Герцог Георг Людвіг Ольденбурзький (; 27 червня 1855, замок Растеде, Растеде — 30 листопада 1939, ОйтінGeorg Ludwig, Herzog von Oldenburg auf www.geneall.net) — німецький офіцер, оберст Прусської армії.
Біографія Георг Людвіг був другим сином Петера II Ольденбурзького та його дружини Єлизавети, уродженої принцеси Саксен-Альтенбурзької. Його старшим братом був Фрідріх Август Ольденбурзький. Він отримав приватне навчання. Серед його репетиторів був філолог Штефан Вецольдт (1849—1904). Після смерті Стефана Австрійського, згідно із заповітом, він успадкував володіння Шаумбург та графство Гольцаппель у герцогстві Нассау в 1867 році. З цим володінням було пов'язане місце в муніципальному ландтазі Нассау та провінційному ландтазі провінції Гессен-Нассау. Оскільки він був неповнолітнім, його брат Фрідріх Август брав участь у засіданнях муніципального ландтагу в 1873 році.Nassauische Parlamentarier. Teil 2: Barbara Burkardt, Manfred Pult: Der Kommunallandtag des Regierungsbezirks Wiesbaden 1868—1933 (= Veröffentlichungen der Historischen Kommission für Nassau. 71 = Vorgeschichte und Geschichte des Parlamentarismus in Hessen. 17). Historische Kommission für Nassau, Wiesbaden 2003, ISBN 3-930221-11-X, S. 248. Принц Георг Віктор Вальдек-Пірмонтський, який був близьким родичем спадкодавця, претендував на ці два графства у суперечці про спадщину і, після 20-річного судового процесу, отримав їх у 1887 році від Імперського двору, який підтвердив їхній законний статус.Schaumburg. In: Meyers Konversationslexikon. Vierte Auflage. 1885—1892. S. 411—412. (Digitalisat S. 411; Digitalisat S. 412); Urteil des Reichsgerichts vom 19. April 1887, Entscheidungen des Reichsgerichts in Zivilsachen Band 18, Seite 198. У 1873 році він став лейтенантом в Ольденбурзі. Він навчався в Рейнському університеті з 1876 по 1878 рік і був нагороджений стрічкою корпусу «Боруссія-Бонн» у 1877 роціKösener Korpslisten 1930, 11/615. Майбутній імператор Вільгельм II, Гюнтер фон Зегерр-Тосс та великий герцог Фрідріх II Баденський активно співпрацювали з ним.
Після завершення навчання він продовжив свою кар'єру офіцера. З 1878 по 1880 рік він служив у 19-му Ольденбурзькому драгунському полку, з 1880 по 1883 рік — у 4-му кірасирському полку «фон Дрізен» (Вестфальському), а в 1888/89 роках — у 1-му гвардійському драгунському полку «Королева Вікторія Великобританська та Ірландська» в Берліні. 27 січня 1911 року його було підвищено до оберста запасу, і він став почесним шефом Ольденбурзького піхотного полку № 91 та 1-го гвардійського драгунського полку «Королева Вікторія Великобританська та Ірландська».Rangliste der Königlich Preußischen Armee und des XIII. (Königlich Württembergischen) Armeekorps für 1914. Hrsg.: Kriegsministerium. Ernst Siegfried Mittler & Sohn. Berlin 1914. S. 263, 356.Nach soll er General gewesen. Ein zweiter Beleg hierfür konnte jedoch bisher nicht gefunden werden.
Нагороди
Орден Червоного орла, великий хрест Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, великий хрест Орден Вендської корони, великий хрест Орден Вюртемберзької корони, великий хрест Орден Нідерландського лева, великий хрест
Примітки
Література
Friedrich Karl Devens: Biographisches Corpsalbum der Borussia zu Bonn 1827—1902. Düsseldorf 1902, S. 188. Gustav Gotthilf Winkel: Biographisches Corpsalbum der Borussia zu Bonn 1821—1928. Aschaffenburg 1928, S. 189. Franz Brümmer: Lexikon der deutschen Dichter und Prosaisten vom Beginn des 19. Jahrhunderts bis zur Gegenwart. 6. Auflage, Band 7, Leipzig 1913, S. 333. Ludwig Herrig und Heinrich Viehoff (Hrsg.): Archiv für das Studium der neueren Sprachen und Literaturen. Auch: Archiv für das Studium der neueren Sprachen und Litteraturen oder «Herrig's Archiv». Band CXIII, Westermann, Braunschweig 1904, S. 3. Harald Schieckel: Mitteldeutsche im Lande Oldenburg. Teil I: Ehepartner des Hauses Oldenburg, Beamte, Offiziere, Geistliche, Lehrer und Ärzte. [In:] Oldenburger Jahrbuch. Band 64, 1965, S. 59–161, insbesondere S. 139. Rudolf Vierhaus: Deutsche biographische Enzyklopädie. Band 10: Thies — Zymalkowski. München 2008, S. 335