Ку́ба ( ) — острівна держава у Латинській Америці, в регіоні Вест-Індія, в акваторії Карибського моря. Офіційна назва — Респу́бліка Ку́ба (. Займає терени островів Куба та Ісла-де-ла-Хувентуд і прилеглих малих островів. Столиця — Гавана. Офіційна мова — іспанська. Панівна релігія — католицтво (60 %). Форма правління — комуністична держава.
Сформувалася як іспанська колонія, складова Віцекоролівства Нової Іспанії (1535—1607) та Кубинського генерал-капітанства (1607—1898). Унезалежнилася від Іспанії після іспано-американської війни (1898). Перебувала під протекторатом США (1898—1902). У 1902—1959 роках була демократичною республікою, останні роки якої ознаменувалися військовою диктатурою Батісти. Внаслідок Кубинської революції 1959 року стала соціалістичною країною, де було встановлено комуністичний режим Фіделя Кастро. Виступала противником США і союзником СРСР у Холодній війні (до 1991).
Член ООН. Населення — 11,2 мільйона осіб.
Етимологія Назва «Куба» походить з мови індіанців Таїно, народу, що в часи Колумба населяв Великі Антильські острови. Точний зміст назви неясний, є точка зору, що вона може позначати «місце, де родюча земля рясна» — (cubao) або «прекрасне місце» — (coabana).
Є також гіпотеза, що Христофор Колумб назвав острів на честь селища Куба в районі Бежа в ПортугаліїAugusto Mascarenhas Barreto: O Português. Cristóvão Colombo Agente Secreto do Rei Dom João II. Ed. Referendo, Lissabon 1988. English: The Portuguese Columbus: secret agent of King John II, Palgrave Macmillan, ISBN 0-333-56315-8da Silva, Manuel L. and Silvia Jorge da Silva. (2008). Christopher Columbus was Portuguese, Express Printing, Fall River, MA. 396pp. ISBN 978-1-60702-824-6..
Природа
Див. також Геологія Куби, Гідрогеологія Куби, Сейсмічність Куби Куба розташована в північній частині Карибського басейну на перехресті Карибського моря, Мексиканської затоки та Атлантичного океану. Куба лежить на півдні від американського півострова Флорида, на заході від Гаїті та на сході від Мексики. Водні ресурси розподілені вкрай нерівномірно, що спільно з іншими чинниками створює труднощі для ведення сільського господарства. Багато районів Куби потребують зрошення.
Рельєф
Велика частина Куби зайнята низинами та рівнинами, гірськими кряжами та піднесеннями. Гірські кряжі нижчі на заході та дещо вищі на сході, розташовані вздовж узбережжя. На заході, на півострові Гуанаакабібес, уздовж берега тягнеться вапняковий кряж із сильно еродованою поверхнею та своєрідним карстовим рельєфом. На захід від Гавани тягнеться вузький гребінь Сьєрра-де-лос-Органос заввишки від 150 до 750 м.
У центральній частині острова є високі гори Сьєрра-де-Тринідад із верхівкою Сан-Хуолан, що сягає 1156 м. Найбільша гірська система Куби розкинулася на сході — долина Гуантанамо розділяє її на північну частину (масиви Сьєрра-дель-Кристаль, Сьєрра-де-Ніпе, Кучильяс-де-Тоа та Сьєрра-де-Пуріяль, що сягають до 1230 м) і південну, утворену хребтом Сьєрра-Маестра, де є найвища точка Куби — пік Туркино (1974 м).
Окрім гірських хребтів і піднесень ландшафт Куби рясніє карстовими формами й долинами. В одній із таких долин — Юмурі на півночі острова — створено заповідник. Визначними пам'ятками долини є тропічні ландшафти й печери. Система Бельямар відома своїми кристалічними утвореннями. Річка Юмурі протікає через депресію пласким дном діаметром близько 8 км і крутими схилами заввишки близько 150 м.
