Копальня Реальмонте (Realmonte) – гірничовидобувний майданчик на італійському острові Сицилія.
Будівництво копальні почалось наприкінці 1960-х років. Первісно проектом опікувалась компанія Realmonte-Sali, що належала державній агенції Ente Minerario Siciliano (EMS), проте вже у 1972-му він перейшов до EMS-Sams – спільного підприємства EMS та приватної Sams, за якою стояла група інвесторів на чолі з адвокатом Франческо Морганте. Хоча EMS належала більша частка, проте умови угоди передбачали здійснення управління саме приватними інвесторами. В 1980-му EMS-Sams стала однією із засновників компанії Italkali, яка була створена EMS (51%) та приватними інвесторами (49%, серед них Sams, Montedison та Eni), а вже у 1983-му EMS-Sams приєднали до Italkali. З плином часу відбувались зімни у складі приватних інвесторів, а в 2015-му провели приватизацію Italkali, під час якої державну частку викупила група Франческо Морганте (що до того вже володіла 27% участі).
Розробка ведеться підземним способом за допомогою транспортного ухилу з площею перетину 36 м2, портал якого знаходиться на позначці +65 метрів НРМ. Станом на початок 1990-х років його довжина становила 1,1 кілометра і він спускався до позначки -125 метрів НРМ. Розробка почалась в районі на схід від містечка Реальмонте, проте з урахуванням поширення пластів під ним проклали тунелі та облаштували другу видобувну ділянку на захід від Реальмонте. Вилучення покладів під самими містечком не проводиться, а спорудження зазначених тунелів відбувалось без вибухових робіт (при цьому гірничі умови такі, що лише в деяких місцях знадобилось облаштувати як запобіжний захід кріплення даху тунелю). Також на початку 1990-х у західному блоці спорудили вентиляційний стовбур «Giglione» глибиною 250 метрів та діаметром 5 метрів. Станом на середину 2010-х копальню поглибили до позначки – 252 метра НРМ, вона простягалась зі сходу на захід на 6 кілометрів, а загальна довжина виробіток сягнула 130 кілометрів.
Первісно копальня видобувала лише кам’яну сіль (галіт), яку вивозили через розташований неподалік Порто-Емпедокле. З плином часу до розробки також залучили пласти калійної солі – каїніту (саме з консолідації сицилійських калійних активів і почалась історія Italkali). Далі каїніт відправляли для переробки на завод сульфату калію в Кампофранко (три десятки кілометрів по прямій на північний схід). Втім, завод у Кампофранко закрився в 1991-му і з того часу Реальмонте знову зосередилась на хлориді натрію.
На початку 1990-х продуктивність копальні перевищувала 4 тисячі тонн на добу. Станом на середину 2010-х вона складала 1 млн тонн на рік (при історичному максимумі у понад 1,5 млн тонн).
Видобута сіль використовується переважно у промисловості та боротьби з льодом на дорогах.
На глибині біля сотні метрів в одній з колишніх виробіток розмірами 60х16 метрів та висотою 7 метрів облаштовано підземну церкву, що може вмістити вісімсот осіб.
Примітки