Хімічний завод у Пістіччі — колишній виробничий майданчик на півдні Італії.
Наприкінці 1950-х у Луканії в долині Валле-Басенто виявили поклади природного газу. Регіон вирізнявся високим безробіттям, тому серед місцевого населення виникли протести проти первісних планів видачі видобутого газу до Апулії, що привело до розвитку хімічного кластера в самій долині. Одним з таких хімічних виробництв став комплекс компанії Azienda Nazionale Idrogenazione Combustibili (ANIC) зі складу групи ENI, будівництво якого стартувало в 1962 році.
В 1963-му стало до ладу базове виробництво, що споживало метан для продукування метанолу та включало випуск формальдегіду (отримують окисненням метанолу). Спершу метанол відправляли на експорт, проте вже невдовзі почався запуск похідних виробництв синтетичного волокна, що мали якийсь технологічний зв'язок із базовим виробництвом (також відомо про поставки сировини з належного тій же ANIC нафтохімічного комплексу в Джелі, де, зокрема, випускали акрилонітрил). На першому етапі у складі комплексу ввели в дію лінії акрилового волокна (1964) та поліамідного волокна (1965, полімер, штапельне волокно та безперервна нитка), що забезпечували випуск 120 тисяч тонн на рік, а згодом до них додались виробництва поліефірного волокна (1970 — 1972, полімер, штапельне волокно та безперевна нитка) та метилакрилату (1971) загальною потужністю 10 тисяч тонн на рік.
На піку розвитку комплекс мав майже 4,5 тисячі працівників. Втім, вже у другій половині 1970-х на тлі перевиробництва синтетичного волокна в Європі почались серйозні економічні проблеми, затоварювання складів та скорочення персоналу.
В 1981-му вивели з експлуатації виробництва метанолу та безперервної поліефірної нитки, в 1987-му зупинили продукування акрилового волокна та метилакрилату, а на 1988 рік припало завершення роботи зі штапельним поліефірним волокном.
Примітки