Антоній Шиллінг (; 31 серпня 1884, Плоняви-Брамура — 17 червня 1971, Монреаль) — польський воєначальник, дивізійний генерал.

Біографія Він був сином Александра Шиллінга та Александри, уродженої Рикси. Закінчив семикласну торговельну школу з іспитом на зрілість у 1904 році. Брав активну участь у таємних бойових організаціях «Пролетаріат» та ополченні Польської соціалістичної партії. У його квартирі, яких він мав кілька, зберігалася зброя та нелегальні «документальні фільми», і там переховувалися члени ПСП та інших незалежних організацій. Кілька разів заарештований, він провів шість з половиною місяців у Варшавській Цитаделі (павільйон X) та двічі у в'язниці на вулиці Даниловичовській у Варшаві. Адміністративно позбавлений права на освіту, він був призваний до російської армії в глибині Росії, де прослужив два роки. З 1909 по 1912 рік він закінчив шестисеместрові промислово-сільськогосподарські курси у Вищій школі сільського господарства у Варшаві. Після завершення сільськогосподарської практики самостійно працював агрономом. З 26 квітня 1912 по 1 травня 1913 року був керівником дослідного господарства та помічником на зоотехнічній станції в Шамоціні, у колишньому Варшавському повіті.

1 серпня 1914 року його було мобілізовано до російської армії, де він закінчив службу у званні штабскапітана. 20 жовтня 1917 року його перевели до 2-го польського корпусу в Росії. У 1918 році його було підвищено до майора. Після битви під Каневом його взяли в полон німці.

27 січня 1919 року його прийняли до лав польської армії, підтвердили звання майора та 18 січня 1919 року направили до 9-го відділу Генерального штабу. У 9-му кадровому підрозділі він обійняв посаду начальника відділення «Б». Під час польсько-радянської війни командував 44-м піхотним полком. 1 березня 1922 року за власним проханням був переведений у запас. У 1922 році, вже перебуваючи в запасі, був завірений у званні полковника, зі старшинством з 1 червня 1919 року, та високим 13-м місцем в Корпусі запасних піхотних офіцерів. Працював на власній фермі поблизу Гродно, на своєму залишку в Лериполі.

25 грудня 1925 року його було відкликано на дійсну службу та призначено до командира 28-ї піхотної дивізії у Варшаві для навчання. 1 січня 1926 року його було перейменовано з офіцера запасу на професійного офіцера, у званні полковника, зі старшинством з 1 липня 1919 року, та другим місцем у Корпусі піхотних офіцерів. У грудні 1926 року його було переведено до 23-ї піхотної дивізії в Катовіце на посаду командира піхоти дивізії. Тим часом, з 3 січня по 24 червня 1927 року, він відвідував 3-й курс у Центрі вищих військових досліджень у Варшаві. 2 травня 1928 року його було призначено командиром 8-ї піхотної дивізії у фортеці Модлін. 1 січня 1929 року президент Республіки Польща Ігнацій Мосцицький підвищив його до бригадного генерала зі старшинством з 1 січня 1929 року та четвертим місцем у Корпусі генералів. 25 травня 1937 року його було призначено генералом для роботи під керівництвом Генерального інспектора Збройних сил. 1 вересня 1938 року його було підвищено до польового інспектора південно-західного сектору, тобто Сілезії. 23 березня 1939 року його було призначено командувачем Армії «Краків».

У вересневій кампанії 1939 року завданням армії Шиллінга було обороняти промисловий регіон Верхньої Сілезії та південний фланг польського фронту. Антоній Шиллінг керував армією «Краків» з великою розсудливістю, уникаючи ризикованої тактики та обираючи оптимальну. Завдяки цьому, незважаючи на кілька флангових обходів та оточень, йому вдалося провести свої війська від кордону до Люблінської області без видовищних, але програних великих битв, скрупульозно виконуючи вказівки Головнокомандувача.

2 вересня армія «Краків» залишила свої позиції після того, як німецькі бронетанкові частини глибоко проникли в польську оборону на стику армії «Краків» з армією «Карпати» на півдні та армією «Лодзь». Незважаючи на таку складну ситуацію, генерал Шиллінг продемонстрував найвищий рівень військової майстерності, очоливши армію «Краків» (яка кілька разів була оточена) аж до Люблінської області. 7 вересня, зіткнувшись з обходом армії з флангів як з півночі, так і з півдня, він звернувся до своїх штабних офіцерів зі словами: «Це неприємно, але завдяки цьому ми нарешті маємо першу можливість розпочати атаку». Наступного дня він видав важливий наказ: «Великі частини, кожна окремо та всі разом, становлять єдиний наступальний та взаємопідтримуючий блок. Не виділяйте жодних частин чи батальйонів, які мають загинути ізольовано. Прикривайтеся та розвідуйте зблизька». Він був тактиком і тому визнавав необхідність збереження військ, щоб використовувати їх за кращої нагоди. Зі стратегічної точки зору та в оцінці всієї кампанії, оборона Сілезії навіть на один день довше не мала великого значення. 19 вересня 1939 року генерал Шиллінг та залишки своєї армії у складі групи військ під командуванням генерала Тадеуша Піскора, командувача армією «Люблін» армії) досягли Томашова. Шилінг запропонував імітацію атаки на Томашів, а фактичну атаку – через Наріль на річці Танев. Однак генерал Піскор вирішив атакувати лише Томашів. Польські частини провели свій останній бій — німецька оборона в Томашові була занадто сильною, залишаючи лише капітуляцію.

20 вересня його вдруге взяли в полон німці. Генерал Шилінг провів майже всю війну, до 30 квітня 1945 року, у таборі для військовополонених VII A Мурнау. Звільнений американцями, він спочатку вирушив до Франції, потім до Великої Британії та Канади. 1 січня 1946 року його підвищили до дивізійного генерала зі старшинством у корпусі генералів.

Він придбав і керував фермою, що дозволяло йому заробляти на життя, а також був членом Інституту Пілсудського.

Похований на цвинтарі Сен-Совер-де-Мон. Символічна могила розташована на Повонзківському цвинтарі у Варшаві (ділянка 277-4-25).

Нагороди

Virtuti Militari срібний хрест (1921) золотий хрест (№137) Хрест Хоробрих — нагороджений тричі (вперше в 1921). Медаль Перемоги (1921) Орден Почесного легіону (Франція) лицарський хрест (1922) командорський хрест (1936) Орден Відродження Польщі офіцерський хрест (10 листопада 1928)Dziennik Personalny Ministra Spraw Wojskowych Nr 15 z 11 listopada 1928 r. командорський хрест (11 листопада 1934) Золотий хрест Заслуги (19 березня 1931) Хрест Незалежності (17 березня 1938)

Примітки

Література

Paweł Wieczorkiewicz, „Wrzesień 1939”.

Antoni Szylling, Moje dowodzenie w roku 1939. Przedmowa M. Zgórniak, opracowanie i przypisy P. Mikietyński, Kraków 2007.