П'єр Навілль

П'єр Навілль (; , VII округ Парижа, Париж, Франція — , там же) — французький поет, теоретик літератури, професійний соціолог, сюрреаліст, троцькіст.

Біографія Походить з буржуазної родини швейцарських банкірів. Здобув освіту в Сорбонні. Захоплювався Анрі Бергсоном й Альбертом Ейнштейном. Під впливом подій у Російській імперіїEntretien Alain Cuénot et Maurice Nadeau, dans La Quinzaine littéraire n°972, juillet 2008, p. 27-28. зацікавився марксизмом і потоваришував із майбутніми марксистськими філософами Жоржем Політцером й Анрі Лефевром.

Разом з Андре Бретоном брав активну участь у русі сюрреалістівChristophe Nick, Les Trotskistes, Fayard, 2002, 175 sq.. 1922 року разом з Філіппом Супо, Франсісом Жераром, Максом Жакобом, Луї Арагоном і Блезом Сандраром заснував авангардний журнал «l'Œuf dur» («Круте яйце»). Спільно з Бенжаменом Пере був співдиректором сюрреалістичного журналу «La Révolution surréaliste» («Сюрреалістична революція»), засновником Бюро сюрреалістичних досліджень (Bureau de Recherches Surréalistes) 1924 року.

1926 року опублікував працю «Революція та інтелектуали», в якій вимагав від своїх друзів і соратників сюрреалістів визначитися політично. Тоді ж Навілль вступив спочатку в молодіжну організацію, а потім і в саму Комуністичну партію і став співредактором прокомуністичного журналу «Clarté» (Ясність), заснованого Анрі БарбюсомБиографическая справка о П. Навилле. 1927 року перебував у складі делегації, яка відвідала в Москві Лева Троцького. У Францію повертається переконаним прихильником лівої опозиції та використав «Clarté» як трибуну для поширення антисталіністських ідей (наприклад, опублікував «Лист до з'їзду» Володимира Леніна). Внаслідок цього, 1928 року його виключають з партії.

Активно починає брати участь в житті французької лівої опозиції і стає секретарем редакції журналу «La Lutte de classes», заснованого на базі «Clarté». Після вигнання Троцького з СРСР 1929 року вирушає відвідати його на Принцевому острові разом з іншим лідером французького троцькістського руху Раймоном Моліньє. Альфред Росмер ставить завдання об'єднати троцькістів Франції: прихильників Моліньє та сюрреалістів навколо Навілля. З цією метою останній стає одним з організаторів журналу «La Vérité» (Правда), що почав виходити з 1929 року, а також одним із творців Комуністичної ліги на початку 1930-х років.1934 року з іншими членами Ліги, дотримуючись тактики ентризму, вступив до Соціалістичної партії (СФІО) як «Група більшовиків-ленінців», проте вже до 1935 року їх виключають. Разом з П'єром Франком вони відходять від цієї групи і у березні 1936 року створюють навколо газети «La Commune» Міжнародну комуністичну партію. У червні того ж року партія об'єдналася з двома іншими троцькістськими організаціями в Міжнародну робітничу партію; редактором її теоретичного журналу «Quatrième internationale» став Навілль. До 1937 року у французькій Міжнародній робітничій партії налічувалося кілька сотень осіб. Однак потім почалося різке падіння чисельності і за два роки в партії залишилося всього кілька десятків активістів. У своєму листі Жану ван Геєноорту 23 квітня 1937 року Навіивь зазначає:«З великим обсягом роботи й ініціатив ми можемо подвоїти нашу чисельність у наступні два місяці. Єдина проблема, як завжди, — наші організаційні та пропагандистські можливості»Э. Пит. Пьер Навилль — Лев Троцкий, переписка 1929—1939 годов .

Усередині Робітничої партії існувало кілька підходів до аналізу природи Радянського Союзу. Зокрема, один із лідерів партії Іван Крайпо заперечував аналіз Троцького, викладений у «Зрадженій революції». Він думав, що лад, що у СРСР, є бюрократичним колективізмом, а не деформованою робітничою державою. У жовтні 1937 року Навілль писав, що на майбутній конференції Міжнародної робітничої партії близько 30 % делегатів підтримають аналіз, запропонований Крайпо.

