Справа про гарячу каву

Справа «Лібек проти ресторанів McDonald's» (), знана ще як «Справа про каву McDonald's» та «Справа про гарячу каву» — одна з найвідоміших судових справ 1994 року щодо відповідальності за якість продукції у Сполучених Штатах Америки (США) проти ресторанної корпорації McDonald's. Суд присяжних визнав корпорацію відповідальною за травми, яких зазнала Стелла Лібек, яка пролила на себе гарячу каву, та присудив виплатити понад 2,8 мільйона доларів компенсації.

Позивачка, 79-річна Стелла Лібек, купила гарячу каву в ресторані McDonald's, випадково розлила її собі на коліна та зазнала опіки третього ступеня в ділянці тазу. Її госпіталізували на вісім днів для , після чого жінка протягом двох років проходила реабілітацію. Лібек намагалася врегулювати з McDonald's питання про виплату 20 000 доларів США для покриття своїх медичних витрат, а коли ті відмовили, адвокати Лібек подали позов до , звинувативши McDonald's у .

Адвокати стверджували, що за температури 82–88 °C імовірність серйозних травм від такої кави була значно вищою, ніж від кави, яку подавали в інших закладах. Присяжні визнали, що корпорація McDonald's була відповідальною на 80 % за інцидент. Лібек отримала компенсацію в розмірі 160 000 доларів для покриття медичних витрат, а також 2,7 мільйона доларів у вигляді штрафного відшкодування. Суддя зменшив розмір штрафної компенсації до трикратного розміру відшкодувальної — до 640 000 доларів. Сторони домовилися про конфіденційну суму до розгляду апеляції.

Справа викликала гострі обговорення у США щодо реформи деліктного права. Дехто називав її прикладом та «взірцем надмірних судових позовів». Інші підкреслювали її значущість і правову вагу. Деякі експерти зазначали, що «висвітлення справи у ЗМІ могло спотворювати факти під впливом політичних та корпоративних інтересів». У червні 2011 року телемережа HBO випустила документальний фільм «Гаряча кава» (), в якому детально висвітлювалася, як справа Лібек опинилась в центрі обговорення щодо реформи деліктного права.

Події Потерпіла Стелла Мей Лібек () народилася у місті Норвіч, в Англії. 14 грудня 1912 року у родині Етель Терези Мідоус (англ. Ethel Theresa Meadows) та Роберта Шріва (). У 1945 році вийшла заміж за Генрі Герхардта Лібека (), який помер у 1991 році, за рік до інциденту.

Інцидент

27 лютого 1992 року 79-річна Стелла Лібек замовила чашку кави вартістю 49 центів у вікні видачі замовлень ресторану мережі McDonald's, у місті Альбукерке, штату Нью-Мексико. Жінка перебувала на пасажирському сидінні автомобіля Ford Probe 1989 року, який належав її онуку. Автомобіль не мав підставок для чашок. Її онук припаркував автомобіль, щоб Лібек могла додати вершки та цукор до своєї кави.Вона поставила чашку між колін і випадково розлила весь вміст на себе. Лібек була одягнена у бавовняні спортивні штани, які увібрали каву та прилипли до її шкіри, обпікши стегна, сідниці та пах.

Жінку в шоковому стані було доставлено до відділення невідкладної допомоги лікарні. Вона зазнала опіків третього ступеня на 6 % поверхні тіла та менш тяжкі опіки на понад 16 % . Вона залишалася в лікарні вісім днів, де їй проводили . За цей період Лібек втратила маси тіла, схуднувши до 83 фунтів (38 кг). Фактично вона втратила майже 20 відсотків своєї ваги. Після виписки з лікарні жінка потребувала догляду ще протягом трьох тижнів, який здійснювала її дочка. Після інциденту Лібек ще два роки була частково непрацездатною.

