Директи́ва про спі́льні процеду́ри нада́ння́ та припи́нення міжнаро́дного за́хисту — нормативно-правовий акт Європейської Унії, який запроваджує спільні процедури надання та скасування в рамках відповідно до Директиви 2011/95/ЄУ.

Сфера застосування Цей регламент застосовується в державах-членах Європейської Унії, окрім Ірландії та Данії.Erwägungsgründe 58 und 59 der Verordnung.

Зміст

Розділ I (статті 1–5): Загальні положення визначають мету, визначення, сферу застосування, компетентні органи та можливість запровадження більш сприятливих положень. Розділ II (статті 6–30) визначає принципи та гарантії. Розділ III (статті 31–43) регулює процедуру першої інстанції, при цьому статті 36 та 37 визначають , а стаття 38 — . Розділ IV (статті 44 та 45) регулює процедуру позбавлення міжнародного захисту. Розділ V (стаття 46) регулює засоби правового захисту. Розділ VI (статті 47–53) містить заключні положення.

Директива зберігає концепцію безпечної країни походження, яка вже була запроваджена в попередній Директиві 2005/85/ЄС.

У статті 31 (попередня директива: стаття 23) визначено процедуру розгляду, яка «без шкоди для належного та повного розгляду має бути завершена якомога швидше». У цій статті також зазначено, за яких обставин держави-члени можуть проводити прискорену процедуру розгляду. У майбутньому процедура надання притулку в Європейській Унії повинна бути завершена протягом не більше шести місяців. За певних умов цей термін може бути продовжений ще на дев'ять місяців. Окремі держави мали час для виконання цієї вимоги до 20 липня 2018 року.

Попередня директива Директива Ради 2005/85/ЄС від 1 грудня 2005 року про мінімальні стандарти щодо процедур надання та позбавлення статусу біженця в державах-членах, також відома як Директива про процедури надання притулку, встановила мінімальні стандарти для процедур надання притулку.

Часто цитований фундаментальний принцип був викладений у статті 18 Директиви 2005/85/ЄС, яка говорить, що особа не може бути затримана виключно на підставі звернення за міжнародним захистом.

Особливе значення з точки зору посилення законодавства про надання притулку мала стаття 36 Директиви 2005/85/ЄС, яка запровадила концепцію безпечних третіх країн, до яких можуть бути повернуті шукачі притулку. Крім того, директива містить положення, що дозволяють державам депортувати шукачів притулку, яким було відмовлено, ще до прийняття остаточного рішення щодо їхньої заяви.

Уже в Директиві 2005/85/ЄС у статтях 29–31 було визначено поняття «безпечна країна походження», але не наведено переліку безпечних країн походження. Натомість у статті 29 вона передбачала створення спільного мінімального переліку безпечних країн походження, який мав бути складений відповідно до критеріїв, визначених у додатку II. Згідно зі статтею 30, за певних обставин держави-члени могли розглядати інші країни як безпечні країни походження.

Див. також

Директива про прийом біженців Кваліфікаційна директива Директива про повернення Регламент про зовнішні морські кордони

Посилання

Директива про процедури надання притулку: Перероблена версія: Richtlinie 2013/32/EU Європейського Парламенту та Ради 26 червня 2013 року про спільну процедуру надання та позбавлення міжнародного захисту . Перша версія: Richtlinie 2005/85/EG Ради від 1 Грудень 2005 року про мінімальні стандарти процедур надання та позбавлення статусу біженця в державах-членах . В: Офіційний журнал Європейського Союзу . L 326, 13. Грудень 2005 р., с. 13. Сесілія Мальмстрьом, член Європейської комісії, відповідальна за внутрішні справи (ред.): Інформаційний бюлетень: Спільна європейська система надання притулку (CEAS). (PDF; 1.9 МБ) Публікаційне бюро Європейського Союзу, Люксембург, 2014. Ніколас Буссе : ( Спогад від 2 лютого 2016 року в Інтернет-архіві ) У: FAZ , 12. Червень 2013. Архів оригіналу за 16 вересня 2015 року. Інформаційний бюлетень: Спільна європейська система притулку (CEAS). (PDF) Публікаційне бюро Європейського Союзу, Люксембург, 2014 (розділ «ДИРЕКТИВА ПРО ПРОЦЕДУРИ НАДАННЯ ПРИТУЛКУ», с. 4). Архів оригіналу за 27 липня 2017 року.

Примітки