Випадковий візит () — британський 2022 року, сценаристом, співпродюсером та режисером якого є британсько-іранський режисер . У фільмі знялися Джордж Мак-Кей, , Келлі Макдональд та Г'ю Бонневілль. Фільм вийшов у Великій Британії 19 серпня 2022 року, а його стрімінговий реліз відбувся 31 серпня 2022 року на Netflix.

Сюжет

Тобі Нілі — політично налаштований 23-річний художник , який вривається в будинки представників вищого класу та залишає на стінах напис «Я ПРИХОДИВ». Його останньою ціллю є суддя Високого суду у відставці сер Гектор Блейк. Незважаючи на те, що суддя публічно виглядає соціально прогресивним, Тобі вважає його лицеміром. Коли Тобі заходить до будинку Блейка, він виявляє гончарну майстерню та ув'язненого чоловіка в підвалі.

Тобі намагається розповісти своєму другові та колишньому спільнику Джею про те, що він знайшов. Однак Джея відволікають особисті проблеми з Наз, його вагітною дівчиною. Тобі анонімно телефонує в поліцію, але вони нічого не знаходять у будинку Блейка та йдуть.

Ліззі, овдовіла мати Тобі, дедалі більше хвилюється через відсутність у її сина напрямку в житті. Коли вони починають сваритися, вона виганяє його з дому. Тобі повертається до будинку Блейка, щоб звільнити в'язня, але Блейк вбиває Тобі крикетною битою. Потім він використовує у своїй студії, щоб кремувати тіло Тобі, а попіл змиває в унітаз.

Джей неохочий розповісти про свої графіті-активності з Тобі, але підкидає листа, адресованого Блейку, в кімнату Тобі. Лист спонукає поліцію знову відвідати будинок Блейка, і вони знаходять в'язницю в підвалі, яка, як він стверджує, є «». Блейка заарештовують за перешкоджання розслідуванню, але він використовує свої зв'язки, щоб його швидко звільнили.

Ліззі починає стежити за Блейком. Вона стає свідком того, як він приводить до себе додому чоловіка: Оміда, іранського гея, який шукає притулку. Блейк запропонував допомогти йому отримати посвідку на постійне проживання у Великій Британії. Блейк згадує, як його жорстокий батько взяв собі за коханця чоловіка, і це призвело до самогубства його ​​матері, котра перебувала у розпачі. Зрештою, підліток-Блейк напав і мало не вбив коханця свого батька. Незважаючи на те, що Оміда накачали наркотиками, йому вдається втекти. Однак він не звертається до поліції через свій ненадійний правовий статус. Наступного дня Блейк вистежує, погрожує, ув'язнює та вбиває Оміда.

У дедалі більшому відчаї Ліззі просить Джея допомогти їй проникнути до будинку Блейка. Джей відмовляється, бо має попередні звинувачення та є відповідальним за свого новонародженого сина. Ліззі сама входить до будинку Блейка, але її ловлять, вбивають і кремують. Коли Джей вирушає на пошуки Ліззі, він розуміє, що вона мертва, і звинувачує себе.

Стосунки Джея та Наз руйнуються через брак спілкування між ними. Трохи пізніше Наз повідомляє Джею, що Блейк збирається відвідати святкування трьохсотріччя школи Бірлстоун.

Після того, як Блейк залишає захід, Джей слідує за ним до заміського маєтку. Джей бореться з Блейком і приборкує його. Потім Джей йде до гончарної майстерні в гаражі маєтку та знаходить там в'язня. Джей викликає поліцію, звільняє в'язня та тікає з місця події. Поліція прибуває і знаходить Блейка в будинку закривавленого та зв'язаного. На стіні Джей залишив графіті з написом «Я ПРИХОДИВ».

Акторський склад

Г'ю Бонневілль у ролі сера Гектора Блейка Джордж Мак-Кей у ролі Тобі Нілі у ролі Джаміля «Джея» Агассі Келлі Макдональд у ролі Ліззі Нілі у ролі Назерін «Наз» Рахім Френк Ешман у ролі сержанта Елли Ллойд у ролі суперінтенданта

Сприйняття

Фільм отримав неоднозначні відгуки критиків. На сайті агрегатора рецензій Rotten Tomatoes фільм має рейтинг схвалення 68 % на основі 44 рецензій, із середнім рейтингом 5,7/10. Консенсус критиків вебсайту гласить: «Хоча фільм дещо не відповідає своїм гічкоківським амбіціям, він отримує значний поштовх від чудової гри Г'ю Бонневіля в жанрі антитипового кіно». Metacritic, який використовує середньозважену оцінку, присвоїв фільму 57 балів зі 100 на основі 10 рецензій, що вказує на «змішані або посередні» відгуки.

Джон Ньюджент для журналу Empire високо оцінив гру Бонневіля, але розкритикував відверті політичні послання, назвав операторську роботу «пласкою», а кінцевий продукт «безладним». Ноель Мюррей аналогічно похвалив Бонневіля в Los Angeles Times і зазначив, що зміщення оповіді до інших персонажів зробило фільм «непередбачуваним», але також зашкодило темпу та напрузі. Браян Таллеріко з RogerEbert.com вважав, що фільм був надто амбітним і мав «протилежну проблему, ніж у багатьох міні-серіалах на стрімінговому сервісі, а саме те, що в його тривалості втиснуто цілий телесезон ідей». Кларісс Лофрі з The Independent також розкритикувала брак фокусу в посланнях фільму, заявивши, що це «твір з добрими намірами, який намагається знайти свій голос».

Примітки

Посилання