Гронінгенські богослови або Гронінгенський напрям () — це богословський рух у Нідерландській реформатській церкві, що існував у XIX столітті (з 1831 року). На час свого виникнення вони були найбільш ліберальною групою. Вони самі називали себе передусім євангельськими та нідерландськими теологами. Слово «євангельський» тут стосується Нового Заповіту на противагу «конфесійному» — зв’язку з реформатськими віровченнями. Багато прихильників гронінгенської теології були соціально активними та працювали для покращення освіти та допомоги бідним.
Більшість послідовників цього напряму навчалися в Гронінгені або викладали в цьому місті як професори богослов'я. До лідерів руху належали Петрус Гофстеде де Грот, Ван Орт, Парау та Мурлінг. Усі вони були професорами місцевого університету. Рух мав власний журнал: «Waarheid in Liefde» («Істина в Любові»).
Історія Інноваторами гронінгенської теології — Петрусом Гофстеде де Гротом (1802-1886), Йоган Фредерік ван Орт (1794-1852) та Луїсом Герархом Парау (1800-1866) — були професори Гронінгенського університету, які з 1835 року щотижня зустрічалися з друзями та пасторами для вивчення Нового Заповіту. Професор Віллем Мурлінг (1805-1882) приєднався до товариства після того, як Ван Орт у 1839 році отримав кафедру в Лейдені. Гронінгенські богослови привернули загальнонаціональну увагу насамперед через свій журнал «Waarheid in Liefde», який видавався з 1837 по 1872 рік.
Центральним для теології Гронінгенської школи було поняття практичного християнського виховання. «Основна ідея, що керує всім, — це така, — писав Гофстеде де Грот, — що найголовніше в християнстві — це одкровення і виховання, яке Бог дарує нам в Ісусі Христі, аби привести нас до більшої відповідності з Богом…» Вони спиралися на Платонізм, особливо в інтерпретації філософа Філіпа Віллема ван Гойзде (1778-1839), щоб сформулювати своє розуміння християнського формування. Гофстеде де Грот доручив церкві завдання, яке Платон доручив державі у своїй «Республіці», — формування своїх громадян. Як зазначив Т. Л. Гайтем, акцент Гронінгенської школи на церкві як місці формування відрізняв її від богословського раціоналізму XVIII століття.
Гронінгенська школа в своїй теології посідала самосвідомо націоналістичну позицію. Хоч і поважаючи Мартіна Лютера та Жана Кальвіна, гронінгенські богослови звинувачували франкомовних біженців у імпорті жорсткого кальвінізму на Дордрехтському синоді (1619), який не поважав місцеві традиції доктринальної толерантності. Гронінгенські богослови вважали своїми духовними попередниками, серед інших, Томаса Кемпійського, Весселя Гансфорта, Еразма Ротердамського, Корнелія Янсенія та Йоганнеса Кокцеюса. Вони були стриманішими щодо впливу сучасних німецьких богословів, таких як Фрідріх Шлейєрмахер, з яким їх, тим не менш, часто порівнювали.
Теологія Мислення гронінгенців мало три важливі характеристики:
Історична свідомість: Вони мали ідею створення типово нідерландської теології. Справжній нідерландський народний дух, на їхню думку, був пригнічений іноземним кальвінізмом від Дордрехтського синоду до відокремлення церкви від держави в 1795 році. Гронінгенці бажали приєднатися скоріше до біблійного гуманізму Еразма: без суворого догматизму, практична та сердечна віра. Великий акцент на почутті: Віра та релігія для гронінгенських богословів були насамперед діяльністю емоційного життя. У цьому вони зближувалися з німецьким теологом Фрідріхом Шлейєрмахером, який визначав «релігію» як «відчуття абсолютної залежності» (schlechthinniges Abhängigkeitsgefühl). Однак гронінгенці розглядали це почуття залежності скоріше як перший ступінь у релігійному розвитку людини. На почутті залежності мала виникати потреба в Бозі, за якою мало йти почуття любові до Нього. Ідея виховання: Тут виявився вплив просвіченого супранатураліста Германа Мунтінге та Утрехтського професора Філіпа Віллема ван Гойзде. Мунтінге обмежив ідею виховання Біблією: Старий і Новий Заповіти показують, як Бог виховує людство. Прогрес у історії спасіння мав педагогічний характер. Гронінгенці, подібно до Ван Гойзде, продовжили цю лінію до свого часу: людину протягом усієї історії Бог виховує, аби вона ставала дедалі більш подібною до образу Ісуса Христа. Тому історія людства — це історія прогресу для досягнення цієї кінцевої мети. Цей прогрес, на думку гронінгенців, реально існував. Вони вважали, що просунулися далі за своїх попередників.
Гронінгенська школа була цілком христоцентричною у своєму підході до теології, але також часто переглядала класичні доктринальні формулювання. Переосмислення Гронінгенською школою класичних христологічних і тріадологічних доктрин призвело їх до конфлікту з ортодоксальними фракціями в Нідерландській реформатській церкві. У 1842 році група ортодоксальних мирян, пов’язаних з Ревеєм на чолі з Гійомом Груном ван Прінстерером, закликала синод Нідерландської реформатської церкви оголосити Гронінгенську школу такою, що суперечить її конфесійним стандартам. Після того, як синод відхилив цю петицію з технічних причин, ці так звані «Сім джентльменів з Гааги» звернулися безпосередньо до членів церкви, закликаючи їх піднятися проти впливу Гронінгенської школи. Суперечка затихла після того, як церковна влада в Гронінгені чітко висловила свою підтримку гронінгенським богословам.
Догматика У догматиці втілення цих вихідних принципів призвело до переінтерпретації деяких класичних реформатських вчень.
