Александр Сарухан (вірм. Ալեքսանդր Յակոբի Սարուխան; араб. إسكندر صاروخان; 1 жовтня 1898 — 1977) — вірменсько-єгипетський художник-карикатурист, чиї малюнки публікувалися у численних арабських та міжнародних виданнях. Він вважається одним із найвидатніших і найвідоміших карикатуристів Арабського світу.
Біографія та освіта
У віці десяти років (1908) переїхав до Османської імперії, де вивчав мови. Разом із братом Левоном Саруханом видавав щотижневий журнал.
Рання кар'єра. Працював перекладачем російської, турецької та англійської мов у британській армії. Його карикатури публікувалися у вірменських виданнях, зокрема в сатиричній газеті «Гаврош». Освіта в Європі. У 1922 році виїхав до Європи та навчався у Брюссельській академії графічного мистецтва, де закінчив чотирирічний курс за два роки.
Кар'єра в Єгипті
У 1924 році Сарухан прибув до Єгипету. Його роботи публікувалися у вірменському сатиричному журналі «Вірменське кіно».
Співпраця з пресою. Після виставок у Каїрі та Александрія він познайомився з єгипетським журналістом Мохамедом Ель-Табії. Сарухан працював карикатуристом у популярному журналі «Rose el-Yusuf» (де Ель-Табії був редактором), а його перший малюнок з'явився на обкладинці у 1928 році. Політичний карикатурист. Сарухан став відомим як «політичний» карикатурист. Його персонаж «Ель Масрі Ефенді» (El Masri Efendi, «Єгипетський Ефенді») сприяв його популярності. Пізні видання. Після переходу з «Rose el-Yusuf» працював у газеті «Akher Sa'a» (Остання година), а потім у «Akhbar El Yom» (Сьогоднішні новини), де працював до самої смерті у 1977 році. Інші проєкти. Заснував франкомовний гумористичний журнал «La Caravane» (1942–1945).
Публікації та спадщина
За свою кар'єру Сарухан намалював понад 20 000 різних карикатур.
Книги. Його книга «Cette guerre» (Ця війна, фр.), в якій він попереджав про наближення Другої світової війни, вважається одним із найкращих його творів. Інші публікації включають збірку політичних карикатур «Політичний рік 1938», а також ілюстрації до класичних сатиричних творів вірменських письменників Акопа Пароняна та Єрванта Одяна.
Примітки