Їпс () — у спорті раптова й нез'ясована втрата здатності виконувати певні навички у досвідчених спортсменів. Симптоми їпсу — втрата координації рухів і психологічні проблеми, які впливають на та прийняття рішень спортсменом, внаслідок чого він не може виконувати базові елементи свого виду спорту.
Загальні методи лікування включають клінічну спортивну психологічну терапію, а також перенаправлення уваги на біомеханіку фізичних дій. Вплив їпсу може бути різним за тривалістю: іноді період триває недовго, і спортсмен швидко відновлює самоконтроль, а іноді потрібна тривала корекція техніки перед відновленням. У найважчих випадках спортсмен не відновлюється зовсім, що змушує його припинити виступи на вищому рівні.
У гольфі У гольфі їпс — це порушення рухів, яке, як відомо, заважає контролювати клюшку. Вважається, що сам термін їпс був популяризований — чемпіоном із гольфу, а згодом тренером, — щоб пояснити труднощі, які змусили його відмовитися від турнірної гриBarkow, A. and Barrett, D. (1997) Golf Legends of All Time. Publications International.. Описуючи їпс, гольфісти використовували такі слова, як смикання, хитання, тремтіння і судомні рухи. Від чверті до половини всіх досвідчених гравців у гольф страждають від їпсуSmith et al., 2000.. Дослідники з встановили, що від 33 % до 48 % усіх серйозних гравців у гольф стикалися з їпсом. Гольфісти, які грають понад 25 років, виявляються найбільш схильними до цього стану.
Попри те, що точна причина виникнення їпсу ще не встановлена, однією з можливих вважають біохімічні зміни в мозку, які супроводжують процес старіння. Надмірне використання залучених м'язів та високі вимоги до координації й концентрації можуть посилювати проблему. Іноді допомагає місячна перерва від гри в гольф. також згадувалася як ще одна можлива причина їпсуFarias J. Intertwined. How to induce neuroplasticity. A new approach to rehabilitating dystonias. Galene Editions, 2012..
Список професійних гольфістів, які серйозно постраждали від їпсу, включає Ерні Елса, Девіда Дюваля, Падрейга Гаррінгтона, Бернгарда Лангера, Бена Хогана, Гаррі Вардона, Сема Сніда, Ієна Бейкер-Фінча та Кігана Бредлі, який промахнувся з шести дюймів у фінальному раунді гри. Під час турніру Waste Management Open 2015 року аналітик гольфу Нік Фалдо припустив, що Тайґер Вудс може страждати від їпсу. Цю думку цитував Джей Яроу з Business Insider.
У тенісі У тенісі їпс найчастіше впливає на другу подачу, що призводить до численних подвійних помилок. Декілька провідних гравців останніх років страждали від їпсу, зокрема Александр Зверєв у 2019 році та Аріна Соболенко на початку 2022 року. Наприклад, Зверєв установив антирекорд, зробивши 20 подвійних помилок у першому раунді Western & Southern Open 2019 проти Міоміра Кецмановіча, тоді як Соболенко допустила 39 подвійних помилок у своїх двох перших поразках сезону 2022 року — на турнірах Adelaide 1 і Adelaide 2. У 2000-х роках Гільєрмо Кор'я, колишній № 3 світового рейтингу, також страждав від їпсу під час подач.
У крикеті У крикеті їпс трапляється переважно під час боулінгу. Прикладом цього є Кіт Медлікот, який, потрапивши до збірної Англії, був змушений залишити спорт. Інший гравець, Ґевін Гамільтон, після участі у тесті як усебічний гравець, значною мірою відмовився від боулінгу правою рукою середнього темпу через їпс. Після цього він більше не виступав у тестах, але зробив кар'єру в одноденних міжнародних матчах за Шотландію, переважно як бетер. Колінс Обуя був однією із зірок Чемпіонату світу 2003 року в Кенії — на підставі цього він підписав контракт із Ворикширом, — але після травми зіткнувся з труднощами під час боулингу, а згодом виступав у міжнародних матчах переважно як спеціаліст-бетер. Серед інших гравців, які стикалися з подібними проблемами, — Ієн Фоулі з Ланкаширу і Роджер Гарпер із Вест-Індії.
Спортивний психолог збірної Англії з крикету, доктор Марк Боуден, у підлітковому віці сам страждав від їпсу. Згодом він здобув ступінь доктора філософії на цю тему і опублікував статтю про їпс у Journal of Sports Sciences.
У бейсболі У бейсболі їпс зазвичай проявляється як раптова нездатність точно кидати м'яч. Це найчастіше спостерігається у пітчерів і кетчерів — гравців, які найчастіше торкаються м'яча під час гри, хоча польові гравці також можуть бути схильні до цього розладу.
