Вікко Карл Ганс Генріх Георг Ульріх фон дер Люе (Vicco Karl Hans Heinrich Georg Ulrich von der Lühe; 3 січня 1863, Шверін — 2 січня 1952, маєток Вотерзен) — німецький офіцер, генерал-майор Прусської армії.

Біографія Вікко походив із мекленбурзького дворянського роду фон дер Люе. Він був сином відставного дротса Мекленбургу Густава Ульріха Людвіга фон дер Люе (18 січня 1803, Готтесгабе — 5 червня 1863, Шверін)Gothaisches Genealogische Taschenbuch der Adeligen Häuser. Der in Deutschland eingeborene Adel (Uradel) 1900, Erster Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1900, S. 576 f. та його дружини Августи, до шлюбу фон Бюлов (8 січня 1821, Шверін — 1 січня 1907, Шверін).

Люе здобув освіту в Кадетському корпусі та 17 квітня 1880 року був призначений до 2-го Ганзейського піхотного полку №76 у званні фенріха запасу. 16 листопада 1880 року він отримав свій патент. 18 жовтня 1881 року, згідно з наказом від 16 вересня, його було підвищено до другого лейтенанта. З 14 квітня 1888 по 9 травня 1889 року він був призначений до навчального піхотного батальйону, а потім служив ад'ютантом полку до 30 квітня 1894 року. Невдовзі після вступу на посаду ад'ютанта полку його було підвищено до першого лейтенанта.

Після підвищення до гауптмана 12 вересня 1895 року Люе був переведений до фузилерського полку «Королева» (Шлезвіг-Гольштейнський) №86 у Фленсбурзі, де згодом служив командиром роти. Таким чином, з 29 квітня по 2 червня 1897 року його було призначено до Піхотної стрілецької школи в Шпандау. 24 травня 1898 року його було переведено до 3-го гвардійського гренадерського полку «Королева Єлизавета» в Берліні. У званні майора він командував 2-м батальйоном 4-го гвардійського пішого полку, також дислокованого в Берліні, з 20 березня 1906 року. Після підвищення до оберстлейтенанта 27 січня 1911 року Люе було переведено в Мангайм до штабу 110-го Баденського гренадерського полку «Імператор Вільгельм I». Як оберст, у 1913 році йому було надано законну пенсію та право носити форму 4-го пішого гвардійського полку.

Під час Першої світової війни Люе був відновлений у званні генерал-майора до розпорядження у штабі 1-ї інспекції нерухомої гвардійської піхоти.Deutscher Offizier-Bund (Hrsg.): Ehren-Rangliste des ehemaligen Deutschen Heeres. E. S. Mittler & Sohn, Berlin 1926, S. 703.

Сім'я Люе одружився з вдовою Алісою Генрієттою фон Реж (4 березня 1868, Любек — 19 квітня 1947, маєток Вотерзен), шостою дитиною рантьє Карла Георга Нельтінга та сестрою дружини любецького сенатора Юліуса Фермерена. Вона привезла з собою дочку, від попереднього шлюбу Гаррієт Ізабель Аннеліз Кармен (1 серпня 1903, Гамбург — 18 червня 1984, Любек), яка одружилася з офіцером Мартіном Ванделем 17 жовтня 1925 року в Берліні. У них народилася дочка Маріон.

Прусський генерал-майор Вільгельм фон Людеріц був його швагером і чоловіком Берти фон дер Люе.

Нагороди

Столітня медаль Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Святого Йоанна (Бранденбург), лицар справедливостіPreußisches Kriegsministerium (Hrsg.): Rangliste der Königlich Preußischen Armee und des XIII. (Königlich Württembergischen) Armeekorps für 1911. E. S. Mittler & Sohn, Berlin 1911, S. 266. Почесний хрест ветерана війни

Примітки

Література

Harry von Rège: Offizier-Stammliste des Infanterie-Regiments Nr. 76. Mauke, Hamburg 1902, OCLC 252978009, S. 104–105. Offizier-Stammliste des Königin Elisabeth Garde-Grenadier-Regiments Nr. 3. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1910, S. 206–207.

Посилання

Могила.