«Різець небесний» () — науково-фантастичний роман Урсули Ле Гуїн, опублікований у 1971 році. Не належить до Гайнського циклу. Спочатку друкувався в журналі Amazing Stories (з березня по травень 1971), книжкове видання випустило Scribner's Sons того ж року, в 1973 книга вийшла у м'якій обкладинці. Роман номінувався на премії «Г'юго» та «Неб'юла» і був удостоєний премії «Локус» (1973). Книга була двічі екранізована на телебаченні, у 1980 та 2002 роках. Роман розглядався у ряді творів письменниці, присвячених соціальним питанням, утопічній проблематиці, темі «особистість і суспільство» («Ті, хто покидають Омелас», «Нова Атлантида» та «Знедолені»).

Дія розгортається в найближчому майбутньому, у Портленді (штат Орегон) початку XXI століття. Цей світ страждає від перенаселення, екологічних та соціальних проблем. Головний герой Джордж Орр намагається розібратися зі своїми снами, які змінюють реальність. Його лікар, психіатр Вільям Габер — втілення архетипу Фауста і «божевільного вченого» — починає маніпулювати здібностями пацієнта, спочатку у власних інтересах, а потім намагаючись вирішити соціальні та політичні проблеми. Результати виявляються катастрофічними: Габер, борючись з перенаселенням, скорочує чисельність людства на шість мільярдів, а спроба встановити загальний мир призводить до висадки на Місяці іншопланетян; прагнення припинити расові конфлікти робить усіх людей однаковими, із сірим кольором шкіри.

Українською мовою твір не видавався.

Сюжет Роман відкривається одним із снів головного героя: медуза дрейфує в океані, а потім хвилі викидають її на «голі закопчені скелі… радіоактивної суші, що відтепер відторгає все живе». Дія розгортається в найближчому майбутньому, в Портленді (штат Орегон, рідне місто автора) XXI століття, у 2002 році. Цей світ страждає від перенаселення, екологічних та соціальних проблем: полярні шапки розтанули, температура постійно зростає, а планета охоплена безперервними війнами, переважно між країнами Третього світу.

Головний герой, Джордж Орр, намагається розібратися зі своїми «ефективними» снами, які змінюють реальність. Він мало не вмирає через передозування ліками, які приймає, щоб «блокувати» свою здатність. Через незаконне використання барбітуратів і декседрину його направляють на примусове (зване в романі на кшталт Оруелла «добровільним») лікування до психіатра, доктора Вільяма Габера. Лікар повинен вилікувати його «психоз». Спочатку лікування протікає у звичайному режимі, але незабаром з'ясовується, що пацієнт дійсно має особливі здібності. У світі, де Орр прокидається, ніхто не пам'ятає про попередній світ, окрім нього самого. Якось, коли Орру було 17 років, йому наснилося, що тітка Етель, яка деякий час жила в будинку батьків і докучала йому в сексуальному плані, загинула в автокатастрофі. У новому світі тільки Орр зберігає пам'ять і про те, як у них жила Етель і про її загибель.

Спершу Габер не довіряє Орру, вважаючи його шизофреніком, і використовує власний винахід, Аугментор, який одразу занурює пацієнта у «фазу сну» та записує мозкові хвилі для лікування. Габер навіює Орру сон, де той має осідлати жеребця, що «гарцює полем»; у результаті цього з кабінету Габера зникає зображення гори Маунт-Гуд, а натомість з'являється жеребець Теменні-Голл. Після пробудження психіатр, через близькість до Орра, також зберігає спогади про обидва світи, і хоча він наполягає, що так було завжди, стає очевидно, що він лукавить. Габер починає маніпулювати здібностями пацієнта у власних інтересах, хоча іноді демонструє нібито благородне прагнення «поліпшити світ». Джордж не може відмовитися від візитів і дедалі більше розчаровується через відсутність результату та діяльність Габера. З часом психіатр набуває нового офісу, стає важливою персоною, очолює Інститут дослідження снів, а потім починає вирішувати соціальні та політичні конфлікти, прагнучи втілити свою утопію, але результати виявляються катастрофічними: наприклад, Габер вирішує проблему перенаселення, скоротивши чисельність людства на шість мільярдів за допомогою епідемії «Великий Мор» (у якій зникає і його власна родина), а спроба встановити загальний мир призводить до висадки на Місяць інопланетян, проти яких людство об'єднується.

