Державний переворот на Кубі 1952 року () — подія, що сталася на Кубі 10 березня 1952 року. Тоді кубинська армія під проводом Фульхенсіо Батисти втрутилася в перебіг виборів, які мали відбутися 1 червня 1952 року. В результаті організовано державний переворот, який установив у країні фактичну військову диктатуру. На політичному жаргоні Куби цей переворот отримав назву «Батистазо».

Передісторія 1940 року на Кубі прийнято нову демократичну конституцію. Фульхенсіо Батиста, залишивши військову службу, вирішив розпочати політичну кар'єру. Він балотувався на пост президента, спираючись на підтримку , який виступав під прапором . Батисту на посаду президента демократичним шляхом, і він обіймав цю посаду протягом чотирьох років. Однак, згідно з конституцією, він не міг балотуватися на наступний термін, тому замість нього у виборах брав участь його довірений кандидат Карлос Саладрігас-і-Саяс, який зазнав нищівної поразки. Після поразки на виборах Батиста залишив Кубу і перебрався до США, але залишився на посаді головнокомандувача кубинської армії.

Коли президентство Карлоса Пріо Сокарраса добігло кінця, він зазнав різкої критики за корупцію. Це змусило Батисту повірити, що він може перемогти на наступних виборах 1952 року. Згідно із законом, йому дозволили знову балотуватися, оскільки він не переобирався від 1944 року. У той час Батіста був сенатором і висував свою кандидатуру від партії «», вважаючи, що його колишня популярність забезпечить йому перемогу. Проте опитування громадської думки, проведене перед виборами, передбачало, що Батиста посяде на виборах останнє місце. Стурбований очікуваною поразкою, він почав готувати державний переворот за участю відставних військових та чинних військовослужбовців.

Переворот 10 березня всі військові гарнізони без опору перейшли під командування повстанців. Офіцери повстанців зайняли Гаванський університет та редакції опозиційних газет. Лідерів профспілок заарештували, і зв'язок із ними було перервано. У таборі Колумбія сформували військову хунту під керівництвом Фульхенсіо Батисти, яка проголосила себе новим урядом Куби.

Наслідки

27 березня США визнали уряд Батисти.

Після державного перевороту, який викликав у країні глибокий політичний песимізм, став особливо популярним кубинський гумор у стилі Чотео. Він висміював політичний істеблішмент і використав самоіронію, щоб зобразити нестачу можливостей у кубинського народу. Серед більшості представників кубинської політичної опозиції став популярною ідеологією мартіанізм. Раніше ідеї Хосе Марті були менш значущими, порівняно з його образом справжнього батька-засновника Куби, чиї заклики надавали легітимності опозиційним організаціям. Однак після державного перевороту 1952 року ідеї та образ Марті стали в лавах опозиції настільки популярними, що мова Мартіано перетворилася на загальноприйнятий вираз опозиційної політики.

Батиста, чиє правління офіційно закріплено після , і далі керував країною до 1 січня 1959 року. Цього дня він був змушений разом зі своєю родиною вирушити у вигнання. Спочатку вони вирушили до Домініканської Республіки, керованої Трухільйо, потім до корпоративістської Португалії і, нарешті, до франкістської Іспанї.

Примітки