Юліус Фаухер (13 червня 1820 року в Берліні – 12 червня 1878 року в Римі) був німецьким журналістом і відомим прихильником лібералізму та вільної торгівлі. Він був одним із перших, хто виступав за приватизацію функцій безпеки держави, що призвело б до скасування оподаткування. Ральф Райко описав його ідею як «форму індивідуалістичного анархізму, або, як його називають сьогодні, анархо-капіталізму чи ринкового анархізму».

Життєпис Батько Фаухера, гугенот, був членом французької колонії в Берліні, де Фоше здобув освіту. У 1845 році Фаухер одружився з Кароліною Зоммербродт, дочкою берлінського капелюшника, з якою пізніше у нього народилася дочка Люсі, «найбільша радість його насиченого подіями життя».

У 1844 році Фаухер познайомився з Джоном Прінс-Смітом і став прихильником манчестерського лібералізму. Отже, вони заснували Берлінську асоціацію вільної торгівлі (яка не мала великого впливу) та газету про вільну торгівлю «Börsennachrichten an der Ostsee», яка пізніше стала «Ostseezeitung». У цій газеті вони просували політику невтручання в торгівлю. Саме в цей час Фаухер відвідував регулярні зустрічі кількох лівих гегельянців та економістів, включаючи Макса Штірнера, у ресторані «Hippel» на Фрідріхштрассе. Коли відбулися революції 1848 року, Фаухер вступив у бойові дії 18–19 березня у Стокгольмі (Marsoroligheterna).

У 1850 році Фаухер став редактором газети Berliner Abendpost, засновником якої він був. Після конфліктів з прусським урядом щодо своїх поглядів на вільну торгівлю, включаючи заборону його газети, Фаухер емігрував до Англії. Там він приєднався до колективу Morning Star і став кореспондентом кількох німецьких газет, а згодом — секретарем Річарда Кобдена.

У 1861 році Фаухер повернувся до Пруссії, де активно виступав за свободу проживання, вільну торгівлю та свободу в промисловості. Він був обраний до Ландтагу Пруссії (напів-парламенту) від Німецької прогресивної партії. У 1863 році він заснував газету Vierteljahrzeitschrift für Volkswirtschaft und Kulturgeschichte (Квартальний журнал з економіки та культурної історії). Під час франко-прусської війни він був кореспондентом лондонської газети Daily News при німецьких військах.

У 1866 році Фаухер покинув Прогресивну партію і разом з 14 іншими членами Прогресивної партії та 9 членами Центристської партії заснував нову партію — Націонал-ліберальну партію. Причиною розколу стали вимоги Отто фон Бісмарка, оскільки Прогресивна партія проголосувала проти неї, а Національні ліберали були на боці канцлера Бісмарка (який порушив закон про бюджет, щоб фінансувати війну проти Австрії).

Твори Ein Winter in Italien, Griechenland und Konstantinople ("Зима в Італії, Греції та Константинополі", 1876). Vergleichende Kulturbilder aus den vier europäischen Millionenstädten ("Компаративні нариси з чотирьох євпропейських міст-мільйонників", 1877). Streifzüge durch die Küsten und Inseln des Archipels und des ionischen Meeres ("Екскурсії уздовж узбережжя та осторовів Іонічного моря", 1878). "Russian Agrarian Legislation of 1861" (in System of Land Tenure in Various Countries, 3rd ed., London, 1881) ("Російське аграрне законодавство").

Примітки