Орр звертається по допомогу до темношкірої юристки Гізер Лелаш, яка спочатку налаштована скептично, але потім переконується у правдивості слів Джорджа, відвідавши один із сеансів як спостерігач. Гізер не схильна «грати в Бога», але радить Орру зробити Габера благороднішим і менш жадібним до влади, щоб психіатр справді вилікував Джорджа. Після того, як Гізер під час гіпнозу необережно пропонує, щоб прибульці зникли з Місяця, вони висаджуються на Землі. Орру та Гізер доводиться знову звертатися до Габера, оскільки лише Аугментор може врятувати Землю від вторгнення, що й відбувається. Надалі Орр відвідує різні реальності (у деяких з них Гізер є його дружиною), які стають дедалі похмурішими та гнітючішими, загалом у романі показано не менше десяти різних світів. Габер прагне прагнення припинити расові конфлікти робить усіх людей однаковими, із сірим кольором шкіри та в однаковому сірому одязі; у цій реальності Гізер не існує, оскільки колір шкіри та расова ідентичність є невід'ємною частиною її особистості. У цьому світі хворі люди підлягають «громадянському арешту», а шизофренія практично зникла завдяки новим методам виховання; Портленд є столицею світу, а Габер керує справами у величезному хмарочосі в центрі міста. Орр дізнається, що його здатність не унікальна — прибульці з Альдебарана називають її йах'хлу. Прибулець на ім'я Тьюа'к Еннбі Енбі допомагає Орру прийняти свій талант, цей момент символічно виявляється у подарунку, платівці «Бітлз», яка дивним чином допомагає йому («вей-р-перенну» мовою інопланетян). З'ясовується, що різні психологічні тести Орра завжди показували середнє значення (екстраверсія / інтроверсія, IQ, тест Роршаха тощо), чому Габер дещо дивується, але оцінює негативно, образливо називаючи Орра «медузою… в моральному сенсі».

Габер, використовуючи Аугментор, намагається заволодіти здібностями Орра, даючи тому вказівку побачити сон, який мав би припинити бачити сни. Джордж попереджає Габера, кажучи, що «усе суще бачить сни», що «хитромудра гра форм світобудови є сновидінням матерії, скелям сняться їхні неквапливі сни, які плавно змінюють вигляд Землі… але коли набувають розуму свідомі істоти, коли темп еволюції зростає на порядок, тоді й слід дотримуватися особливої обережності. Берегти й плекати світ… Розумна свідомість має стати невід'ємною частиною світобудови, дбайливо, крок за кроком вписатися в неї, подібно до тих же скель, яким це дано від природи». Габер ненавмисно створює жахливий світ, що є відображенням «порожнечі душі» його творця. Орр, очевидно, втративши свою здатність, вимикає прилад і відновлює реальність. Аугментор зводить Габера з розуму, і психіатр опиняється у федеральному притулку для душевнохворих. Орр знаходить роботу, яка йому до вподоби; він працює на прибульця. Інопланетяни, що нагадують черепах, виявляються добропорядними, працьовитими істотами, які приносять користь Землі. У романтичному фіналі Орр (за допомогою прибульця) знову зустрічає Гізер, в яку він був закоханий у кількох реальностях. Гізер не пам'ятає минулого, і їхні стосунки починаються наново.

Основна дія відбувається, ймовірно, вже після «кінця світу», який, як у певний момент говорить Орр, настав у квітні 1998 року. Ядерному апокаліпсису передували перенаселення, захоплення мафією чорного ринку продуктів харчування та ресурсів, епідемії. Безпосереднім каталізатором катастрофи стала війна на Близькому Сході між Ізраїлем та всіма арабськими країнами, включаючи Єгипет. Тоді Орру вдалося врятувати світ, він несвідомо використав свої здібності — йому наснився світ без ядерної катастрофи.

Загальна характеристика та оцінки Цей роман розглядається в контексті творів письменниці, присвячених соціальним питанням, утопічній проблематиці та темі «особистість і суспільство» (зокрема, «Ті, хто йдуть з Омеласа», «Нова Атлантида» та «Знедолені»). Для жанру наукової фантастики герої роману видаються звичайними та реалістичними, а замість точних наук тут використовується метафора психології та досліджень сновидінь. Книга обговорює сприйняття та конструювання реальності, відповідальність можновладців та ставлення людей до власної планети; вона висміює владу та етику психіатрів, а також критикує надмірне втручання науки в соціальне життя. Дослідниця Сьюзен Рід вважала, що дихотомія «проблема — вирішення», яка формує сюжет, відображає спрощене мислення «або — або» багатьох потенційних диктаторів із добрими намірами, «чиї ідеї виглядають розумними, але ігнорують… складність світу». Роман структурований навколо конфлікту між двома різними «будівельниками світів», і Ле Гуїн розмірковує про уяву та етику в контексті створення альтернативних реальностей. Літературознавиця Елізабет Каммінс відзначала: Орр прагне пристосуватися до світу, тоді як Габер бажає пристосувати світ для людства; ролі психіатра і пацієнта перевернуті, адже зростаюча мегаломанія Габера наближається до божевілля, тоді як Орр починає керувати своєю здатністю. Критики зауважували, що «сила снів» розглядається як засіб для розв'язання проблем людства (забруднення, перенаселення, війни). «Різець небесний» стоїть осторонь від Гайнського циклу, але має тематичний зв'язок із «Лівою рукою темряви», утверджуючи даоську необхідність рівноваги. Ян Вотсон, розглядаючи хронологію Гайнського циклу з точки зору паранормальних тем, вважав, що «Різець небесний» посідає ключове місце у творчості Ле Гуїн, оскільки узагальнює та вирішує протиріччя ранніх романів циклу, завершуючи цей етап і позначаючи перехід до політичних та соціальних тем, що прокладає шлях до «Знедолених». Коментатори критично оцінювали авторський політичний песимізм і спробу ухилитися від політики; останнє пов'язувалося з жанровою невизначеністю твору.