Теодор Герман Евальд ам Енде (; 7 жовтня 1834, Кобленц — 28 лютого 1899, Нойвід) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант Прусської армії.

Біографія Теодор був сином прусського гауптмана Фрідріха Фолльрата ам Енде (1799–1850) та його першої дружини Вероніки, уродженої Гаймбах (1812–1841). Його братом був прусський генерал-майор Людвіг ам Енде (1833–1911).

Після навчання в Кадетському корпусі 27 квітня 1852 року Енде був призначений до 30-го піхотного полку Прусської армії у званні другого лейтенанта. Для подальшого навчання він 3 роки, починаючи з жовтня 1855 року, навчався у Військовій академії в Берліні. Потім він служив слідчим полку, а в середині липня 1859 року був підвищений до першого лейтенанта. Після шестимісячного командування військовою гімнастичною школою його наприкінці лютого 1861 року перевели до 8-го Рейнського піхотного полку №70, а з вересня 1861 року призначили до Потсдамського кадетського будинку, спочатку викладачем, а потім асистентом. 2 квітня 1864 року Енде отримав звання гауптмана та командира роти. У такому статусі його було призначено до Кульмського кадетського дому до 31 травня 1866 року. 2 червня 1866 року його було призначено до свого полку, і як командир 2-ї роти він брав участь у битві під Кеніггрецем під час подальшої війни проти Австрії.

Після мирного договору 30 жовтня 1866 року Енде був переведений до 76-го піхотного полку командиром роти. На початку війни проти Франції він спочатку служив ад'ютантом Генерального командування мобільних військ у районі 1-го, 2-го, 9-го та 10-го армійських корпусів. Протягом подальшого перебігу війни, з 21 серпня 1870 року по 2 січня 1871 року, він служив ад'ютантом армійської дивізії великого герцога Фрідріха Франца Мекленбург-Шверинського. На цій посаді Енде брав участь в облозі Меца, Туля, Суассона та Парижа, а також у битвах під Луаньї та Пупрі, Орлеаном, Божансі та Ле-Маном.

З 9 лютого 1871 року Енде служив ад'ютантом Верховного командування 1-ї армії. Після Франкфуртського миру 27 травня 1871 року його було призначено до 1-го Ганноверського піхотного полку № 74 у званні майора. Через місяць він отримав своє звання та командував 2-м, а згодом і фузилерським батальйоном з 30 вересня 1871 року по 26 грудня 1873 року. На цій посаді 22 березня 1877 року його було підвищено до оберстлейтенанта, а 5 квітня 1877 року він залишив армію, щоб приєднатися до Імперського флоту як командир 1-го батальйону морської піхоти.

Під час його служби батальйон зазнав втрат у 59 бійців, які загинули 31 травня 1878 року під час затоплення броненосця «Великий Курфюрст».von Prittwitz und Gaffron: Geschichte des I. Seebataillons. Gerhard Stalling, Oldenburg , S. 45.

22 березня 1881 року Енде був поновлений у Прусській армії, спочатку призначений командиром 132-го піхотного полку та затверджений на цій посаді 2 червня 1881 року. В середині вересня 1881 року його підвищено до оберста, а як генерал-майор, з 15 січня 1887 року він командував 2-ю піхотною бригадою в Кенігсберзі.

14 листопада 1888 року його було возведено до спадкового прусського дворянства, що було підтверджено дипломом у Берліні від 5 лютого 1889 року.Albrecht Freiherr von Houwald: Brandenburg-Preußische Standeserhebungen und Gnadenakte für die Zeit 1873–1918. Görlitz 1939, S. 68. На гербі зображено двох перевернутих чорних орлів золотого кольору. На шоломі з чорно-золотими накладками між двома орлиними стійками зображено три золоті, чорно-золоті страусині пера.Genealogisches Handbuch des Adels. Adelslexikon. Band III У нових геральдичних книгах Зібмахера орлині стійки зображені лише перевернутими на шоломі.

Після підвищення до генерал-лейтенанта 27 січня 1890 року Енде був переведений до Позена на посаду командира 10-ї дивізії. За вказівками з його резиденції у Вісбадені, 8 жовтня 1891 року Енде був переведений до офіцерського резерву армії, а 24 жовтня 1891 року його прохання про відставку з пенсією було схвалено.

Сім'я 3 липня 1864 року одружився в Берліні з Аурелією фон Глазенапп (1838–1890). В пари народились сини Фолльрад (1865–1866), Йоахім (*1867) та Курт (1869–1915).

Після смерті своєї першої дружини, Енде одружився з Марією фон Шелер (1860–1899) у Бонні 31 березня 1891 року. В пари народились син і дочка, які померли молодими.

Нагороди

Орден Червоного орла 4-го класу з мечами — за заслуги в битві пііл Кеніггрецем.Friedrich Bertkau: Geschichte des 6. Rheinischen Infanterie-Regiments Nr. 68. W. Groos, Koblenz 1908, S. 222. 2-го класу із зіркою і мечами на кільці (27 січня 1890) Залізний хрест 2-го класу Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу Орден «За військові заслуги» (Баварія), лицарський хрест 2-го класу Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Вендської корони, командорський хрест Орден Залізної Корони 1-го класу (Австро-Угорщина) Орден Корони (Пруссія) 1-го класу (листопад 1891)Militär-Wochenblatt. Nr. 102 vom 21. November 1891, S. 2647. Столітня медаль

Примітки

Література

[Hans] Funck, [Otto] von Feldmann: Offizier-Stammliste des vormals Königlich Hannoverschen 3. Infanterie-Regiments und des 1. Hannoverschen Infanterie-Regiments Nr. 74. 1813–1913. Rechts-, Staats- und Sozialwissenschaftlicher Verlag, Hannover 1913, S. 156–157. Paul Großmann, Rudolf Maywald: Stammliste der Offiziere, Sanitäts-Offiziere und Beamten des 6. Rheinischen Infanterie-Regiments Nr. 68 vom 4. Juli 1860 bis 30. April 1919. Berlin 1924, S. 22–23. Gothaisches genealogisches Taschenbuch der briefadeligen Häuser, Justus Perthes, Gotha 1908, S. 258 (Ersterfassung); 1909, S. 174ff (Stammreihe); 1919, S. 222f Harry von Rège: Offizier-Stammliste des Königlich Preußischen Infanterie-Regiments Nr. 76. Maucke, Hamburg 1902, S. 17–18. v. Zabiensky: Stammliste des 1. Unter-Elsässischen Infanterie-Regiments Nr. 132 von 1881 bis 1909. Straßburg 1908, S. 5.