Соляний промисел Конті-Веккі – виробничий майданчик з видобутку хлориду натрію на італійському острові Сардинія.
Проєкт облаштуваня промислу мав за мету не лише організувати виробництво солі, але й оздоровити місцевість за рахунок ліквідації джерела малярії на прісноводному болоті Конті-Веккі, що лежало на західному узбережжі лагуни Стагно-ді-Кальярі. Дозвіл на спорудження промислу отримали в 1919 році, після чого узялись за створення системи ставків, до яких подавалась морська вода. Пробний «врожай» солі зняли в 1927 році, а повноцінне введення в експлуатацію припало на 1929 – 1931 роки.
У 1930-х роках промисел займав понад 1500 гекатрів, з яких біля 1400 гектарів припадало на басейни випаровування та вдесятеро менше – на ставки для осаду солі. За допомогою електронасосів в систему ставків подавалось біля 5 млн м3 води, що дозволяло щорічно отримувати 110 тисяч тонн солі. Біля 70 тисяч тонн з цього обсягу мали низький вміст магнію та відправлялись на завод кальцинованої соди компанії Solvay у Монфальконе та заводи групи Montecatini. Частина продукції випускалась як харчова сіль та експортувалась. Також промисел виробляв магнієві цементи на основі розчинів хлориду магнію з оксидом магнію.
В 1940 році прокачали вже 8 млн м3 води та виробили 171 тисяч тонн хлориду натрію, 1,8 тисяч тонн сульфату магнію, 1,6 тисяч тонн хлориду магнію та 3,5 тисячі тон калієвмісного розчину (оксиди калію та магнію). Також з плином часу площа ставків зросла до 2700 гектарів, при цьому в сезон збору кількість працівників досягала 1,5 тисячі осіб (закачування води провадилось з квітня по травень, тоді як збір кристалізованої солі тривав з вересня по листопад, а інколи й до Різдва).
У середині 1960-х років за пару кілометрів від промислу в індустріальній зоні Ассеміні почав роботу потужний хімічний майданчик, що споживав хлорид натрію для свого електролізного виробництва. В 1974-му його власник група SIR придбала компанію Società Anonima Ing. Luigi Conti Vecchi, яка володіла соляними ставками. Втім, вже у 1980-му SIR збанкрутувала і невдовзі її заводи опинились в руках Eni. Безпосереднім власником виступала компанія Enichem, яка в подальшому перетворилась на Syndial, а потім на Eni Rewind.
Після 2008-го через суперечку зі споживачем дихлоретану (на виробництво якого йшла більшість отриманого при електролізі хлору) завод у Ассеміні сильно скоротив споживання сировини, втім, реалізована на соляному промислі реконструкція дозволила вийти на ринок харчової солі.
В 2022-му промисел Конті-Веккі придбала компанія Italkali (володіє також кількома соляними копальнями на Сицилії – Реальмонте, Пантанелле, Петралія). На цей час річна потужність промислу рахувалась як 400 тисяч тонн, з яких 150 тисяч тонн відносились до харчової солі, а решта призначалась для промисловості та боротьби з льодом на дорогах. Окрім хлориду натрію на ринку продаються маткові розчини з Конті-Веккі (використовують у індустрії оздоровлення та косметики) та отримані з них гептагідрат сульфату магнію та розчин хлориду магнію.
Примітки