Степа́н Богда́нович Печінка (14 лютого 1982, с. Бариш, Тернопільська область — 14 жовтня 2025, Рай-Олександрівка, Донецька область) — український військовослужбовець, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2024).
Життєпис Степан Печінка народився 14 лютого 1982 року в селі Бариші, нині Бучацької громади Чортківського району Тернопільської области України.
У лавах ЗСУ від 1 березня 2022 року. Брав участь у бойових діях на найскладніших ділянках фронту. Служив водієм, навідником, стрільцем, помічником гранатометника 1-ї гірсько-штурмової роти 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Особисто евакуював побратимів. За весь час служби дістав шість бойових поранень.
У січні — липні 2023 року відзначився в боях біля населених пунктів Білогорівка та Берестове Донецької області. 26 березня 2023 року під час спроби ворожої БМП здійснити десантування на позиції, військовослужбовець, проявивши рішучість, вибіг з укріплення й завдав удару з гранатомета. Внаслідок влучного пострілу підбито ворожу БМП й поранено близько десяти та знищено двох військовослужбовців противника. Цей вчинок підняв бойовий дух особового складу підрозділу, який успішно розпочав бій. Пізніше того ж дня, взявши участь у відбитті позицій, Степан Печінка знищив п'ятьох військовослужбовців ворога, а також долучився до захоплення двох полонених. Завдяки його лідерським якостям позицію вдалося врятувати, і підрозділ не зазнав втрат серед особового складу.
Загинув 14 жовтня 2025 року в районі села Рай-Олександрівка на Донеччині, внаслідок ураження автомобільної техніки FPV-дроном «Камікадзе». Похований у рідному селі.
Нагороди орден «За мужність» III ступеня (13 березня 2024) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку; відзнака Президента України «За оборону України»; Почесний громадянин Тернопільської області (2026, посмертно); почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест»; медаль «За поранення» (двічі).
Примітки