Спроби врегулювання Лібек намагалася врегулювати справу з компанією McDonald's у досудовому порядку, порушивши питання про компенсацію в розмірі 20 000 доларів, для покриття вже понесених і майбутніх медичних витрат. Її попередні медичні витрати становили 10 500 доларів, а майбутні оцінювали приблизно у 2500 доларів. Крім того, доходи її доньки зменшилися приблизно на 5000 доларів. Разом це давало близько 18 000 доларівAmended Complaint about Damages, Stella LIEBECK, Plaintiff, v. MCDONALD'S RESTAURANTS, P.T.S, Inc. and McDonald's Corporation, Defendants. 1993 WL 13651163, District Court of New Mexico, (Bernalillo County, N.M. Dist. Ct. October 5, 1993). Компанія McDonald's запропонувала лише 800 доларів.

Коли компанія відмовилася підвищити свою пропозицію, Лібек найняла адвоката зі штату Техас Ріда Моргана (). Морган подав позов до окружного суду США округу Нью-Мексико, звинувативши McDonald's у грубій недбалості, яка полягала в продажі небезпечно гарячої та виготовленої з порушеннями кави. Він запропонував врегулювати справу за 300 000 доларів, а посередник безпосередньо перед судом запропонував 225 000 доларів, але корпорація відхилила обидві пропозиції.

Судовий процес

Слухання

Слухання у справі тривали з 8 до 17 серпня 1994 року під головуванням судді окружного суду Нью-Мексико Роберта Скотта (). Під час слухань адвокати Лібек , що компанія McDonald's вимагала підтримувати температуру кави на рівні 82—88 °C. Адвокати Лібек твердили, що каву не слід подавати гарячішою за 60 °C і що низка інших закладів подавала її при значно нижчій температурі, ніж у McDonald's. Вони надали докази, що в різних закладах міста кава була щонайменше на 11 °C холоднішою за каву McDonald's. Присяжним також було представлено експертні свідчення про те, що приблизно за три секунди кава температурою 88 °C може спричинити опіки третього ступеня, які потребують пересадки шкіри, приблизно за три секунди, а кава температурою 82 °C — за 12-15 секунд. Зниження температури до 71 °C збільшило б час, за який виникає опік, до 20 секунд. Адвокати Лібек твердили, що ці додаткові секунди можуть дати достатньо часу, щоб прибрати гарячу каву з відкритої ділянки шкіри, тим самим запобігаючи багатьом опікам.

Компанія McDonald's стверджувала, що каву в сервісі «drive-thru» подавали такою гарячою тому, що більшість покупців брали її на виніс під час поїздки; висока початкова температура мала б зберігати напій гарячим протягом усього шляху. Однак з’ясувалося, що компанія McDonald's провела дослідження, яке показало: клієнти зазвичай планують спожити каву одразу, ще під час руху. Компанія також посилалася на рекомендації консультантів подавати каву саме гарячою, бо для повного розкриття смаку необхідні високі температури під час заварювання.

Інші документи свідчили про те, що з 1982 по 1992 рік компанія McDonald's отримала понад 700 скарг на опіки гарячою кавою та врегулювала претензії, пов'язані з опіками, на суму понад 500 000 доларів. Менеджер з контролю якості McDonald's Крістофер Епплтон (), засвідчив, що компанія не вважала цю кількість випадків достатньою для перегляду своїх стандартів. Він стверджував, що всі страви, гарячіші за 54 °C, становлять ризик опіків і що в ресторанах існують більш нагальні ризики, на які слід звертати увагу. Позивачі зазначали, що Епплтон фактично визнав: «кава з McDonald's може спричинити опіки ротової порожнини та горла, якщо її вжити одразу після подачі».

Рішення суду Присяжні у складі дванадцяти осіб ухвалили вердикт 18 серпня 1994 року. Застосувавши принципи , вони встановили, що McDonald's була відповідально на 80 % за інцидент, а Лібек — 20 %. Хоча на стаканчику було попередження, присяжні вирішили, що воно було недостатньо великим і недостатньо чітким. Вони присудили Лібек 200 000 доларів як компенсацію збитків, які було зменшено на 20 % — до 160 000 доларів. Крім того, їй присудили 2,7 мільйона доларів штрафних збитків. За даними The New York Times, присяжні визначили цю суму, спираючись на пропозицію Моргана оштрафувати McDonald's на суму, еквівалентну двом дням прибутку від продажу кави — приблизно 1,35 мільйона доларів на день .

