Справа Топлак та Мрак проти Словенії (34591/19, 42545/19) від 26 жовтня 2021 року – рішення Європейського суду з прав людини, у якому суд постановив, що права виборців були порушені, коли вони не мали законного права заздалегідь вимагати доступности виборчих дільниць для забезпечення доступності до дня виборів. Це рішення також є важливим, оскільки суд вперше поширив свою юрисдикцію на референдуми.

Передісторія Заявники Франц Топлак та Ізток Мрак були користувачами інвалідних візків з м’язовою дистрофією. Принаймні з 2006 року кілька людей з інвалідністю та організацій людей з інвалідністю зверталися до влади Словенії з проханням сприяти створенню доступних виборчих дільниць.

У 2008 році в Словенії набула чинності Конвенція про права людей з інвалідністю (КПІ). 20 травня 2010 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі Алайош Кісс проти Угорщини (38832/06) постановив, що Угорщина не може обмежувати право голосу лише на підставі опіки через психосоціальну інвалідність. ЄСПЛ присудив пану Кіссу 3000 євро.

У 2010 році Конституційний суд Словенії відхилив апеляцію, подану п'ятьма виборцями з інвалідністю, але пояснив, що якомога більше виборчих дільниць мають бути доступними.

Під час парламентських виборів 2011 року в Мариборі було 113 виборчих дільниць, і лише одна була визначена як «доступна». Усіх людей з інвалідністю запросили проголосувати на цій виборчій дільниці. Заявник Франц Топлак приїхав туди на своєму інвалідному візку та дізнався, що через помилку влади навіть ця виборча дільниця була заблокована сходами і тому була недоступною. Виборчі органи та суди відхилили його скарги. Конституційний суд відхилив його апеляцію та постановив, що суди розглядають лише ті заяви про порушення, які мають такий масштаб, що впливають на загальні результати виборів.

Адміністративні суди, а також Верховний суд і Конституційний суд відхилили низку скарг та апеляцій, поданих Топлаком, Мраком та кількома іншими виборцями та організаціями. У 2012 році Верховний суд постановив, що жоден суд не має юрисдикції щодо апеляцій, пов'язаних з виборами.

У 2014 році Конституційний Суд постановив, що парламент повинен прийняти законодавство, яке вимагатиме забезпечення доступності всіх виборчих дільниць. Він також постановив, що всі скарги та апеляції, подані в день виборів або після нього, мають бути відхилені, оскільки «виборча процедура була завершена».

Четверо користувачів інвалідних візків, зокрема Франц Топлак та Ізток Мрак, щоб забезпечити доступне голосування, звернулися з проханням про створення доступних виборчих дільниць перед референдумом 2015 року щодо одностатевих шлюбів. Виборчі органи та суди, включаючи Верховний Суд та Конституційний Суд, відхилили їхні прохання вирішити це питання до дня голосування.

Під час проведення заходу, за тиждень до референдуму, виборчі комісії збудували пандус біля входу на виборчу дільницю в Топлаку. На виборчій дільниці в Мраку вони відкрили задній вхід до школи, в якій знаходилася виборча дільниця. Школа використовувала задній вхід переважно для викидання сміття та мала пандус і вузьку доріжку, що використовувалися для транспортування сміттєвих баків.

У день референдуму проголосували обидва заявники. Топлак скористався пандусом. На виборчій дільниці простір між стіною та виборчою кабінкою був занадто вузьким для інвалідного візка, і персонал не дозволив пересунути кабінку, щоб забезпечити конфіденційність Топлака під час голосування. Як наслідок, він проголосував за столом посеред кімнати в оточенні кількох інших осіб.

Мрак скористався заднім входом школи. Через вузьку доріжку до сміттєвого бака та крутий пандус він чекав, поки перехожі допоможуть йому піднятися пандусом і відчинити двері.

У 2016 році Верховний Суд в окремих рішеннях постановив, що виборці подали свої запити на адаптацію занадто рано, і що їм слід було почекати з поданням скарг до закінчення виборів, і що жоден суд не має юрисдикції щодо скарг, порушених до виборів. У 2017 році Національні збори внесли зміни до законодавства, щоб встановити, що виборчі дільниці повинні бути доступними для осіб з інвалідністю. У 2019 році Конституційний Суд відхилив апеляції обох позивачів, і вони звернулися до ЄСПЛ.

Гарвардська школа права, NUI Galway, Equinet, організації людей з інвалідністю та словенський Захисник рівності подали суду свої експертні висновки під час провадження.

Таємне голосування та машини для голосування Заявник Топлак не міг тримати ручку, і єдиним способом для нього проголосувати, не розкриваючи свій голос іншій особі було використання допоміжних технологій. Таке обладнання було доступне на виборах у Словенії протягом кількох років і дозволяло незрячим людям або особам, які не могли голосувати самостійно, але його використання було припинено у 2017 році.