Пітчер «Піттсбург Пайретс» Стів Бласс з 1964 по 1972 рік був домінантним гравцем і учасником Матчу зірок, однак із 1973 року він раптово втратив контроль над подачами. Через постійну втрату здатності точно кидати м'яч він завершив кар'єру у 1974 році.
«Хворобу Стіва Бласса» також приписували іншим талановитим гравцям, зокрема Чаку Ноблауху, гравцеві другої бази «Нью-Йорк Янкіз», та Стіву Саксу з «Лос-Анджелес Доджерс», які раптово втратили здатність точно кидати м'яч гравцеві на першій базі. Проблеми Сакса почалися на третьому сезоні в мейджор-лізі, але він продовжив виступи й, здавалось, відновився до 1989 року, завершивши кар'єру у 1994-му.
Кетчер «Нью-Йорк Метс» Макі Сасер не міг повернути м'яч пітчеру, не вдаривши кілька разів рукавицею, — аутфілдер «Сан-Франциско Джаєнтс» Брет Батлер одного разу викрав третю базу, скориставшись їпсом Сасера. Проблема Сасера загострилася після зіткнення у 1990 році з Джимом Преслі з «Атланта Брейвз», що призвело до скорочення його ігрового часу та подальшого звільнення з «Сіетл Маринерс» у 1994 році.
Марка Воллерса з «Атланта Брейвз» називали «плакатною дитиною 1990-х років для синдрому Стіва Бласса». Йому вдалося частково відновитися й повернутися до пітчингу, але не до попереднього рівня гри.
Рік Енкіл втратив контроль як пітчер під час чемпіонату Національної ліги 2000 року. Після кількох років погіршення результатів і травм він повернувся у 2007 році вже як аутфілдер.
Вважається, що Джон Лестер також страждав від їпсу під час спроб кидати на першу базу. У 2014 році він взагалі не кидав туди, а на початку 2015 року ледве робив точні кидки. До кінця кар'єри, коли йому потрібно було зробити кидок, Лестер пробігав частину дистанції до першої бази й кидав знизу, а при довших кидках цілеспрямовано вбивав м'яч у ґрунт, щоб зменшити ризик промаху. Його команда намагалася компенсувати проблему тим, що кетчери робили «зворотні кидки» на першу базу або кидали на другу.
На перспективного пітчера Гейдена Герста прояви їпсу вплинули настільки сильно, що він залишив бейсбол і вступив до Університету Південної Кароліни, щоб грати у футбол. 26 квітня 2018 року його було задрафтовано «Балтимор Рейвенс».
У гімнастиці У спортивній гімнастиці відоме явище під назвою «перекручування» () — раптова втрата здатності гімнаста контролювати своє тіло під час повітряних маневрів, коли спортсмен відчуває щось на кшталт виходу з власного тіла у повітрі. Багато гімнастів також повідомляють про дезорієнтацію або втрату відчуття положення землі, що значно підвищує ризик серйозної чи навіть критичної травми, якщо під час забуття гімнаст не зможе безпечно виконати елемент. Американська гімнастка Симона Байлз зазнала перекручувань під час літніх Олімпійських ігор 2020 року в Токіо, через що вона знялася зі змагань після фіналу жіночого командного багатоборства. Згодом Байлз повернулася, щоб виконати спрощену програму у фіналі на колоді, здобувши бронзову медаль.
Американські гімнастки Лорі Ернандес і Алеа Фінеган розповіли, що у своїй кар'єрі також переживали перекручування й висловили підтримку Сімоні Байлз під час Ігор 2021 року. Фінеган зазначила: «Я не можу уявити, який це страх — коли таке стається під час змагань. Ти абсолютно не контролюєш своє тіло й те, що воно робить».
У стрибках на батуті цей стан зазвичай називають «синдромом втраченого руху». Олімпійська спортсменка зі стрибків на батуті Бріоні Пейдж розповіла про власний досвід боротьби з цим станом під час підготовки до участі в Олімпійських іграх 2016 рокуArchived at Ghostarchive and the : .
В інших видах спорту Їпс також впливає на спортсменів в інших видах спорту. Прикладами є кидки Маркелла Фульца і Чака Гейза у баскетболі. У дартсі їпс відомий як дартсит (), і прикладом спортсмена, який постраждав від цього стану, є п'ятиразовий чемпіон світу Ерік Брістоу.
Стівен Гендрі, семиразовий чемпіон світу зі снукеру, після поразки від Марка Вільямса на чемпіонаті Великої Британії 2010 року зізнався, що страждав від їпсу протягом десяти років. Цей стан вплинув на його здатність бити по кулі, спричиняючи великі труднощі у відновленні колишньої форми.
Примітки