Ахсан Манзіл (, Ahôsān Mônjil) — історичний палац, розташований у районі Кумартолі в Старій Дацці, Бангладеш, на березі річки Буриганга. Раніше він був резиденцією та офіційним місцем перебування Наваба Дакки. Палац визнано об'єктом спадщини Старої Дакки. Нині він функціонує як національний музей.

Історія

У часи Великих Моголів шейх Енаєтулла, тодішній заміндар Джалалпурської паргани (Фарідпур-Барісал), мав на цьому місці садовий будинок, а згодом додав до нього палац, який назвав Ранг Махал. Його поховали у північно-східному кутку подвір'я палацу (могила була зруйнована на початку 1900-х років). Близько 1740 року його син, шейх Матіулла, продав власність французьким торговцям, які звели поруч торговий дім. 22 червня 1757 року французи покинули торговий дім, а в 1785 році передали власність французькому торговцю на ім'я Шампіньї, а в 1801 році знову її відібрали. Після Паризького мирного договору 1814 року вони заявили права на всю свою залишену власність у Дацці, і в 1827 році майно знову повернулося до французів. Зрештою, вони вирішили продати всю свою власність у Дацці. У 1830 році Ходжа Алімулла придбав у них цю територію. Алімулла відремонтував власність, перетворивши торговий дім на резиденцію та додавши стайню і сімейну мечеть. Після його смерті його син Ходжа Абдул Гані назвав маєток Ахсан Манзіл на честь свого сина, Ходжі Ахсанулли. Він найняв європейську будівельно-інженерну фірму Martin and Company для розробки генерального плану їхньої резиденції. Палац було збудовано протягом 1859–1872 років. Стару будівлю перейменували на Андар Махал, а нову — на Рангмахал.

7 квітня 1888 року торнадо завдав значної шкоди Ахсан Манзілу, і його тимчасово покинули. За винятком Рангмахалу, який потребував лише ремонту, усі будівлі довелося відбудовувати. Абдул Гані та Ахсанулла продовжили реконструкцію. Те, що раніше було французьким торговим домом, перебудували у двоповерхову будівлю, схожу на Рангмахал. Дерев'яний міст з'єднував перші поверхи двох будівель. Палац знову ремонтували після Ассамського землетрусу 1897 року. Після смерті Ахсанулли в 1901 році власність знову змінила господарів, частково через розбіжності в родині. Вона стала нетрями на деякий час після того, як уряд придбав її в 1952 році відповідно до Закону про придбання нерухомості в Східному Бенгалі.

Уряд Бангладеш придбав палац і територію в 1985 році та розпочав його реставрацію, дбаючи про збереження залишків споруди. Реставрація була завершена в 1992 році, і право власності було передано Національному музею Бангладеш. Частину північної сторони власності було передано Корпорації міста Дакка, тоді як половина Андар Махалу та житлова зона Наваба не підлягали придбанню. Для музею було використано трохи менше 5 акрів площі.

Архітектура

Ахсан Манзіл був побудований на піднятій платформі висотою 1 метр, розміри палацу становили 125,4 на 28,75 метрів. На північній і південній сторонах палацу є портики висотою 5 метрів. Сама будівля виходить фасадом на річку Буріганга. З боку річки є сходи, що ведуть до другого порталу. Раніше біля підніжжя сходів був фонтан, але його не відновили. Вздовж північної та південної сторін будівлі розташовані веранди з відкритими терасами.

Палац розділений на східну частину — Рангмахал, та західну частину — Андармахал. У Рангмахалі є купол, вітальня, кімната для гри в карти, бібліотека, парадна зала та дві кімнати для гостей. В Андармахалі розташовані бальна зала, комора, зала для зібрань, кімната для скринь, їдальня, музична кімната та кілька житлових кімнат. Як вітальня, так і музична кімната мають штучні склепінчасті стелі. Їдальня та зала для зібрань оздоблені білою, зеленою та жовтою керамічною плиткою.

Купол знаходиться в центрі палацу і має складну конструкцію. Кімната в його основі квадратна, з цегляною кладкою по кутах, що робить її круглою. До кутів даху були додані тромпи, щоб надати кімнаті восьмикутної форми та плавно нахилити її, надаючи куполу вигляду бутона лотоса. Пік купола сягає висоти 27,13 метра.

Політичне використання Високопоставлені гості регіону, включаючи лорда Дафферіна, часто зупинялися в палаці. На базі цієї власності виникла Всеіндійська мусульманська ліга. Це колишня офіційна резиденція Наваба Дакки.

Примітки

Література ArchNet про реставрацію Ахсан Манзілу Muntasir Mamun, Dhaka: Smriti Bismritir Nogori, vol 1, Anyna Publishers, 2008, Ahsan Majil, p. 39 Taifoor, S.M. Glimpses of Old Dacca, on Dhaka, 1956