Копальня Корвілло (Corvillo) – колишній гірничовидобувний майданчик на півдні Італії.
У другій половині 1950-х за розробку виявлених на Сицилії покладів калійних солей узялась компанія Sali Potassici Trinacria (SPT), серед акціонерів якої був концерн Edison, що цього десятиліття диверсифікував свою діяльність за рахунок хімічної промисловості, зокрема, шляхом спорудження заводів добрив у Порто-Маргера та сицилійському Пріоло. Іншими співвласниками виступали представники острівної знаті – принц Спатафора, граф Монкада, барон Сабатіні. Перші плани відносились до розробки родовища Корвілло, виявлений на якому каїніт збирались переробляти галургійним методом з отриманням сульфату калію та калімагнезії. Втім, успішні результати розвідки на родовищі Паскуазія (за півтора десятки кілометрів на південь від Корвілло) призвели до принципового коригування планів, що тепер передбачали початок розробки з Паскуазії, де верхній поклад складався з сильваніту та карналіту (які не потребували переробки). Невдовзі після цього мала початись і робота з каїнітом, причому продукцію з Корвілло потрібно було б доправляти на фабрику сульфату калію в Паскуазії.
В обмін на гірничу ліцензію по Корвілло SPT узяла на себе амбітні зобов’язання – вже у 1963 році видобувати тут 4 тисячі тонн на добу. При цьому, якщо в першому проєкті йшлось про поклади каїніту, виявлені на глибині біля 500 метрів, то тепер збирались провадити роботу на глибинах до 800 метрів. Втім, SPT не змогла виконати узяті зобов’язання і вже у 1965-му досягнула першої домовленості про спільну розробку з державною агенцією Ente Minerario Siciliano (EMS) та Eni (діяла через свою дочірню структуру ANIC). У 1968-му копальні Паскуазія та Корвілло перейшли від SPT до компанії Industria Sali Potassici e Affini (ISPEA), створеної EMS, Montedison (утворилась в результаті злиття в 1966-му Edison та іншого хімічного концерну Montecatini) та Eni (можливо відзначити, що на той момент ці три учасника вже мали досвід спільної діяльності, запустивши в 1967 році завод добрив у Джелі на південному узбережжі Сицилії).
В 1966-му повідомлялось, що копальня Корвілло має почати діяльність в цьому році, а огляд від 1967-го вказував, що Паскуазія та Корвілло мають великі потужності з видобутку, проте інфраструктура транспортування та переробки відстає від них.
У підсумку в 1980 році копальню Корвілло закрили. Одне з джерел стверджує, що розробка Корвілло обмежилась тестовими роботами, на яких досягли продуктивності у 200 тонн на добу. Також відомо, що одним з негативних факторів була наявність на родовищі прослоїв галіту та мергелю, що знижувало вміст цільового компоненту в продукції та призводило до її забруднення хлоридом натрію.
Примітки