1938 року брав участь в установчій конференції троцькістського Четвертого інтернаціоналу і обраний до його виконкому, проте 1939 року порвав з нимEntrevista com Alain Cuénot e Maurice Nadeau, na La Quinzaine littéraire n°972, 1 julho 2008, p. 27-28 (em francês). Після відходу від Четвертого Інтернаціоналу, Навілль намагався створити марксистську ліву групу, яка не використовуватиме комуністичну або троцькістську атрибутику, видав журнал «Revue Internationale». У пошуках сучасних лівих у 1950—1960-х роках брав участь в Унітарній соціалістичній партії, Союзі соціалістичних лівих і в Об'єднаній соціалістичній партії, до керівництва якої деякий час входив.

Наукова та теоретична спадщина Після того, як 1939 року відійшов від троцькістського руху і повернувся в академічне середовище, написав велику кількість книг, особливо з соціології, психології, історії та філософії. Серед його праць: «Революція та інтелектуали» (1927), «Психологія, наука про поведінку» (1942), «Життя праці та її проблеми» (1954), «Автоматизація та людська праця» (1961), «Трактат з соціології праці» (разом з Фрідманом, 1962, 2 томи), «Генезис соціології праці у Маркса та Енгельса» (1967), «Соціологія сьогодні» (1982).

Йому також належить велика кількість праць про марксистську теорію та спогади про роки своєї політичної діяльності, зокрема, видання його праць між 1926 і 1939 роком («L'entre deux guerres»), а також мемуарів «Trotsky vivant» 1962 року. З початком німецької окупації Навілль знищив свої листи, які відновив (хоч і не всі) у 1970-ті роки.

Після війни співпрацював із Жоржем Фрідманом у Національному інституті наукових досліджень. У 1957—1959 роках — керівник дослідження «Автоматизація та праця людини». Його роботи присвячені історії, психосоціології праці, вивченню проблем професійної освіти, автоматизації, індустріального суспільства, психології поведінки, а також стратегії та теорії війни. Переклав і видав повні збори робіт Карла Клаузевіца, зокрема, разом зі своєю дружиною Денізою Навілль, до шлюбу Леві,A. Cuenot, NAVILLE Denise, née KAHN Denise, Maitron, version posted on 30 November 2010, last modified 11 December 2020. Accessed 21 December 2020. Навілль переклав його працю «Про війну».

Праці

Сюрреалістичні

Les Reines de la main gauche, 1924

Політичні

La Révolution et les Intellectuels, 1926 Les Jacobins noirs (Toussaint-Louverture et la Révolution de Saint-Domingue) з Cyril Lionel Robert James La Guerre du Viet-Nam, 1949 Le Nouveau Léviathan, 1957—1975 Trotsky Vivant, 1962 Autogestion et Planification, 1980

Соціологічні

De la Guerre, перевезений з Carl Von Clausewitz з Denise Naville і Camille Rougeron La Psychologie, science du comportement, 1942 Psychologie, marxisme, matérialisme, 1948 La Chine Future, 1952 La Vie de Travail et ses Problèmes, 1954 Essai sur la Qualification du Travail, 1956 Le Traité de Sociologie du Travail, 1961—1962 L'État entrepreneur: le cas de la régie Renault з Jean-Pierre Bardou, Philippe Brachet and Catherine Lévy, 1971 Sociologie d'Aujourd'hui, 1981

Інші

Memoirs (Le Temps du surréel, 1977)

Книги про П'єра Навілля

Des sociologies face en Pierre Naville ou l'archipel des savoirs — Centre Pierre Naville Les logiques de la découverte et celles de l'action par Pierre Rolle in: Pierre Naville, la passion de la connaissance — Michel Eliard, Presses universitaires de Toulouse-le-Mirail, 1996

Примітки

Посилання