Василь Іванович Безу́ля (11 січня 1943, Куца Балка — 15 березня 2022, Полтава) — український художник театру; член Міжнародної спілки діячів театру ляльок, Українського театрального товариства з 1973 року та Спілки радянських художників України з 1988 року. Заслужений художник України з 1994 року, лауреат Полтавської обласної премії імені Панаса Мирного за 2010 рік.
Життєпис Народився 11 січня 1943 року в селі Куцій Балці (нині Голованівський район Кіровоградської області, Україна). 1969 року закінчив Одеське театральне художньо-технічне училище.
Протягом 1972—1982 років обіймав посаду головного художника Хмельницького театру ляльок. Навчався в Українському поліграфічному інституті, який закінчив 1981 року (педагоги з фаху — В. Сильвестров, О. Попов, П. Гапон).
З 1982 року — головний художник Полтавського обласного театру ляльок. Мешкав у Полтаві в будинку на провулку Рибальському, № 12, квартира № 13Безуля Василь Іванович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 11. та вулиці Небесної Сотні, № 92, квартира № 39Безуля Василь Іванович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 401..
Помер в Полтаві 15 березня 2022 року.
Творчість Оформив вистави: Хмельницький театр ляльок «Дванадцять» Олександра Блока; «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері; Полтавський театр ляльок «Ніч проти Івана Купала», «Енеїда» Ярослава Стельмаха; «Карлик Ніс» Вільгельма Гауффа; «Снігова королева» Наталії Ланге; «Бабусині пригоди» Олександра Олеся; «Погляд медузи» Олексія Симукова; «Царівна-жаба» Ніни Гернет; «Маленька фея» Воймила Рабадана. 1980 року у місті Сілістрі в Болгарії поставив п'єсу «Івасик-Телесик» за Олександром Олесем;
З 1979 року брав участь у художніх виставках у Києві, всесоюзних у Москві з 1987 року. Провів персональну виставку у Бельгії в 1987 році.
Окремі роботи зберігаються у Національному музеї-заповіднику Миколи Гоголя в селі Гоголевому Шишацького району Полтавської області.
Виноски
Примітки
Література