Клімат Куба має тропічний клімат. Він відрізняється особливим температурним режимом, на який впливають теплі навколишні течії. Північно-східні пасати, що несуть вологу, досягають більшості території острова, за винятком глибоких долин у горах і деяких ділянок південно-східного узбережжя. Влітку температури дещо помірніші, взимку клімат, як правило, теплий і комфортний. На піднесеннях і на схилах північної частини країни температури нижче. У Гавані середня річна температура становить +25 °C, температура найхолоднішого місяця (січня) — +22 °C, найтеплішого (липня) — +28 °C. Найвища температура на острові — +38 °C. Часом на північно-східні райони Куби впливають з півночі холодні повітряні маси, які знижують температуру майже до 0 °C. На всій території острова, за винятком крайнього південного сходу, випадає багато дощів (близько 1100 мм в рік), переважно влітку і восени. Взимку погода сонячна та суха.
Гідрографія Річки Куби не мають великого господарського значення. Найдовша річка — Кауто. Вона розташована в гірській області південного сходу країни, має довжину приблизно 240 км, судноплавна для невеликих суден приблизно на 120 км нижньої течії.
Ґрунти Ґрунти Куби переважно (близько 80 %) розвинені на продуктах вивітрення вапняків. Ці ґрунти відрізняються великою родючістю і є сприятливими для вирощування тропічних культур, передусім важливої для економіки країни цукрової тростини.
Флора і рослинність
Див. також Кактуси Куби Завдяки м'якому клімату й родючим ґрунтам на Кубі є понад 3000 видів тропічних рослин і квітів. У деяких вологіших гірських районах трапляються ліси з червоного, гуаякового, кампешевого дерев і цедрели. З цінних порід понад усе поширена королівська пальма.
По всьому острову можна побачити різноманітні види з родини Кактусових. У тропічних лісах ростуть кактуси з роду Селеніцереус (Selenicereus), на схилах туфових гір та на оголеннях нагір'я Баракоа трапляються різні види Мелокактусів (Melocactus), на вузьких берегових терасах Сьєрра-Маестро — різні види Опунцій (Opuntia), майже на всій території Куби можна побачити кактуси з родів Лептоцереус (Leptocereus) та Харрізія (Harrisia), Гілоцереус (Hylocereus cubensis).
Тваринний світ
Див. також Список ссавців Куби На Кубі мешкає приблизно 200 видів птахів і безліч різноманітних комах. Тут живуть гризуни чіпкохвості хутії (рід Capromys) і кубинський щілинозуб (Solenodon cubanus). На острові також є декілька видів кажанів, а на узбережжі та в річках мешкає американський ламантин (Trichechus manatus). Олені були завезені на острови як дичина для мисливців. З рептилій водяться алігатори, ігуани й інші ящірки, а також декілька видів неотруйних змій. В озерах карстових печер мешкають сліпі риби та креветки.
Природоохоронні території На Кубі нараховується понад 300 природоохоронних територій, які займають приблизно 22 % території країни. ЮНЕСКО оголосила шість районів Куби біосферними заповідниками: півострів Гуанакабібес, Сьєрра-дель-Росаріо, національні парки Сьєнага-де-Сапата на заході, Ель-Кагуанес в центральній частині й парки Баконао та Кучильяс-дель-Тоа на сході острова.
Історія
Доколумбовий період
До прибуття іспанців на Кубу її населяли індіанці різних народностей — сібонеї, таїносці та гуанахатабеї. Найчисленнішими були перші дві групи. Сібонеї мігрували до острова у III тисячолітті до н. е. з території Південної АмерикиRamón Dacal Moure, Manuel Rivero de la Calle (1996). Art and archaeology of pre-Columbian Cuba. University of Pittsburgh Press. p. 22.. Вони займалися мисливством, рибальством, збиральництвом і примітивним сільським господарством. Таїносці переселилися до Куби з Гаїті в III столітті н. е. Вони стали панівним етносом острова завдяки землеробству й вирощуванню кукурудзи. На початок XVI століття індіанське населення Куби становило близько 150 тисяч осіб.
