генерал-лейтенанта бундесверу Карла-Геро фон Ільземанна (1920–1991). Гельмут (1891–1957) — генерал-майор вермахту, кавалер Німецького хреста в золоті.

Нагороди

Столітня медаль Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Корони (Пруссія) 2-го класу (15 травня 1912) Орден Червоного орла 2-го класу з дубовим листям (травень 1914) Залізний хрест 2-го і 1-го класу

Примітки

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Briefadeligen Häuser. 1910. Vierter Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1909, S. 338. Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. 1942. B (Briefadel). Zugleich Adelsmatrikel der Deutschen Adelsgenossenschaft. Vierunddreißigster Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1941, S. 241 f. Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 10, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , S. 273–274, Nr. 3213. DNB 986919810 Walter von Hueck, Friedrich Wilhelm Euler: Genealogisches Handbuch der Adeligen Häuser. 1977, B (Briefadel). Band XII, Band 64 der Gesamtreihe GHdA, C. A. Starke Verlag, Limburg/Lahn 1977, S. 188–189. ISSN 0435-2408 (Mit Portrait).