Христологія У вченні про Ісуса Христа сильно наголошувалося на Його людяності та прикладній функції. Те, що Він прожив таке взірцеве та гідне наслідування життя, пояснювалося Його дохристинським існуванням. Завдяки цьому в Ісуса був увесь час навчитися, як слід жити. Земне життя Ісуса було підготовкою до більшої досконалості життя небесного.
Трійця При описі взаємозв'язку між трьома божественними особами Ісус Христос сильно підпорядковувався Отцю. Це принесло їм звинувачення в тому, що вони «сучасні аріани». Святий Дух розглядався не як особа, а як сила.
Вчення про спокуту Гріх, на їхню думку, був наслідком відчуження людини від Бога, неправильного розуміння людської самостійності. Заміщення Христа розглядалося переважно як форма солідарності з людським родом, а не як єдиний спосіб примирення між Богом і людиною. Страждання самі по собі не мали значення спокути, а були скоріше зразковими.
Суспільна активність Вірні своїй ідеї виховання, гронінгенці багато працювали в соціальній сфері, докладали зусиль для розвитку освіти та місії. Релігійний клімат державної освіти на півночі Нідерландів довгий час домінував ними, оскільки більшість шкільних наглядачів там були пасторами Гронінгенського напряму.
Значення Гронінгенські богослови запровадили теологію Шлейєрмахера в Нідерландах. Їхнє відхилення від традиційної реформатської теології та терпимість до нього церковних керівників були однією з причин виникнення Відокремлення 1834 року (Afscheiding van 1834). Гронінгенці втрачали вплив після 1850 року через появу Сучасної теології (Moderne theologie). Також мала місце відродження реформатської ортодоксії в межах Нідерландської реформатської церкви. Через це гронінгенці стали середньою течією в церкві, яка в кінці XIX століття злилася з «Євангельським напрямом» (Evangelische richting) у Нідерландській реформатській церкві. «Євангельська асоціація» (Evangelische Vereeniging), об'єднання богословів, які зараховували себе до Гронінгенського напряму, проіснувала до 1946 року.R. Klooster: Biografisch lexicon voor de geschiedenis van het Nederlands protestantisme, "Wagenaar, Cypriaan Gerard." Вагенаар був останнім головою Єв. Асоц., яка була розпущена в 1946; обіймав у 1928-1946 роках спеціальну кафедру - від імені Єв. Асоц. - християнство та історія в Гронінгенському університеті.
Хоча Гронінгенська школа мала великий вплив у Нідерландській реформатській церкві XIX століття, серединна позиція, яку вона займала, виявилася нестабільною та не змогла стримати зростаючий розкол між модерністськими та ортодоксальними фракціями.
Бібліографія
Основні джерела та монографії Haitjema, Theodorus Lambertus. De Richtingen in de Nederlandse Hervormde Kerk [Напрями в Нідерландській реформатській церкві]. — 2-ге вид. — Вагенінген : H. Veenman & Zonen, 1953. Hofstede de Groot, Petrus. De Groninger Godgeleerden in Hunne Eigenaardigheid [Гронінгенські богослови в їх своєрідності]. — Гронінген : A. L. Scholtens, 1855. Klooster, Rienk. Groninger Godgeleerdheid in Friesland 1830-1872 [Гронінгенське богослов'я у Фрисландії 1830-1872]. — Леуварден, 2001. Rasker, A.J. De Nederlandse Hervormde Kerk vanaf 1795. Geschiedenis, theologische ontwikkelingen en de verhouding tot haar zusterkerken in de negentiende en twintigste eeuw [Нідерландська реформатська церква з 1795 року. Історія, богословський розвиток та відносини з сестринськими церками у XIX та XX століттях]. — Кампен : Kok, 1986. — С. 45-54. Vree, Jasper. De Groninger Godgeleerden. De oorsprongen en de eerste periode van hun optreden (1820-1843) [Гронінгенські богослови. Витоки та перший період їх діяльності (1820-1843)]. — Кампен : J.H. Kok, 1984. Wagenaar, C.G. De Evangelischen [Євангельські]. — Гронінген : Nederlandse Evangelische Vereeniging, 1931.
Статті Vree, J. H. de Cock en de Groninger Vrienden (I). Een onderzoek naar de overeenkomst en samenhang tussen Afscheiding en Groninger richting in haar oorsprong [Х. де Кок і гронінгенські друзі (I). Дослідження відповідності та зв'язку між Відокремленням і Гронінгенським напрямом у його походженні] // Jaarboek voor de Geschiedenis van de Gereformeerde Kerken in Nederland [Щорічник з історії реформатських церков в Нідерландах]. — Т. 4. — Кампен, 1990. Vree, J. H. de Cock en de Groninger Vrienden (II). Een onderzoek naar de overeenkomst en samenhang tussen Afscheiding en Groninger richting in haar oorsprong [Х. де Кок і гронінгенські друзі (II). Дослідження відповідності та зв'язку між Відокремленням і Гронінгенським напрямом у його походженні] // Jaarboek voor de Geschiedenis van de Gereformeerde Kerken in Nederland. — Т. 5. — Кампен, 1991. Vree, J. Groninger Godgeleerden en predikanten in beweging: politiek en propaganda [Гронінгенські богослови і пастори в русі: політика і пропаганда] // Vis, J. ; Janse, W. (red.). Staf en storm. Het herstel van de bisschoppelijke hiërarchie in Nederland in 1853: actie en reactie [Посох і буря. Відновлення єпископської ієрархії в Нідерландах у 1853 році: дія та реакція]. — 2002.
Посилання Гронінгенські богосви на сайті Neocalvinisme.nl (нід.) Біографічний лексикон історії нідерландського протестантизму (нід.) — містить біографії ключових постатей напряму.
Примітки