Іспанська доба (1492—1898) 28 жовтня 1492 року до Куби прибула іспанська експедиція під проводом Христофора КолумбаCuba Oficina Del Censo (2009). Cuba: Population, History and Resources 1907. BiblioBazaar, LLC. p. 28.. Він проголосив відкритий ним острів володінням Кастильської Корони і назвав його Хуановим островом (), на честь астурійського принца ХуанаAndrea, Alfred J.; Overfield, James H. (2005). Letter by Christopher Columbus concerning recently discovered islands // The Human Record. 1. Houghton Mifflin Company. p. 8.. 1511 року іспанські відкривачі під проводом Дієго Веласкеса заснували перше поселення — Баракоа. 1515 року було споруджено Гавану, що згодом стала столицею іспанського генерал-капітанства на Кубі. Іспанці оподатковували й обкладали повинностями індіанців за системою енком'єнди. Більшість тубільців загинула від інфекційних хвороб — кору і віспи. Так, епідемія віспи 1529 року викосила дві третини індіанського населення КубиByrne, Joseph Patrick (2008). Encyclopedia of Pestilence, Pandemics, and Plagues: A-M. ABC-CLIO. p. 413; Hays N. (2005). Epidemics and Pandemics: Their Impacts on Human History // the Wayback Machine.. p.82..
Острів залишався у володінні Іспанії і протягом 388 років був головним центром іспанської експансії у регіоні. У 1762 році Велика Британія захопила Гавану на короткий час, але повернула її у володіння Іспанії наступного року. Як і в багатьох інших регіонах нового світу, кубинське суспільство складалося з іспанської еліти землевласників, селян-креолів та рабів, яких завезли на Кубу з Африки.
На відміну від інших іспанських володінь в Америці, які швидко проголосили незалежність на початку XIX сторіччя, Куба довго залишалася вірною Іспанії завдяки добре налагодженій торгівлі з Європою та побоюванню повстань чорношкірих рабів і експансії Сполучених Штатів. Втручання США у внутрішні справи острова почалося ще 1848 року, коли спроба захопити острів повстанцями з Флориди була придушена іспанською адміністрацією. США також формально зверталися до Іспанії з пропозицією купити Кубу і приєднати її до США, однак Іспанія відмовлялася, оскільки Куба залишалася ключовим і останнім володінням Іспанії на американському континенті.
Незалежність
Острів здобув незалежність після Іспано-американської війни 1898 року, коли Іспанія за Паризькою мирною угодою відмовилася від володінь на Кубі. Країна, проте, залишалася під протекцією США до травня 1902 року, коли проголосила незалежність. Згідно з поправкою Платта Сполучені Штати мали контроль над економічною та зовнішньополітичною діяльністю республіки й утримували Гуантанамо у своєму володінні. Цю поправку скасували тільки 1934 року.
Протягом десятиліть країною керували вибрані президенти і диктатор Фульхенсіо Батиста, який захопив владу у країні внаслідок державного перевороту. Під його керівництвом у країні поширилася корупція і посилилися репресії проти опозиції. У 1959 році режим Батисти було повалено опозиційним рухом на чолі з Фіделем Кастро та Ернесто Че Геварою. Новий режим викликав невдоволення американської адміністрації, і вона запровадила проти Куби економічне ембарго, яке триває донині.
Революційна Куба
У 1958 році США припинили воєнну допомогу президенту-диктатору Фульхенсіо Батисті у зв'язку з численними порушеннями ним прав людини. У січні 1959 року під тиском народних протестів ставленик олігархії та міжнародної ігорної мафії диктатор Батиста покинув Кубу. Влада в країні перейшла до широкої коаліції демократичних кіл. Президентом був обраний знаний критик Батисти, ліберальний правознавець та освічений політик Мануель Уррутія.
Але невдовзі владу в країні перехопив харизматичний лідер терористичних партизанських загонів «барбудос» з Сьєрра-Маестри, полум'яний демагог Фідель Кастро. Він скинув Мануеля Уррутія та встановив власний авторитарний терористичний режим. За перші пів року його панування його каральними загонами «барбудос» було безсудно вбито більше противників Кастро, ніж за сім років попереднього правління (1952—1959) «кривавого диктатора» Батисти.
Незабаром Кастро для підтримки свого режиму запросив фінансову та воєнну допомогу з боку СРСР. Кубу наводнила радянська військова техніка та радянські «радники» — військові інструктори.