Суддя зменшив суму штрафних збитків до 480 000 доларів — утричі більше за розмір компенсаційних, тож загальна сума становила 640 000 доларів . У грудні 1994 року McDonald's і Лібек подали апеляції, але сторони врегулювали справу поза судом на нерозголошених умовах щодо суми. Перше повідомлення про вердикт опублікувала газета , після чого новину поширила агенція Associated Press, і згодом її передрукували видання по всьому світі.

Наслідки Лібек померла 5 серпня 2004 року у віці 91 року. Її донька зазначала, що «опіки та судові процеси далися взнаки», і в роки після укладення мирової угоди якість життя Лібек була вкрай поганою. Вона також розповіла, що в межах цієї угоди оплачувалися послуги медсестри, яка проживала разом із Лібек.

Оцінка справи Справу Лібек часто подають у спотвореному вигляді прихильники реформи деліктного права, які наводять неточні або неповні факти, щоб помилково показати її як . Колишня адвокатка Сьюзен Саладофф () у 2011 році розглядала висвітлення справи в ЗМІ як «навмисне перекручування інформації під впливом політичних та корпоративних інтересів»Archived at Ghostarchive and the : . ABC News назвала цю справу «взірцем надмірних судових позовів».

Юридичний коментатор назвав справу «значущим і гідним судовим процесом». McDonald's стверджує, що результат справи був випадковістю, а втрату пояснює поганою комунікацією та стратегією незнайомого страховика, який представляв франшизу. Адвокат Лібек, Рід Морган, та Асоціація судових адвокатів Америки захищали результат у справі, стверджуючи, що компанія McDonald's змінила температуру кави після позову, хоча насправді компанія McDonald's цього не зробила. В Україні вчений-правознавець Григорій Мошак наводив цю справу, як приклад «каральних збитків» у юридичній практиці США.

Критики стверджували, що відмова McDonald's запропонувати компенсацію у розмірі понад 800 доларів за медичні рахунки у розмірі 10 500 доларів свідчить про необґрунтованість позову та підкреслює той факт, що з боку компанії не було жодних правопорушень, а це сама Лібек пролила каву). Вони зазначали, що переважна більшість суддів, які розглядають подібні справи, відхиляють їх ще до того, як вони потраплять до суду присяжних.

Подібні судові позови У справі «Макмагон проти » (1998) суддя виніс одноголосне рішення, підтверджуючи відхилення аналогічного позову проти виробника кавоварок Bunn-O-Matic. Суд постановив, що кава, підігріта до 82 °C, не є «необґрунтовано небезпечною». У справі «Bogle проти McDonald's Restaurants Ltd.» (2002) у Сполученому Королівстві аналогічний позов було відхилено. Суд постановив, що позивач не довів, що компанія McDonald's могла уникнути травм подаючи каву за нижчої температури.

Від часу справи Лібек, найбільші постачальники кави, зокрема Chick-Fil-A, Starbucks, Dunkin' Donuts, Wendy's, Burger King, а також лікарні, та McDonald's виступали відповідачами в інших подібних судових процесах, пов’язаних із опіками від гарячої кави. Крім того, порушувалися позови щодо травм, завданих іншими гарячими рідинами. За два роки до справи Лібек аналогічний позов було врегульовано під час судового розгляду: сторони досягли мирової угоди на суму 15 мільйонів доларів у зв’язку з травмами, отриманими через несправність раковини в орендованій квартирі.

У 2023 році у Флориді було подано позов проти McDonald's у зв’язку з інцидентом, під час якого чотирирічна дівчинка зазнала опіків другого ступеня, коли гарячий курячий нагетс із набору «Хеппі Міл» впав їй на ногу та затиснувся ременем безпеки. У цій справі суд визнав корпорацію відповідальною за недбалість, а потерпілій, якій на момент ухвалення рішення було вісім років — присудив компенсацію збитків у розмірі 800 000 доларів.

Температура кави