Марк Дюваль (; близько 1530, Сен-Венсан, поблизу Ле-Мана — , Париж) — французький придворний художник, живописець і гравер. Йому атрибутуються роботи Майстра віконта Люксембурга-Мортіга (). Писав портрети французьких гугенотів.

Біографія Біографія Дюваля відома головно завдяки великим повідомленням його сучасника та земляка Франсуа Грюде, сеньйора Ла Круа дю Мен. За його відомостями Марк Дюваль — придворний художник останніх королів з династії Валуа, мав прізвисько «Бертан» (, на ім'я свого батька і також був художником і скульптором) та «Глухий» (, яке дав йому король Карл IX). Він народився поблизу Сен-Венсана, неподалік Ле-Мана. Свого часу вважався одним із найкращих малювальників і граверів. Високо цінувалися його портрети останніх королів із династії Валуа, при дворі яких він працював, та паризьких аристократів. Помер у Парижі ввечері 13 вересня 1581 року у час, який сам передбачив. Відомі імена його дружини (Катрін) та дочки (Елізабет Дюваль, яка жила також у Парижі, мала здібності до образотворчого мистецтва). Художник мав свій будинок у Парижі на вулиці Гренель.

Франсуа Грюде зробив свої записи через три роки після смерті художника, але частина його відомостей визнається помилковою. Художник Марк Дюваль не фігурує в паризьких документах раніше 1572 року і навряд чи міг бути до цього часу придворним художником. У документах немає згадок і про його будинок на вулиці Гренель. Припускають, що Бертан, згадуваний у документах 1562 року, — не Марк Дюваль, а його батько (1519—1562Marc Duval. Oxford Index. В соответствии с The Grove Encyclopedia of Northern Renaissance Art.), якого Грюде вважав його сином, а сам художник ніколи не мав такого прізвиська. А проте, сімейне дерево Дювалей, створене 1760 року, називає Бертана «художником і скульптором Франциска I», а Марка «художником Генріха II».

Франсуа Грюде не повідомляє нічого про релігію художника. Це і велика кількість зображень лідерів гугенотів дала підставу мистецтвознавцю Луї Дім'є бачити в ньому протестанта. Він також припускав, що Дюваль їздив до Італії і довго там жив. «Майстер Марко з Франції» у травні 1553 року працював на замовлення кардинала Річчі в Палаццо Саккетті в Римі, а Карел ван Мандер згадує художника королеви-матері з Парижа, теж на ім'я «Марко», який 1965 року навчав Бартоломеуса Шпрангера мистецтву малюнка.

Найбільш достовірні документи, що стосуються Марка Дюваля, належать до кінця 1570-х років, на основі чого роблять висновок, що він тоді переїхав до Парижа і до цього служив правителям Наваррського королівства. 1575 року анонімний автор, ймовірно, належав до почету королеви Маргарити Наваррської, присвятив йому вірш «Le pourtraict de mon âme». 19 червня 1577 року художник у Парижі був свідком на шлюбній церемонії гравера Жана Рабеля. 1579 року виграв судовий позов проти Луї де Кампаня, графа де Ла Сюза, змусивши його виплатити велику грошову суму. У позовних документах Дюваль називається «marchand peintre demeurant à Paris».

Атрибуція картин Його підпис («Пан Дю Валь») стоїть на гравюрі 1579 року, що зображує трьох братів Коліньї, виконаної за малюнком 1569 року, ймовірно, створеного ним жеМальцева И. Л. Французский карандашный портрет XVI века. М. 1978. С. 141—142.. Також йому належать портрети Жанни III Д'Альбре і Катерини Медічі, створені того ж 1579 року, і, ймовірно, є частиною тієї серії, про яку говорить Франсуа Грюде. Деякі дослідники приписують художнику й інші гравюри, зокрема зображення сліпого флейтиста (1566, Лувр, inv. RF 1948-26), виконане в італійській традиції, та окремі портрети майстерні Франсуа Клуе («Жан Бабу де Ла Бурдезьєр» з Лувру, портрети адмірала Коліньї, і герцога Немура в зібранні музею Шантії, Себастьяна Люксембурга-Мартіга, Тулуза, Фонд Bemberg). Мистецтвознавець Луї Дім'є також приписував цьому художнику ескіз голови Коліньї. Жан Адемар, який провів найбільшу виставку французького малюнка XVI століття зі зборів Кабінету естампів Національної бібліотеки Франції 1970 року в Парижі, приписав Майстрові віконта Люксембурга-Мортіга тринадцять робіт. Більшість з них до цього приписувалися Франсуа Клуе чи його майстерні.

Особливості творчості Хоча в роботах Марка Дюваля помітно вплив Франсуа Клуе, є й значні відмінності. Він підпорядковує деталі суворої форми, використовує розтушовкуМальцева И. Л. Французский карандашный портрет XVI века. М. 1978. С. 141—142.. Художник прагнув передати брижі великими лініями, об'ємно уникав декоративних ефектів. Часто збільшував формат аркуша та зображення. Пристрасті в обличчях героїв виступають більш відверто, ніж на портретах Франсуа Клуе. Це герої битв, люди прямолінійні та грубіМальцева И. Л. Французский карандашный портрет XVI века. М. 1978. С. 141—142.. Серед моделей майстра – представники стародавніх аристократичних родів, вожді гугенотів. Художника приваблював патріархальний устрій провінційної знаті. Опозиційна королю знать ідеалізувала старі часи.

Герої художника живуть в атмосфері суворого закону та зберігають свою цілісність.

Галерея

Примітки

Посилання