Японська кислота або генейкозандіова кислота — це хімічна сполука з хімічною формулою .
Ця сполука є довголанцюговою дикарбоновою кислотою, однією з найдовших дикарбонових кислот, що трапляються в природі. Спочатку її виділяли з природного жиру, відомого як японський віск.
Відкриття Японська кислота була вперше виділена Еберхардтом у 1888 році шляхом фракційної дистиляції під вакуумом.
Оскільки природною сировиною, з якої отримували цю кислоту, був висушений сік деяких видів акації (катеху), що називався "японська земля", кислоту назвали японською.
Фізичні властивості Як і інші довголанцюгові дикарбонові кислоти, вона демонструє фізичні властивості, типові для жирних кислот із подовженими вуглецевими скелетами, включаючи високі температури плавлення та обмежену розчинність у воді.
Японська кислота плавиться при температурі 117,5–117,9 °C. При нагріванні до 200 °C вона починає розкладатися з виділенням та утворенням кетону .
Кислота та її солі забарвлені у різні відтінки коричневого кольору. Кислота мало розчинна у більшості розчинників.
Примітки