Суд написав, що він міг проголосувати «поштою, а можливо, також і вдома», але «з огляду на його нездатність самостійно поповнити бюлетень», він міг би мати «іншу особу, яка б поповнила його бюлетень за нього та подбала про інші практичні питання, такі як опускання бюлетеня у виборчу скриньку або відправлення його поштою». Суд зазначив, що Топлак «не стверджував, що він не міг звернутися за допомогою до іншої особи». Він зазначив, що він «має сім'ю». Проте, це правда, що надання такої допомоги, найімовірніше, означало, що він, хоча й не міг самостійно поповнити бюлетень, мусив би розкрити свій виборчий вибір особі, яка йому допомагала, написав Суд. Однак, ненадання йому технології, яка б гарантувала його голосування без передачі свого голосу іншій особі, не порушувало Європейську конвенцію з прав людини.

Суд розглянув рішення Комітету з прав людей з інвалідністю у справі «Фіона Ґівен проти Австралії», № 19/2014 від 16 лютого 2018 року, але зазначив, що «використання допоміжних технологій, безсумнівно, вимагає значних фінансових інвестицій», що «експлуатація машин для голосування створює потенційні проблеми для таємниці процедури голосування», і що «машини для голосування, здається, не є широко доступними в державах-членах». За словами Суду, серед держав-членів немає консенсусу щодо використання машин для голосування як вимоги для ефективного здійснення виборчих прав людьми з інвалідністю. Суд заявив, що «рішення щодо того, чи слід використовувати машини для голосування для цієї мети, має прийматися, перш за все, національними органами влади». Суд визнав доречним той факт, що «дуже невелика кількість людей з інвалідністю використовувала машини для голосування в минулому, що такі машини не могли допомогти людям з усіма типами інвалідності та що їхнє забезпечення було пов'язане з високими витратами». Суд визнав причини, наведені Конституційним Судом, «переконливими». Суд дійшов думки, що за інших доступних варіантів, зокрема «можливості допомоги особи за власним вибором», Словенія «не порушила питання про дотримання справедливого балансу між захистом інтересів громади та повагою до прав і свобод першого заявника, гарантованих Конвенцією».

Доступність виборчих дільниць Суд заявив, що Конвенція не вимагає, щоб усі виборці проходили через парадні входи будівель.

Щодо того, що Мрак скористався заднім входом, призначеним для викидання сміття, і йому довелося чекати та просити перехожого підштовхнути його по пандусу, Суд написав, що «оскільки голосування організовується ad hoc у будівлях, які в іншому випадку служать іншим цілям, може бути особливо важко заздалегідь забезпечити повну доступність процесу голосування для людей з різними типами інвалідності», і оскільки «покращення доступності в забудованому середовищі може зайняти час», «вкрай важливо, щоб тим часом національні органи влади відреагували з необхідною ретельністю, щоб забезпечити людям з інвалідністю можливість вільно та таємно голосувати. У цьому випадку Національна комісія оперативно та конструктивно відреагувала на прохання заявників про те, щоб їхні відповідні виборчі дільниці були доступними. ... Навіть якщо заявники зіткнулися з певними проблемами ... ці проблеми, здається, не мали на них особливо шкідливого впливу та не були такими, щоб досягти порогу дискримінації ... або свідчити про байдужість до їхніх потреб з боку держави-відповідача». Суд дійшов висновку, що до заявників не ставилися дискримінаційно.

Суперечки щодо референдуму До рішення у справі Топлак Європейський суд з прав людини утримувався від вирішення справ, пов'язаних з референдумом. Традиційно він спирався на формулювання Першого протоколу, яке стверджує, що він охоплює лише «вибір законодавчого органу».

У рішенні у справі Топлака та Мрака суд написав, що «вільне висловлення думки під час вибору» та «таємниця, якої необхідно дотримуватися щодо процедури голосування» є гарантіями, які «також застосовуються до голосування на публічних референдумах».

Збитки та судові витрати За моральну шкоду суд присудив Мраку 3200 євро, а донькам Топляка, після його смерті під час провадження, – по 1600 євро кожній. За судові витрати та гонорари за провадження у національних судах заявниці вимагали по 18 000 євро кожна, а за судові витрати, пов’язані з провадженням у ЄСПЛ, – по 9000 євро кожна. Суд відмовився покривати будь-які витрати на національне провадження та присудив кожній заявниці по 1500 євро.

Наслідки Адвокат позивачів Славко Весеняк заявив: «Це рішення є ударом по рівності людей з інвалідністю. Прийняття того, що їх можуть відправити за межі будівель, розчаровує. Ми розглянемо можливість звернення до Великої палати Європейського суду».

«Ми відчуваємо себе громадянами другого сорту після ЄСПЛ. Кожен має на увазі кожного, і держава повинна забезпечити можливість таємного голосування кожному», – прокоментував рішення президент Словенської асоціації прав людей з інвалідністю Себастьян Каменік.

Племінник заявника Топляка заявив, що це рішення є «європейським ляпасом судді Верховного Суду Кершевану», який був суддею-доповідачем у рішенні Верховного Суду, яке ЄСПЛ визнав таким, що порушує Конвенцію.

Ендрю Каттінґ, речник Ради Європи, процитував Юрія Топлака, професора права в Alma Mater Europaea, який представляв заявників, зазначивши, що близько половини виборчих дільниць у Європі були недоступні або не мали обладнання для таємного голосування незрячими виборцями.

Див. також

Примітки