Gerdau S.A. (Жердау) — бразильська чорнометалургійна компанія, що володіє металургійними підприємствами як у Бразилії, так і за кордоном. Виробляє близько 12,78 млн т сталі на рік. За обсягами виробництва сталі посідає 2-е місце у Південній Америці (після аргентинської «Techint Group»), 5-е місце на території обох Америк і 33 місце в світі (дані 2024 року). Заснована у 1901 році емігрантом з Німеччини Йоханесом Гердау (у Бразилії його ім'я було переінакшене на португальський манір і вимовлялося як Жоау Жердау).
Історія Засновник компанії «Жердау» Йоханнес Гердау (, 1849—1917) народився 1849 року у Альтоні (тепер у складі Гамбурга) у Прусському королівстві (Німеччина). У 1869 році у пошуках кращого життя він переїхав до Бразилії, де мав ім'я Жоау Жордау (). Спочатку він оселився в німецькій колонії Санту-Анджелу (), займаючись торгівлею, і з 1884 року — у місті Кажоейра-ду-Сул, де відкрив універсальний магазин. У 1901 році він придбав цвяхарню у Порту-Алегрі та заснував фірму, яку назвав за своїм призвищем — «Жердау». За життя Жоау Жердау фірма не мала стосунку до металургії. У 1933 році фірмою, що вже належала його нащадкам, було відкрито ще одну цвяхарню — у місті Ріу-Гранді. З 1947 року цвяхова компанія Жордау почала котируватись на фондовій біржі Порту-Алегрі. У 1948 році компанія придбала металургійний завод «Riograndense» у Порту-Алегрі. У 1957 році почав роботу другий завод «Riograndense» у Сапукая-ду-Сул.
1962 року фірмою розширено виробництво цвяхів завдяки відкриттю нового заводу в Пассу-Фунду. 1967 року розширено виробництво дроту в Сан-Паулу. З 1969 року розпочато виробництво сталі на заводі Aconorte у Пернамбуку. 1971 року створено спільне підприємство з німецькою Thyssen — проект Cosigua — сталеливарний завод у Ріо-де-Жанейро. 1971 року було придбано Siderurgica Guaira у штаті Парана.
До 1970-х років «Жердау» перетворилася на найбільшу приватну металургійну компанію Бразилії.Quarterly Economic Review of Uruguay, Paraguay. Economist Intelligence Unit. 1981 p.9. Minerals Yearbook, 1980. United States Geological Survey, 1982. 1352. З 1980 року вона почала перетворюватись на міжнародну компанію, домовившись про придбання 2 невеличких металургійних заводів у сусідньому Уругваї. «Жердау» мала сплатити 12 млн доларів за обидва заводи. В результаті було придбано 1 завод — «Laisa».
У 1987 році виробництво «Жердау» базувалося на 7 металургійних заводах неповного циклу (міні-заводах) в Бразилії (Riograndense, Aconorte, Cosigua, Guaira, Comesa, Cearense і Hime) і 1 в Уругваї (Laisa). У період 1988—1992 років «Жердау» придбала чотири приватизовані бразильські металургійні компанії: основну частку «Cimetal», «Usiba», «Piratini» та «Cosinor». У Cimetal було придбано металургійний завод повного циклу з деревновугільною доменною піччу у Баран-ді-Кокайс (штат Мінас-Жерайс). Його річна потужність становила 240 000 т сталі та 120 000 т металопрокату, в тому числі арматури. «Жердау» сплатила 37,5 мільйона доларів США за цей завод, включаючи близько 19,5 мільйона доларів США за евкаліптові плантації(евкаліпт використовується для виготовлення деревного вугілля для доменних печей). За Usiba було сплачено 54,2 млн доларів, крім того компанія взяла на себе 27,2 млн доларів боргів компанії. Її завод у Сімойнс-Філью (штат Баїя). Потужність 300 тис. т прокату на рік. У 1993—1995 роках було інвестовано 60 млн доларів у завод. Cosinor придбана за 13,6 млн доларів. Його потужність становила 84 тис. т сталі і 100 тис. т арматури на рік. Придбання Cosinor дозволило групі «Жордау» отримати фактичну монополію на ринку прокатної продукції на півночі і північному сході Бразилії. Група закрила у 1991 році придбані ливарний цех у Нова-Ігуасу, що належав Hime, і Comesa у 1994 році.Germano Mendes de Paula. The Dimensions of the Strategy of Internationalisation The Case of Four Steel Groups (mini-mills). 1999. pp. 120—121.
З 1989 року компанія Gerdau вирішила поглибити свою діяльність за кордоном, зазвичай шляхом придбання міні-сталеплавильних заводів, що спеціалізуються на виробництві звичайного сталевого прокату. З того часу компанія купувала підприємства не тільки в Бразилії, а й у США, Канаді, Колумбії, Іспанії, Мексиці, Венесуелі. Частку цих активів згодом було продано.
Посилання